Стратегії організаційних змін

При здійсненні змін необхідно врахувати, що:

· Зміни – це довготривалий процес, що визначає майбутнє компанії, та складається із безлічі альтернатив;

· Зміни носять системний характер та впливають на всю організацію;

· Фактори, що впливають або можуть впливати на процес впровадження змін носять ймовірнісний арактер, їх дуже важко спрогнозувати та врахувати при розробці проекту змін;

· Зміни можливі тільки при підтримці персоналу, їх успіх залежить від бажання та змоги співробітників змінюватись.

Тому при проведенні змін використовують різні підходи, що враховують темпи здійснення змін, ступінь управління менеджменту, використання зовнішніх структур, що задіяні у проведенні змін. Ці підходи являються стратегіями змін. Вчені об’єднали їх у 5 груп[61]:

1) Директивна стратегія – проект змін директивно приймається до реалізації топ-менеджментом компанії у наказовому порядку. Ступінь задіяння співробітників у розробці проекту низький. Зміни пропонується здійснити у якнайкоротший термін. Потребує наявності у топ-менеджера значного авторитету, неординарних лідерських якостей, цілеспрямованості на результат, можливості подолати опір змінам. Найбільш доцільно використовувати в умовах кризи, загрози банкрутства.

2) Стратегія, що ґрунтується на переговорах – визнає врахування інтересів усіх сторін, що беруть участь у змінах. Реалізується через угоди по продуктивності, із постачальниками відносно якості поставок та ін. При цьому менеджер є ініціатором змін, однак визнає необхідність вести переговори із зацікавленими групами та йти на поступки. Вони відчувають зацікавленість у своїй участі та розуміння проблем, що можуть виникнути у них при проведенні змін. Реалізація такої стратегії потребує більше часу, ніж попередня.

3) Нормативна – потребує з’ясування загального відношення персоналу до пропонованих змін, часто із використання зовнішніх агентів впливу. Здійснюється через укладання угод по відповідальності за якість, прийняття програми нових цінностей, командній роботі, оновлення корпоративної культури та ін. Це робиться для того, щоб не тільки погодити проект змін із працівниками, але й добитись їх відповідальності за досягнення цілей організації.

4) Аналітична стратегія – підхід, що ґрунтується на чіткому визначенні проблеми, зборі та аналізі інформації, використання експертів. Реалізується через розробку технічного проекту змін. Підхід реалізується під пильним наглядом топ-менеджера і в результаті отримують оптимальні рішення з технічної точки зору при повному неврахуванні проблем працівників.

5) Стратегія, націлена на дії – загальне визначення проблеми, спроба знайти рішення, що може модифікуватися по мірі отримання результатів, зацікавлено більше людей, ніж при аналітичній стратегії. Реалізується через програми дій. Використовується у випадку неможливості чіткого визначення проблеми, при цьому менеджер суттєво не впливає на співробітників, що планують зміни. Команда випробовує ряд підходів до вирішення проблеми, навчаючись, набирає досвіду, та обирає оптимальний спосіб змін.

Отже, при виборі шляхів стратегічного розвитку організації необхідно також обрати відповідну стратегію змін. Це полегшить впровадження інновацій, зменшить опір змінам та допоможе ефективніше досягнути стратегічних цілей.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть види загальних стратегій підприємств? Які особливості стратегій для поліграфічних підприємств, видавництв та книготоргівлі?

2. Охарактеризуйте необхідність та види диверсифікації.

3. Охарактеризуйте необхідність та види інтеграції?

4. Які переваги та недоліки різних організаційних структур та об’єднань?

Завдання на СРС:

1. Методи стратегічного аналізу

2. Приклади успішного злиття/поглинання компаній в Україні

3. Приклади невдалого злиття/поглинання компаній в Україні

4. Принципи поглинання та об’єднання