Оцінювання кредитоспроможності позичальника
Кредитоспроможність позичальника означає його здатність цілком і у визначені строки розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями.
Здатність до повернення боргу залежить від якостей клієнта, його роду занять, об’ємів вкладень капіталу в нерухоме майно, можливостей до мобілізації ресурсів для погашення позички. Кредитоспроможність не стільки фіксує поточний фінансовий стан позичальника, скільки аналізує минулі показники, тенденції розвитку ситуації та прогнозує платоспроможність клієнта на найближчу перспективу. Оцінюється вона на підставі системи фінансових показників за даними балансу і звіту про доходи. Якщо робиться аналіз кредитоспроможності підприємства, то бажано проаналізувати й тенденції, характерні для розвитку галузі в цілому.
Межі вивчення кредитоспроможності залежать від:
· розміру позички;
· терміну позички;
· результатів минулої діяльності позичальника;
· забезпечення кредиту (яка форма забезпечення передбачається);
· взаємовідносин банку з клієнтом.
У практиці американських банків для аналізу кредитоспроможності застосовується правило «п’яти сил»:
1. Характер, репутація позичальника. Під характером клієнта розглядається його відповідальність, готовність і бажання сплатити борг, що передбачає з’ясування психологічного портрета клієнта. При оцінюванні репутації велике значення має відношення позичальника до своїх зобов’язань у минулому, чи були в нього затримки в погашенні позик, який його статус у діловому світі (кредитна історія). Робота з новим для банку позичальником передбачає визначення його юридичного статусу, а для фізичних осіб — правомочності одержання кредиту.
2. Фінансові можливості. Аналіз фінансових можливостей припускає оцінку платоспроможності позичальника за документами фінансової звітності. Основна увага приділяється аналізу грошового потоку клієнта. Кредитор зобов’язаний з’ясувати, з яких джерел і яких сум позичальник зможе погашати заборгованість. Кредити можуть погашатися за рахунок чотирьох джерел: доходи, продаж активів, продаж акцій і одержання позички в іншого кредитора.
3. Капітал. Розмір і структура капіталу — найважливіше джерело інформації про діяльність позичальника. При аналізі структури капіталу, особливу увагу варто звернути на показник фінансового важеля (^егаде). Це показник фінансової стійкості, що відбиває співвідношення власного і позикового капіталу фірми.
4. Забезпечення. Підприємству не буде наданий кредит, якщо воно не має у своєму розпорядженні майна для забезпечення позички. Деякі активи можуть служити як забезпечення, тому дуже важливо оцінити їхні розміри і якість.
5. Загальні економічні умови включають макро- економічну і ринкову кон’юнктуру, перспективи роботи клієнта.
При аналізі кредитоспроможності позичальника багато чого залежить від наявності інформації про його минуле і сьогодення. Якщо банк уже надавав йому кредит, то в його розпорядженні є кредитна історія позичальника. Якщо він звертається за позичкою вперше, то закордонні банки можуть звернутися до спеціалізованих інформаційних агентств типу американської фірми «Дан знд Бредстріт» і одержати необхідну інформацію навіть про закордонних клієнтів.
В оцінюванні кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками принципове значення має фінансовий аналіз. Він проводиться різними способами:
· на основі системи фінансових коефіцієнтів (показників);
· на основі аналізу грошових джерел (саsh flow), тобто зіставлення припливу і відтоку коштів на підприємство-позичальника. Перевищення припливу засобів над їхнім відтоком свідчить про його добре фінансове положення, і навпаки.
Для якісного оцінювання фінансового положення позичальника вимагаються такі вихідні дані (документи фінансової звітності при середньостроковому і довгостроковому кредитуванні за 3 останні роки, при короткостроковому — за останні 3 квартали).
Крім того, доцільно проаналізувати плани формування і розподілу прибутку на передбачуваний термін видачі кредиту і відомості про плановану величину амортизаційних відрахувань у випадку кредитування основного капіталу.
У традиціях вітчизняних банків використання нормативних вимог НБУ, зокрема Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників (постанова НБУ № 323 від 29.09.97), у якій передбачено розрахунок таких показників:
1. Коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ1), який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів:
КЛ1 = (Розділ ІІ активу+Розділ ІІІ активу*) / (Розділ ІV активу + Розділ V активу**)
* Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.
** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Ця інформація зазначається в Примітках до фінансової звітності.
Нормативне значення КЛ1 не менше ніж 2,0—2,5.
2. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ2),який показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно:
КЛ1 = (Грошові кошти та їх еквіваленти) / (Розділ ІV активу + Розділ V активу**)
** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Ця інформація зазначається в Примітках до фінансової звітності.
Нормативне значення КЛ2 не менше ніж 0,2—0,25.
3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (КЗ), який характеризує розмір залучених коштів на 1 грн власних коштів:
КЗ = (Розділи II, III, IV, V активу) / Розділ I пасиву
Нормативне значення КЗ не більше ніж 1,0.
4. Коефіцієнт фінансової незалежності (КН), який свідчить про частку власних коштів у загальній сумі заборгованості:
КН = Розділ І пасиву / (Розділи ІІ, ІІІ, ІV, V активу)
Нормативне значення КЗ не менше 0,2.
5. Коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
КМ = (Розділ І пасиву – Розділ І активу) / Розділ І пасиву
Нормативне значення КМ не менше ніж 0,5.
При оцінюванні кредитоспроможності та фінансової стабільності банки можуть використовувати й інші показники.
Кредитний рейтинг — це система показників, за якою на основі результатів розрахованих показників можна віднести кожного індивідуального позичальника до певного класу: на рівні середніх величин — ІІ клас; вище від середніх — І клас; нижче від середніх — ІІІ клас.
Загальна оцінка кредитоспроможності, як правило, дається в балах, суму яких установлює сам банк.
На практиці враховуються не тільки рейтингові, а й додаткові дані про клієнта. Використання кредитного рейтингу значно полегшує роботу кредитного інспектора під час оцінювання кредитоспроможності позичальника.
За точною оцінкою кредитоспроможності можна вибрати найефективніші інші способи зниження кредитного ризику (страхування, вид забезпечення і т. д.).