Зміни у галузевій структурі господарства в період НТР.
Тема: Поняття «НТР» та її основні ознаки.
Світове господарство в період НТР,
Вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва.
НТР та її основні ознаки.
Науково-технічний прогрес (НТП) – це поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки.
Науково-технічна революція(НТР) - це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що призвів до докорінних змін виробництва на основі впроваджень новітніх науково-технічних досягнень і перетворення науки на виробничу силу.
Запитання.
Коли, на вашу думку, почалася НТР? Обґрунтуйте свою відповідь.
Початок НТР пов'язують з серединою 40-х рр. XX ст. її ототожнюють з першою вдалою спробою звільнити ядерну енергію і створенням перших ЕОМ.
Основні ознаки сучасної НТР:
1. Універсальність та всеосяжність - перетворює всі галузі і сфери, характер праці, побут, культуру, психологію людей;
2. Прискорення науково-технічних перетворень - різке скорочення часу між науковим відкриттям та його впровадженням у виробництво, що призводить до швидкого морального зношення продукції і необхідності її постійного оновлення;
3. Зміна ролі людини у виробництві - у всіх галузях діяльності відбувається зміна характеру та змісту праці, збільшення частки розумової праці, тобто її інтелектуалізація;
4. Військово-технічна революція - значна частка новітніх досягнень спершу запроваджується у військових цілях, які згодом переносяться й у цивільне життя (наприклад, мережа Інтернету).
Під впливом бурхливого розвитку науки і техніки сучасне світове господарство суттєво змінюється (прискорення темпів виробництва, зміни у галузевій структурі економіки та у територіальній організації господарства тощо).
Зміни у галузевій структурі господарства в період НТР.
· Змінюється співвідношення між виробничою та невиробничою сферами - кількість працюючих у сфері послуг зростає, а у виробничій скорочується;
· У галузевій структурі промисловості зростає частка обробних галузей та скорочується частка видобувної промисловості. Випереджальними темпами відбувається розвиток електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості (галузі «авангардної трійки»). Провідного значення набувають новітні галузі: мікроелектроніка, робототехніка, створення гнучких виробничих систем (ГВС), біотехнології, виробництво нових конструкційних матеріалів;
· У галузевій структурі сільського господарства з ростом інтенсифікації виробництва зростає частка тваринництва, яке в розвинених країнах дає 3/4 валової продукції галузі. У рослинництві відбулася «зелена революція», яка полягала у запровадженні високопродуктивних сортів рослин, механізації господарства та меліорації земель;
· Змінюється розподіл праці між окремими видами транспорту. Зменшується частка залізничних перевезень, зростає значення автомобільного транспорту. Морський транспорт забезпечує міжнародні переведення вантажів, але перевезенням пасажирів, за винятком туристів, практично не займається. Зростає значення авіаційного, трубопровідного, електронного видів транспорту. Види транспорту вдосконалюються;
· Змінюється товарна структура торгівлі. Зростають обсяги купівлі та продажу готових товарів, скорочується - сировини. Набула розвитку торгівля технологіями: ліцензіями, патентами, технічним досвідом, інформаційними послугами.
3. Зміни у територіальній структурі господарства в епоху НТР.
· Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості з місцевої сировини на ринки збуту кінцевого94 продукту. Більшість промислових районів, що нині найбільш динамічно розвиваються, не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежать від довозу енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енергетику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинених країн (Канада, Австралія, ПА тощо), в країнах, що розвиваються, та деяких постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).
· Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали передові наукові та освітні осередки. Територіальне поєднання освіти, науки, наукомістких виробництв стало типовим для великих агломерацій і провідних промислових районів економічно розвинених країн. У США - це райони Промислового поясу та Тихоокеанського узбережжя; в Європі - так зване індустріальне ядро Європи (від півдня Великобританії до Північної Італії); в Японії - зона мегалополісу Токайдо; в Росії - регіони Москви, Санкт-Петербурга, в Україні - Придніпров'я, Донбас. Новою формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стало створення науково-технічних зон (технополісів,технопарків, бізнес-інкубаторів), в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукомісткі промислові підприємства. Так, ще у 1973 р. в США існувало 84 науково-технічні зони; тут було зайнято 142 тис. робітників і 45 тис. вчених. Зараз найбільш велика з них «Силіконова долина» виробляє 20 % загальних світових обсягів виробництва засобів обчислювальної техніки та комп'ютерів. Найближчим часом у США планується створити до 1000 спеціальних зон, а обсяг інвестицій має сягнути 3 млрд. дол., кількість додаткових робочих місць — 100 тисяч. З 1995 р. У Нідерландах та ФРН працюють відповідно 45 та 50 технопарків. В Англії існує більш ніж 25 зон і технопарків, за рахунок чого створено 18,4 тис. робочих місць. В Японії на базі провідних наукових закладів було створено 18 технополісів у 14 районах. Найбільший технополіс «Цікуба» забезпечує роботою 145 тис. людей. Японці вважають, що саме технополіси є втіленням технологій XXI століття.
Діяльність технополісів координує Всесвітня Асоціація Технополісів (W¥ТА). Вона створена 4 червня 1997 р. Місце розташування штаб-квартири - Сеул, входить до складу ЮНЕСКО.
· Спостерігається висока територіальна концентрація виробничої діяльності і населення. Посилилися процеси урбанізації, що, з одного боку, сприяє консолідації ринків збуту, створенню перспективних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого — загострює екологічні і соціальні проблеми.