Педагогічний процес у вищій школі. Педагогічний процес – це внутрішньо логічно пов'язана сукупність процесів, які у своїй багатогранності й складності трансформують досвід людства
Педагогічний процес – це внутрішньо логічно пов'язана сукупність процесів, які у своїй багатогранності й складності трансформують досвід людства, його знання, цінності, надбання в особистісні якості, установки та риси студентів, а також їх освіченість та ідейність, культуру й здібності, звички й характер. Отже, у педагогічному процесі об'єктивне, соціальне переходить у суб'єктивне, індивідуально-психічне надбання людини. Цілісності педагогічного процесу досягають завдяки органічній єдності процесів навчання, виховання, розвитку й професійної підготовки.
Педагогічний процес у ВНЗ – цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та змістовно насичена система взаємодії суб'єктів та об'єктів навчально-виховного процесу щодо підготовки студентів до професійної діяльності й суспільного життя. Педагогічний процес у ВНЗ багатоаспектне явище, для якого характерні численні підсистеми, об'єднані між собою різними типами зв'язків (див. рис. 1.).
Основними структурними компонентами педагогічного процесу як системи є мета педагогічного процесу, суб'єкти та об'єкти системи, завдання, змістова складова (виховання, навчання (самоосвіта), професійна підготовка, розвиток), організаційна структура, педагогічна діяльність, а також результат.
Педагогічний процес реалізовує замовлення суспільства на підготовку громадян і фахівців, що виражено в його загальній меті.
Конкретні вимоги суспільства визначають конкретніші завдання навчання й розвитку людей, а також його зміст. Саме мета і зміст складають найважливіший змістово-цільовий компонент педагогічного процесу. Мета функціонує в діяльності і педагога, і студентів на рівні її усвідомлення та реалізації. Визначена мета є відправним моментом, що зумовлює функціонування педагогічного процесу як системи, яка виступає сукупністю структурних компонентів, органічно взаємозалежних між собою.
Педагогічний процес є взаємодією суб'єктів та об'єктів навчання й виховання. Він спрямований на розв'язання завдань навчання, професійної підготовки, виховання й загального розвитку людини, а також на формування в неї певних якостей, установок, емоційно-вольової стійкості, надійності тощо.
Процесуальними компонентами є не самі суб'єкти навчання, а мета, завдання, зміст, засоби, мотивація, методи та форми взаємодії педагогів і студентів, а також результати, яких досягають. Це універсальні характеристики будь-якої діяльності та взаємодії, які також властиві педагогічному процесу. Їх можна визначити як цілевизначальний, змістовий, середовищно-організаційний, педагогічно-професійний, функціонально-процесуальний та результативно-аналітичний компоненти педагогічного процесу.
Таким чином, у педагогічному процесі як системі об’єднані процеси розвитку, виховання й навчання разом з усіма умовами, формами й методами їхнього перебігу.
Основні завдання педагогічного процесу у ВНЗ:
■ підготовка молодих громадян до суспільно корисної діяльності;
■ цілеспрямоване формування особистості громадянина, глибоко відданого своєму народові, який має високі моральні й громадянські якості;
■ озброєння студентів такою системою професійних знань, навичок і вмінь, які забезпечили б ефективну практичну діяльність у певній галузі діяльності;
■ забезпечення цілеспрямованого розвитку духовних сил, інтелектуальних, фізичних і моральних якостей кожного студента.
Завдання педагогічного процесу визначають взаємозалежну й взаємозумовлену діяльність суб'єктів та об'єктів цієї системи. Водночас у педагогічному процесі виявляється єдність зовнішніх впливів і впливів, які наявні в процесі взаємодії усіх учасників педагогічного процесу. До його складу входять не тільки зовнішні освітні, виховні й розвиваючі взаємодії, а й процеси духовного й професійного росту, нагромадження, самовдосконалення таких якостей людей, як освіченість, вихованість, розвиненість, стійкість, дисциплінованість, старанність.
