Термін розгляду запиту стосовнодоступу до офіційних документів
Термін вивчення запиту щодоможливості його задоволення не маєперевищувати десяти календарних днів.Протягом указаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.
Аналогічний термін розгляду встановлюється йщодо запиту про надання письмової інформації.
Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У відмові має бути зазначено:
1)посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови.
Відстроченнязадоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про цедоводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У повідомленні про відстроченнямає бути зазначено:
1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту в установлениймісячний термін;
2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочення;
3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений Законом термін;
4) термін, у який буде задоволено запит.
Відмова йвідстроченнязадоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.
Відмову або відстроченнязадоволення запиту може бути оскаржено.
У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстроченнязадоволення запиту запитувач має право оскаржити ці діїворганахвищого рівня.Якщо на таку скаргу дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову всуді.
У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов’язок доводити законність відмови абовідстроченнязадоволення запиту покладається на відповідача – державну установу.
Суд має право для забезпечення повноти іоб’єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обгрунтованість (або необгрунтованість) дій посадових осіб державної установи.Якщо відмову або відстрочення визнано необгрунтованою, суд зобов’язує державну установу надати запитувачеві змогу ознайомитися з офіційним документом і виносить окрему ухвалу щодо посадових осіб, які йому відмовили.
Необгрунтована відмова у наданні змоги для ознайомлення з офіційними документами або порушення визначеного термінуїї надання без поважних причин тягнуть за собою дисциплінарну або іншу відповідальність посадових осіб державних установ у порядку, встановленому законами України.
Офіційні документи, подані на запити органами законодавчої, виконавчої абосудової влади України, можуть публікуватися.
Запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувачівкопії цих документів.
Не підлягає оплаті робота щодопошуку офіційних документів.
Оскарження відмови йвідстроченнязадоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюється в аналогічному порядку.
Запитувачамслідповністю або частково відшкодувати витрати, пов’язані з виконанням запитів стосовнодоступу до офіційних документів інаданням письмової інформації.
Порядок оплати копій запитуваних документів встановлюється державними установами.
Кабінет Міністрів України або інші державні установи визначають порядок і розмір оплати робіт щодопошуку, збирання, підготовки, створенняйнаданнязапитуваної письмової інформації. Ця оплатане маєперевищувати реальних витрат, пов’язаних з виконанням запитів.
Не підлягають обов’язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять:
· інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
· конфіденційну інформацію;
· відомостіпро оперативну йслідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання йсуду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню абодізнанню, порушити право людини на справедливий та об’єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров’ю будь-якої особи;
· інформацію, що стосується особистого життя громадян;
· документи, що становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами й ін.), якщо вони пов’язані з розробленням напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
· відомості, що не підлягаютьрозголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
· інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
6. Загальна характеристика закону України «Про доступ до публічної інформації»
Законом встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом, а доступ до неї забезпечується шляхом її систематичного й оперативного оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, на інформаційних стендах і будь-яким іншим способом, а також шляхом надання її за запитами на інформацію.
Що стосується публічної інформації з обмеженим доступом, то нею згідно із Законом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Крім цього, Законом передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, батькові фізичних осіб і найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Також цікавим є положення Закону стосовно того, що декларації про доходи осіб і членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії, є відкритою інформацією, а також стосовно того, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, і у разі, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надають інформацію, доступ до якої необмежений.
Таким чином, результатом впровадження чітких підстав обмеження доступу до публічної інформації має стати перегляд суб’єктами владних повноважень списків документів, доступ до яких був обмежений до набрання чинності Законом, а це вже величезне досягнення в розбудові ефективної та прозорої держави.
Особливої уваги заслуговують положення Закону, що визначають порядок реалізації права на доступ до інформації за інформаційним запитом – проханням особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Закон передбачає, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
При цьому запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним і може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом телефоном електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Водночас Законом встановлюються певні вимоги до запитів, а саме передбачається, що запит на інформацію має містити:
Ø ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
Ø загальний опис інформації або вид назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
Ø підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати у розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Слід враховувати, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ і інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту, але клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
Разом з цим, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Важливою гарантією реалізації права на доступ до публічної інформації за інформаційним запитом є безоплатний характер надання такої інформації.
Проте у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше 10 сторінок. Закон передбачає обов’язок запитувачів відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друкування.
Розмір фактичних витрат визначають відповідним розпорядником на копіювання та друкування в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друкування інформацію надають безкоштовно.
Одночасно Законом визначено, що при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друкування не стягується.
Крім цього, слід звернути увагу на те, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадках, коли він не володіє інформацією і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друкуванням, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд інформаційного запиту, дату відмови, мотивовану підставу відмови, порядок оскарження відмови та підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Водночас, Законом передбачається, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути отримана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважають неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо, або має бути відомо, хто нею володіє, обов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Фактично громадяни України завдяки прийнятому Верховною Радою України Закону «Про доступ до публічної інформації» отримали право по-європейськи легко та швидко отримувати, зокрема, інформацію про те, як працюють органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.