Становлення місцевого самоврядування в Україні.
П Л А Н
Вступ
Розділ 1. Поняття місцевого самоврядування та його особливості.
1.1. Становлення місцевого самоврядування в Україні.
1.2. Поняття і ознаки місцевого самоврядування.
1.3. Місцеве самоврядування як принцип функціонування демократичного суспільства.
Розділ 2. Система місцевого самоврядування в Україні.
2.1. Система форм здійснення місцевого самоврядування.
2.2. Система суб’єктів місцевого самоврядування, їх повноваження та акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Розділ 3. Матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування.
Розділ 4. Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Україні. Права й відповідальність.
Висновки
В С Т У П
Проблеми вдосконалення діяльності органів державної влади у сфері місцевого самоврядування постійно хвилюють громадськість, органи і посадових осіб місцевого самоврядування, вчених тощо. Адже як свідчить практика, їх діяльність у цій сфері не завжди сприяє позитивному вирішенню питань місцевого самоврядування: існує чимало прогалин і суперечностей у чинному законодавстві; часом воно не враховує нових суспільних відносин, має місце практика адміністративного втручання у діяльність органів місцевого самоврядування і т.д.
Актуальність теми лекції єбезперечною. Місцеве самоврядування в Україні перебуває у глибокому системному занепаді. Протягом тривалого часу на державному рівні здійснювалася цілеспрямована політика приниження ролі інститутів місцевої влади, застосовувалися механізми централізації і тотального адміністрування. У результаті переважна частина територіальних громад сіл, селищ і багатьох міст так і не змогли отримувати якісні послуги з боку органів місцевого самоврядування. Серед причин такого стану - відсутність належної територіальної, матеріальної та фінансово-економічної основи для забезпечення повноцінного функціонування системи місцевого самоврядування та виконання наданих повноважень.
Залишилися не реалізованими зобов'язання України стосовно реалізації в повному об'ємі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, зокрема, стосовно повноцінного функціонування місцевого самоврядування в особі районних та обласних рад, які фактично стали придатками до місцевих державних адміністрацій.
Основною метою лекції є з’ясування поняття такого багатогранного явища як місцеве самоврядування, визначення системи принципів та засад діяльності, аналіз та оцінка правової діяльності органів державної влади у сфері місцевого самоврядування – законодавчої, виконавчої, судово-контрольної - з урахуванням стандартів Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування, а також визначення перспектив з відповідних питань розвитку місцевого самоврядування.
Розділ 1. Поняття місцевого самоврядування та його особливості.
Становлення місцевого самоврядування в Україні.
Місцеве самоврядування в Україні має тривалу історію. Це одна із давніх традицій нашої країни. Особливість полягає в тому, що процес виникнення і становлення місцевого самоврядування відбувався під впливом західної і східної політичних культур, що зумовлено геополітичними особливостями розташування України.
Нині науковці виділяють кілька етапів становлення й розвитку національного місцевого самоврядування.
До першого етапу умовно відносяться часи існування слов'янських племен на українських землях до середини XIV ст.
Підґрунтям територіального громадського самоврядування було звичаєве право. Найбільш відома форма існування — вічові збори. Для такої організації влади характерним був досить чіткий розподіл повноважень між вічами, органами й посадовими особами.
Другий етап розвитку місцевого самоврядування охоплює середину ХІУ-першу половину XIX ст. і характеризується поєднанням місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської організації самоврядування.
З XIV ст. починає впроваджуватися Магдебурзьке право. У XV-XIII ст. воно стає основою життя більшості міст України.
Нині Магдебурзьке право розглядається науковцями як класична форма територіального управління.
«Батьківщиною» Магдебурзького права стало німецьке місто Магдебург. Першим містом України, якому в 1339 році було надане Магдебурзьке право, стало місто Галицько-Волинського князівства Санок (зараз це територія Польщі). Пізніше це право надали Львову (1356 рік), Кремінцю (1374-й), Житомиру (1444-й), Києву (1494— 1497 рр.) та іншим містам.
Суть Магдебурзького права полягала у звільнені міста від управління й суду державних урядовців і феодалів, відмові від звичаєвих правових норм і наданні прав на створення органів місцевого самоврядування.
Наступний етап розвитку місцевого самоврядування — так звана Козацька доба. Особливістю цього етапу є те, що він притаманний лише Україні.
Сформувалась нова українська (козацька) державність — Запорізька Січ, яку називають прообразом справжньої держави.
Наступний етап розвитку місцевого самоврядування в Україні розпочався після підписання в 1654 році Договору між Україною і Московською державою (відомого, як Переяславський) і тривав до останніх років існування Російської імперії.
Окремо слід виділити XIX — початок XX ст., що характеризується становленням в Україні нових загальноімперських форм місцевого самоврядування. Зокрема, в 1838 р. запроваджується станове самоврядування для державних і вільних селян у формі сільського товариства. У 1861 р. його було поширено на всіх селян. Регіональне самоврядування на загальноімперських засадах запроваджується в Україні після проведення Олександром II земської реформи (1864 р.).
«Модернізацію» місцевого самоврядування було проведено в 1870 році завдяки запровадженню міських виборчих зборів, міської думи, міської управи.
Наступним етапом довгого й тернистого шляху становлення місцевого самоврядування на українських землях став період українізації, який розпочався у 20-х рр. XX ст.
Для цього періоду характерна спроба впровадження широких, демократичних основ місцевого самоврядування за режиму Української Народної Республіки. Але впровадження в Україні радянської влади й «диктатури пролетаріату» поставили крапку в історії розвитку цього процесу.
Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні почалося у 90-х рр. XX ст. з прийняттям Закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР» і першими демократичними виборами на його основі.
З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року місцеве самоврядування отримало конституційний статус, стало однією із засад конституційного ладу України.
Перша Конституція незалежної України, визнавши конституційно-правові основи функціонування місцевого самоврядування, фактично сформувала його модель у державі, проте не відмінила інституту державних адміністрацій.
Черговим етапом у процесі розбудови місцевого самоврядування стало підписання 6 листопада 1997 року в м. Страсбург Європейської Хартії місцевого самоврядування, а в липні 1997 року Верховна Рада України ратифікувала цей документ.
Правовим оформленням наступного етапу реформування місцевої влади в Україні є Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвалений 21 травня 1997 року. Він (відповідно до Конституції країни) визначає систему й гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації і діяльності, правового статусу й відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
На основі цього базового закону були прийняті закони України, які регламентують діяльність депутатів місцевих рад, визначають порядок формування місцевих рад на пропорційній основі. Але загальновідомо, що відсутність належного законодавства, в свою чергу, стримує побудову в Україні ефективної моделі місцевого самоврядування.