Особливості завдань педагогічного процесу визначають зміст його складових – виховання (самовиховання), навчання (самоосвіти) й розвитку. Кожен з елементів функціонально-змістової структури педагогічного процесу є відносно самостійною підсистемою. Н-д, виховання у взаємодії з навчанням і розвитком має формувати студента як громадянина, патріота, який володіє високим рівнем національної свідомості, гідності й гордості; має високорозвинені морально-психічні якості, необхідні для виконання громадянського обов'язку перед Батьківщиною.
Розв'язанню цих завдань відповідає зміст виховання студентів, який включає такі складові: національно-патріотичне, громадянське, трудове, моральне, правове, естетичне, екологічне й фізичне виховання. Кожен напрям реалізують, враховуючи особливості, безпосередні завдання, засоби й методи впливу. Процесуальний аспект виховання виявляється здебільшого характером взаємодії між його учасниками.
Найважливішими компонентами педагогічного процесу є навчання й виховання, які зумовлюють суттєві зміни освіченості, професійної підготовки, вихованості й розвитку людей, а також рівня сформованості їхніх якостей. Процеси навчання й виховання складаються з певних взаємозалежних процесів. Наприклад, процес навчання складається з викладання та учіння, процес виховання – з виховних впливів, специфічної взаємодії й самовиховання, яке виникає під час цього процесу.
Виховання – процес взаємозалежної діяльності усіх учасників, взаємозв'язки між якими є складними й різноманітними. Педагоги (виховні структури, громадські організації) чинять цілеспрямовані систематичні педагогічні впливи на свідомість, почуття й волю вихованців в інтересах формування в них усього комплексу якостей людини-громадянина. Ці впливи можуть бути прямими (безпосередніми), якщо вони скеровані до конкретної особистості, групи (колективу), коли наявний прямий контакт вихователя й вихованця.
Значний вплив на людей має особистий приклад іншої людини, особливо керівника, депутата. Людина сприймає й переробляє зовнішні впливи, враховуючи свої потреби, мотиви, переконання, звички та інші внутрішні чинники. Усі люди є одночасно як суб'єктами, так і об'єктами. Виховні впливи трансформують, керуючись своїми поглядами, інтересами, життєвим досвідом. Це сприйняття може бути позитивним, негативним і нейтральним (байдужим).
Позитивно сприйняті впливи збагачують свідомість і почуття людини, зміцнюють її волю. Відбувається подальший розвиток індивіда, особистості, суб'єкта діяльності, індивідуальності, формуються позитивні якості, потреби та інтереси людини.
Ефективність виховних впливів визначають за тим критерієм, наскільки детально реалізовано вимоги принципів виховання; як грамотно та враховуючи які особливості об'єкта й конкретних умов добирають найбільш раціональні методи, форми, засоби виховної роботи. Результатом сукупності виховних впливів є широкий спектр знань і ціннісних орієнтацій людей, які, злившись із почуттями й волею, творять переконання. Переконання, доповнені звичками поведінки, перетворюються на відповідні якості людини. Свої особливості мають також інші складові змістової структури педагогічного процесу.
Основними елементами організаційної структури педагогічного процесу є громадські організації, церква, засоби масової інформації, професійна та інші види підготовки; стан педагогічної активності, система впливу.
Результатом функціонування педагогічного процесу як системи загалом виступають знання, навички, вміння і готовність людини до суспільно корисної діяльності, а також професійні, громадянські, морально-психічні й фізичні якості.
Внутрішньою релігійною силою педагогічного процесу є суперечності між висунутими вимогами пізнавального, громадянського, практичного, суспільно корисного характеру й реальними можливостями студентів їх реалізувати.
У конструюванні педагогічного процесу у ВНЗ необхідно дотримуватися відповідних етапів. Традиційно виокремлюють такі три етапи: підготовчий, основний і завершальний.
На підготовчому етапі визначають цілі, діагностують умови, прогнозують досягнення, проектують і планують розвиток педагогічного процесу; створюють необхідні навчально-матеріальні, морально-психологічні, естетичні умови, раціонально розподіляють час. Завершують етап розробкою перспективного плану професійної підготовки людей.
Етап організації й реалізації педагогічного процесу містить такі елементи взаємодії усіх учасників навчання: формулювання мети та роз'яснення завдань діяльності, прийняття їх тими, хто навчається, та окремими виконавцями; реалізація обраних методів, засобів і форм організації педагогічного процесу; забезпечення взаємодії усіх учасників виховання; створення сприятливих умов; здійснення різних заходів стимулювання активності людей.
