СОЛІ ЛУЖНИХ ТА ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ. ГЛЮКОЗА
І. Протизапальні засоби.
Запалення - пат. процес, який розвивається у тканинах орг.-му у відповідь на дію різних травмівних чинників (мко, вірусів, фіз. та хім. агентів). У відповідь на пошкодження тканин утворюються БАР (серотонін, гістамін, простагландини), що викликають місцеві (біль, набряк, гіперемія) та загальні (гарячка, лейкоцитоз) ознаки пр.-су запалення. Основними проявами пр.-су запалення є розширення судин (гіперемія), підвищена проникність капілярів з міграцією лейкоцитів у пошкоджені тканини і їх набряк. Набряклі тканини стискують нервові закінчення, внаслідок чого виникає біль. Протизапальну дію виявляють стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби.
А) стероїдні протизапальні засоби.
До цієї групи належать:
глюкокортикоїди (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон, тріамценолон). Вони захищають клітини від руйнування різними речовиннами, що утворюються при запаленні, виявляють неспецифічну протизапальну дію, стабілізують мембрани клітин, сприяють збереженню функцій клітин, запобігають їх загибелі, гальмують синтез та звільнення "медіаторів запалення", обмежують ексудацію, зменшують вміст рідини у вогнищі запалення. Лікувальну дію виявляють при ревматизмі, ревматоїдному артриті, колагенозах, поліартриті, подагрі, тромбофлебіті, нефриті, гепатиті.
Б) нестероїдні протизапальні засоби.
До цієї групи належать:
ненаркотичні анальгетики (аспірин, анальгін, бутадіон, індометацин, ібупрофен, ортофен, піроксікам, мефенамінова к.-та). Вони виявляють болезаспокійливу, жарознижуючу, протизапальну, протиревматичну дію. Вони пригнічують ексудативну та проліферативну фази запалення, що пов’язано із зменшенням утворення простагландинів на різних біохімічних етапах та біосинтезу їх в осередку запалення. Крім цього зменшення ексудації зумовлюється також і, тим, що пр.-ти цієї групи пригнічують активність нейтральних протеаз лейкоцитів.
Заст. у тих випадках, коли біль пов'язана із запаленням: міозити, неврити, артрити, поліартрити, подагра, бронхіт, пневмонія, ревматизм, подагра, тромбофлебіт, невралгія.
Ібупрофен (бруфен) Ibuprophenum
Ф.В.: таб, др. 0,2 по 2 зрази на на день.
М.Д.: похідний фенілпропіонової к-ти, по силі протизапального ефекту стоїть між індометацином та бутадіоном, по анальгетичній та жарознижуючій дії переважає препарати саліцилової кислоти.
Заст.: ревматизм, ревматоїдний артрит, остеоартроз.
П. еф.: запаморочення, головний біль, шум у вухах, нудота, блювання, диспепсія кровотечі із травного каналу, алергія.
П./п.: виразкова хв., хв. печінки, кровотечі.
Ортофен (вольтарен, диклофенак-натрій) Ortophenum
ФВ.: таб 0,025, амп. по3мл. (0,075г), св. 0,025
Призн.: по 1таб. 3 рази на день після їжі, в./м. по 3мл. ректально по 1 св. 1 - 3рази на добу.
М.Д.: протизапальна, болезаспокійлива, жарознижувальна, виражена протиревматична дія, добре переноситься, у малих конц. - антиагрегатна дія.
Заст.: ревматоїдний артрит, артрози, позасуглобний ревматизм, остеоартроз.
П. еф.: нудота, біль та тяжкість у шлунку, блювання, діарея, головний біль, запа-морочення, шкірні висипи.
П./п.: гастрит, виразкова хвороба.
II. Протиалергічні засоби
Алергія - це стан підвищеної чутливості організму до речовин, які мають антигенні властивості. Алергічні p.-ції розвиваються дуже швидко, тривають протягом деякого часу - це алергічні реакції негайного типу (анафілактичний шок, сироваткова хв., набряк Квінке, сінна пропасниця, кропив'янка). У деяких випадках вони розвиваються через кілька годин і тривають кілька тижнів - це алерг. p.-ції сповільненого типу (р.-ція відшарування пересаджених тканий, дерматит, аутоімунна р.-ція), Причиною розвитку алерг. p.-цій є алергени (чинники, які зумовлюють стан підвищеної чутливості орг.-му).