У процесі організації педагогічної взаємодії здійснюють оперативний контроль, виокремлення слабких аспектів у методах і формах організації виховних впливів, регулювання процесу, уміло організовуючи різноманітні заходи стимулювання діяльності учасників навчання, внесення оперативних коректив у зміст діяльності педагогів, у послідовність окремих її видів тощо.
Завершується педагогічний процес етапом аналізу його результатів. Суб'єкти навчання вивчають слабкі й сильні сторони навчально-виховного процесу, рівень професійної підготовки студентів до професійної діяльності, громадську, соціальну і моральну зрілість, рівень розвитку особистості, її зміст. На цьому етапі варто також виявити причини неповної відповідності результатів і цілей навчання й виховання.
Одним із напрямів підвищення якості та ефективності навчання й виховання є інтенсифікація педагогічного процесу,яка відбувається на основі правильного поєднання традиційних та інноваційних підходів, і впровадження нових технічних засобів, технологій, методик. Цього досягають завдяки конкретному формулюванню навчально-виховних завдань, раціональному плануванню професійної підготовки, ретельному добору навчального матеріалу, ефективному використанню навчального й позанавчального часу, застосуванню сучасних методик навчання й виховання, забезпеченню чіткості й високої організованості в роботі, постійному пошуку і впровадженню досягнень науково-технічного прогресу.
До важливого напряму вдосконалення педагогічного процесу належить його гуманізація, яка має забезпечити кожному учасникові гідне й поважне становище у ВНЗ. Для неї характерне олюднення відносин; високе суспільне визнання кожного, гарантія соціальної захищеності, вияв індивідуальності; увага до внутрішнього світу людини, задоволення її матеріальних і духовних потреб. З гуманізацією нерозривно пов'язана демократизація, яка створює умови для активної діяльності.
Демократизація – це викорінювання будь-яких виявів формалізму, черствості, пасивності, бюрократизму в навчанні й вихованні людей, в організації їхнього життя й діяльності. Це підвищення суспільної й пізнавальної активності особистості, її зацікавленої причетності до проблем суспільства, реалізація духовного потенціалу всіх учасників педагогічного процесу в інтересах підвищення його ефективності. Щоб демократизувати педагогічний процес, у ВНЗ потрібно створити сприятливі умови для вияву активності, творчості, ініціативи студентів. Для цього їх залучають до планування, організації та проведення конкретних навчально-виховних заходів. Забезпечення провідної ролі науково-педагогічних працівників в удосконаленні педагогічного процесу додає йому системного характеру і є визначальним чинником оптимізації усієї діяльності.
Таким чином, педагогічний процес у ВНЗ не механічна сума процесів навчання, виховання, освіти, професійної підготовки й розвитку, а самостійне цілісне явище, яке має певні свої закономірності.
Педагогічний процес у ВНЗ – складний, суперечливий процес, на який впливають внутрішні й зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні, тривалі й ситуативні чинники. Тому в цьому процесі своєрідно виявляються закони й закономірності різного рівня й виду.
Вищий рівень становлять найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення. У педагогічному процесі своєрідно виявляються закономірності розвитку суспільства, формування особистості й колективу, пізнавальної діяльності, якому властиві педагогічні закономірності, що комплексно виявляють найважливіші зв'язки цього процесу.
Визначальний вплив на педагогічний процес у ВНЗ мають соціально-економічні умови країни, політика держави, рівень розвитку освіти, науки, техніки, інформаційних систем, культури. В умовах науково-технічного прогресу й далі зростає залежність педагогічного процесу у ВНЗ від технічного чинника, особливо інформатизації.
Процес формування особистості студента має цілісний характер, тобто всі функції, властивості та якості людини розвиваються комплексно, утворюючи цілісну систему. Зазначена закономірність зумовлює органічну єдність усіх його структурних компонентів, комплексний підхід до роботи.