Етапи розвитку алергії:
· при надходженні в орг.-м чужорідний білок набуває властивостей антигену, який стимулює виробку лімфоцитів та плазмоцитів;
· у відповідь на потрапляння а./г. в орг.-м лімфоцити та плазмоцити виробляють антитіла , які фіксуються на тучних клітинах (алергія сповільненого типу) або вільні (алергія негайного типу);
· у разі повторного попадання а./г. в орг.-м вони взаємодіють з а./г., внаслідок чого іде руйнування тучних клітин, виходять БАР (гістамін, серотонін, брадикінін), які зумовлюють комплекс патофізіологічних змін, характерних для алергії. У патогенезі алерг.р.-цій провідна роль належить гістаміну, який викликає розширення капілярів, підвищення їхньої проникності, зменшення об'єму циркулюючої крові, AT, підвищення тонусу непосмугованих м'язів, посилення секреції шлункового соку, викиду у кров адреналіну, глюкокортикоїдів.
Заст.:
а). глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон, тріамценолон). Вони впливають на всі етапи розвитку алергії - виявляють імуннодепресивну дію, пригнічують розвиток імунних клітин (лімфоцитів, плазмоцитів), а тому і виробку антитіл.
ü попереджають руйнування тучних кл. та виділення медіатору алергії (гістаміну), тому пригнічують утворення гістаміну;
ü виявляють дію протилежну дії гістаміну (підвищують AT, проникність капілярів).
Заст. парентерально, всередину, місцево при тяжких алергічних р.-ціях: бронх. астма, анафілактичний шок, колагенози, алергічні дерматити, екземи, сироваткова хв., набряк Квінке.
Б) кромолін-натрія.
Кромолін-натрій (Інтал) Cromolyn-Natrium (Intalum)
Ф.В.: капс. 0,02 - 0,03 призн. інгаляційно 3 - 4 рази на день, еф. через кілька тижнів.
М.Д.: стабілізує тучні кл., блокує вихід медіаторів алергії.
Заст.: проф. приступів бронх. астми, ін. хвороби органів дихання з приступами ядухи.
Таку ж дію виявляє кетотифен (задітен).
В) протигістамінні засоби
Л.З. які повністю або частково блокують Н1-рецептори (гістаміночутливі), а тому і фізіологічну дію гістаміну (медіатору алергії).
Заст.: для проф. та лік.-ня алергічних реакцій. Вони сприяють зменшенню проникності капілярів, проявів набряку, запобігають спазмові бронхів, кишок, матки, зменшують пошкодження тканин, можуть виявляти седативний вплив, потенціюють дію анальгетиків, анестетиків, снотворних, барбітуратів, транквілізаторів, наркотиків, виявляють протиблювотну дію. Ці препарати не призначають тим особам, професійна діяльність яких вимагає підвищеної уваги (водії, диспетчери), бо за рахунок седативної дії знижується увага .
Димедрол Dimedrolum
Ф.В.: таб 0,02 - 0,03 - 0,05 амп. 1% - 1мл.
Призн. по 1 - 2 таб. 2 - 3 рази на день, по 2 - 5мл. в./м., в./в. крап. в ізотон. р.-ні
М.Д.: дія 4 - 6год., протигістамінна, заспокійлива, снотворна, протиблювотна (по типу нейролептиків), місцевоанестезуюча, спазмолітична, гангліоблокуюча, холіноблокуюча дія, посилює дію адреналіну, виражена протизапальна дія, потенціює дію снодійних та заспокійливих зас.
Заст.: різноманітні алергічні процеси, паркінсонізм, повітряна, морська хв., блювання вагітних, безсоння, променева хв., бр. астма, неврастенія, дерматози.
П. еф.: сухість у роті, нудота, блювання, порушення ф.-ції травлення, млявість, сонливість , запаморочення, головний біль.
П./п.: парентеральне - хв. серця, гіпертонія, робота пов'язана з підвищеною увагою.
Дипразин (Diprazinum) син. піпольфен
Ф.В.: таб, др. 0,025 - 0,05 - 0,1 амп. 2,5% - 2мл.
Призн.: по 1 таб. 2 - 3рази на день після їжі, в./м., в./в. 1 - 2мл.
М.Д.: дія 6 - 7год., по дії близький до аміназину, по протигістамінній акт.-ті сильніший ніж димедрол, сильна седативна дія, найбільш сильніший протиблю- вотний еф. та потенцююча дія на снодійні, седативні засоби серед пр.-тів групи, виявляє гіпотермічну, адреноблокуючу, холіноблокуючу дію, спазмолітичну дію.
Заст.: дивись димедрол.
П. еф.: дивись димедрол.