Провідна роль у формуванні особистості студента належить соціальним умовам. Проте формування особистості студента також зумовлено залежністю розвитку людини від характеру й змісту діяльності; взаємозумовленістю її внутрішніх психічних чинників і зовнішніх впливів; урахуванням вікових та індивідуальних особливостей; характером взаємин між людьми, духовною атмосферою, якістю навчально-виховної роботи всіх педагогів. Особистість студента формується у групі, колективі, які є важливим чинником виховання.
Педагогічному процесу властиві також специфічні педагогічні закономірності. Провідними серед них є єдність виховання (самовиховання), навчання, освіти (самоосвіти) і розвитку.
Якщо порівняти основні функції навчання й виховання, то потрібно зазначити, що вони реалізуються в єдності чотирьох основних функцій – освітньої, виховної, формуючої й розвивальної.
У вихованні надзвичайно важливе значення має вплив середовища, ЗМІ, які не можна не враховувати під час організації цього процесу у ВНЗ.
Специфічною закономірністю педагогічного процесу у ВНЗ є відповідність навчально-виховних впливів суб'єктів навчання духовним потребам і пізнавальним можливостям студентів.Ця закономірність виявляє спрямованість дій усіх суб'єктів педагогічного процесу, прагнення врахувати внутрішні сили студентів.
Наступною педагогічною закономірністю є моделювання (відтворення) процесів соціалізації та професійна підготовка студентів до умов діяльності. Ця закономірність потребує, щоб педагогічний процес відповідав особливостям сучасної економіки, а процес підготовки студентів відбувався із урахуванням їхніх дій в інформаційному суспільстві.
Усі закономірності педагогічного процесу діалектично взаємозалежні між собою, що ускладнює та одночасно гармонізує навчально-виховний процес. Якщо вони виявляють істотний зв'язок між причиною і наслідком, то принципи є основними вимогами, що визначають загальне спрямування педагогічного процесу.
Принципи педагогічного процесу – система основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно розв'язувати проблеми всебічного розвитку особистості.
У сучасній педагогічній теорії та практиці виокремлюють такі основні принципи педагогічного процесу:
■ суспільно-ціннісної цільової спрямованості педагогічного процесу (означає відповідність вимогам сучасного суспільства, єдність з іншими природними та суспільним процесами);
■ комплексності різних видів діяльності. Оскільки в систему педагогічного процесу входить декілька підсистем, у кожній із яких використовують різні види діяльності (а не лише пізнавальну), то виникає органічний зв'язок, комплекс усіх можливих видів діяльності студента у ВНЗ та поза ним: навчально-пізнавальної, суспільно-політичної, трудової, спортивної, вільного спілкування, художньої. Так виникають численні міжпредметні зв'язки, що дають змогу сприймати світ у всій різноманітності та єдності;
■ колективного характеру виховання та навчання (передбачає використання всього позитивного потенціалу студентського колективу в інтересах особистості, яка розвивається; послідовне поєднання масових, колективних, групових, індивідуальних форм роботи зі студентами);
■ єдності вимогливості та поваги до особистості; гуманізм, довіра;
■ поєднання педагогічного керівництва з організацією спільної діяльності, а також із проявом самодіяльності, творчості та ініціативи студентів у навчанні та вихованні;
■ естетизації студентського життя, створення позитивного, емоційно комфортного середовища, розвиток художньо-естетичного смаку, пізнання краси навколишнього світу;
■ урахування індивідуальних особливостей студента в усьому педагогічному процесі та його підсистемах;
■ свідомості, активності, самодіяльності, креативності студентів (сприяє формуванню свідомих, активних, самостійних і творчих особистостей, запобігає виникненню формалізму, безініціативності, байдужості);
■ наочності (передбачає розвиток аналітичного мислення, уміння досягати образного виявлення різноманітних технічних і суспільних проблем);
■ науковості (передбачає формування та розвиток у студентів наукового світогляду, вироблення умінь і навичок наукового пошуку, засвоєння способів наукової організації праці);
■ доступності (враховує рівень можливостей студентів та запобігає їхнім інтелектуальним, фізичним, психологічним та моральним перевантаженням);
■ цілеспрямованості педагогічного процесу (сприяє цільовій спрямованості змісту, організації навчання та виховання, формуванню цілісного наукового світогляду, емоційно-вольової сфери, національної свідомості та норм поведінки студента).