П./п.: хв. печінки, нирок, робота пов'язана з підвищеною увагою
Супрастин Suprastinum
Ф.В.: таб 0,025 амп. 2%- 1мл.
Призн.: по 1 таб 2 - 3 рази на день після їжі, в./м., в./в. по 1 - 2мл.
М.Д.: заст. дивись діпразин.
П. еф.: швидка втома, неприємні відчуття у шлунку.
П./п.: дивись димедрол.
Діазолін Diazolinum
Ф.В.: др. 0,05 - 0,1
Призн.: по 1 - 4др. 1 - 2 рази після їжі.
М.Д.: сильна антигістамінна дія, більш тривала, ніж у димедролу, не виявляє седативної та снодійної дії.
Заст.: дивись димедрол
П. еф.: нудота, блювання , біль у шлунку
П./п.: виразкова хв. шлунку та 12-палої кишки, запальні пр.-си у травному каналі.
Тавегіл Tavegilum
Ф.В.: таб 0,001 амп. 2мл. (0,002г.)
Призн.: по 1 таб 2 - 4рази на день, в./м.
М.Д.: більш активний за димедрол, дія 8 - 12год., немає седативної дії.
Заст., поб. еф., п./п. - дивись димедрол.
г) симптоматичні засоби (адреноміметики, міотропні спазмолітики)
- це препарати, які не впливають на етапи розвитку алергії, але усувають деякі прояви алергічних реакцій, крім того, вони діють у протилежному напрямку, порівняно з медіаторами алергії, це - адреналін, ефедрин, мезатон, еуфілін та ін.
Заст.: при бронх. астмі, анафілактичному шоці, колапсі та ін. станах, які супроводжують алергічні реакції.
Невідкладна допомога при анафілактичному шоці.
Допомога повинна бути спрямована перш за все на припинення або значне обмеження надходження алергену в орг.-м, на відновлення порушень гемодинаміки та ф.-цій (надниркових залоз, усунення спазму непосмугованих м'язів, колапсу). Медичну допомогу хворим, у яких виник анафілактичний шок потрібно надавати до повного їх одужання. Крім введення лік. пр.-тів хворих треба зігрівати, забезпечити доступ свіжого повітря. Треба накласти джгут на кінцівку вище міста інфекції, обколоти місто ін'єкції адреналіном, прикласти лід.
Вводять 0,1% р.-н адреналіну, 0,2% р.-н норадреналіну, 1% р.-н мезатону п./ш., в./м., в./в.. У тяжких випадках вводять глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон) в./в. струйно або крап., на ізотон. глюкозі. При бронхоспазмі призн. еуфілін 2,4% р.-н в./в., алупент; для поліпшення мікроциркуляції - трентал, гепарин, при набряку легенів – в./в. строфантин, лазикс; антигістамінні пр.-ти (піпольфен, супрастин) призн. в./м., в./в. після підйому AT.
У кожному мед. закладі мають бути набори протишокової терапії: протигістамінні зас. і пр.-ти кальцію, спазмолітики (ефедрин, еуфілін), адреноміметики (адреналін, норадреналін, мезатон), пр.-ти глюкокортикоїдів (преднізолон, гідрокортизон), серцеві глікозиди (корглікон, строфантин), стер. р.-ни глюкози 5 - 20%, ізотон. натрію хлориду, одноразові шприци, джгути, стер. скальпель та ножиці.
СОЛІ ЛУЖНИХ ТА ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ. ГЛЮКОЗА
Ці солі підтримують життєдіяльність організму завдяки регуляції функції нервової, ССС, ендокринної та ін. систем і клітин.
Солі натрію. Іон натрію є основним позаклітинним іоном організму, він забезпечує осмотичний тиск крові та міжклітинної рідини, а також нормальний об’єм циркулюючої крові (далі ОЦК). Виділення натрію регулює альдостерон, який сприяє реабсорбції натрію та води в організмі.
Гіпонатріємія виникає при надмірному потовиділенню, блюванні, великому діурезі характеризується м’язовою слабкістю, швидкою втомою, втратою апетиту, спрагою, згущенням крові. При тяжких станах виникають судомні скорочення м’язів, спазми непосмугованих м’язів, пригнічення ЦНС. Ознаки дефіциту натрію зникають після введення натрію хлориду.
Natrii chloridum
Ф.В.: пор., таб. 0,9 амп. 0,9% - 5 - 10 - 20мл., фл. 10% -200 – 400мл.
М.Д.: Ізотонічний розчин (0,9%) - його осмотичний тиск дорівнює осмотичному тискові крові і внутрішньоклітинної рідини, він поповнює ОЦК при його зменшенні, при зневодненні організму, відновляє іонну рівновагу, володіє дезінтоксикаційними властивостями.
Призн.: в./в., в./м., п./ш. у клізмах.
Заст. як розчинник багатьох ліків, значних крововтратах, при нестримному блюванні, тривалому проносі (холера, диспепсія), опіках, шоці, токсичній диспепсії, отруєннях.
Гіпертонічний розчин (2 - 10%) - його осмотичний тиск вищий за осмотичний тиск крові та внутрішньоклітинної рідини, при контакті з тканинами викликає зневоднення клітин та їх загибель, тому виявляє протимікробну дію. Ця властивість використовується для компресів, примочок при лікуванні гнійних ран, абсцесів, фурункулов. в./в. введення застосовується для припинення внутрішніх кровотеч (легеневі, шлункові, кишкові) та посилення діурезу. При п./ш. та в./м. введенні цього розчину - некроз, тому в./м., п./ш. введ. — п./п. Ректальне введення у клізмі для посилення перистальтики кишок та виклику дефекації. У вигляді ванн за рахунок рефлекторної дії внаслідок подразнення шкіри гіпертонічним розчином.
Крім того натрію бромід виявляє седативну дію,
гідроцитрат - антикоагулянт.
Солі калію.
Калій на відміну від натрію знаходиться виключно внутрішньоклітинно, вони разом з іонами натрію забезпечують ізотонічність клітин, відіграють велику роль у виникненні нервових імпульсів , функціонуванні клітин нервової, м’язової систем, залоз, зменшує збудливість та провідність міокарду, є антагоністом СГ щодо впливу на ритм серця, а у великих концентраціях викликає зупинку серця. Гіпокаліємія виникає при блюванні, проносі, інтоксикаціях, втратах К із сечею, після введення адреналіну, інсуліну, Заст.: калію хлорид при отр. СГ, при лікуванні салуретиками, миготливій аритмії, пароксизмальній тахікардії, гіпокаліємії, м’язовій дистрофії.
Панангін, Аспаркам - дивись калію хлорид
Калію бромід
- седативний засіб
Калію йодид
- заст. при ендемічному зобі, та як відхаркувальний засіб при бронхіті, бронхіальній астмі.
Солі кальцію.
У вигляді фосфату входить до кісткової тканини, у сироватці крові міститься в іонізованому стані. Іони кальцію мають різнобічне значення для життєдіяльності організму.
на ЦНС діють пригнічуючи. При зниженні кальцію у крові підвищується збудливість ЦНС, виникають напади судом (тетанія, спазмофілія), гіпоф.-ція прищитовидних залоз (паратгормон).
Мала кількість кальцію посилює збудливість міокарду та прискорює частоту скорочень серця, є антагоністом іонів калію. Зменшує проникність крізь клітинні мембрани, сприяє утворенню альбумінатів і ущільненню тканин, тому виявляє протизапальну, десенсибілізуючу (протиалергійну) дії.
Активно бере участь у зсіданні крові, каталізує реакції перетворення протромбіну на тромбін, підвищує активність тромбокінази. Підтримує фізіологічний стан кісткової системи та нервово - м’язової збудливості.
Заст.: спазмофілія, тетанія, неврози, істерія, мігрень, епілепсія, безсоння, рахіт, остеопороз, вагітність, тривала іммобілізація, кропивниця, сінна пропасниця, пневмонія, плеврит, нефрит, гепатит, кровотечі, при ослабленій діяльності серця, при підвищеній проникності судин на фоні променевої хв., хвилі інфекц. захв., інтоксикаціях.
Кальцію хлорид Calcii chloridum
Ф.В.: пор., амп. 10% 5 - 10мл. в./в., фл. 5% р.-н всередину по 1 ст. л. 3 рази на день або 10% р.-н в./в.. Введ. супроводжується розширенням судин і відчуттям жару.
П./п.: п./ш., в./м. введ. - некроз.
Кальцію глюконат Calcii glukonas
Ф.В.: пор., таб. 0,5амп 10% - 10мл.
Призн.: по 1таб. 3 рази на день, в./в., в./м..
Кальцію лактат Calcii laktas
Ф.В.: таб. 0,5; фл. 5 - 10%. По 1т. 3 рази.
Кальцію гліцерофосфат Calcii glicerophjsphas
Ф.В.: таб. 0,2. По 1т. 3р..
Солі магнію.
Магній як мікроелемент активує ферментні системи і бере активну участь в обмінних процесах.
Magnesii sulfas
Ф.В.: пор, амп 20 - 25% - 5-10-20мл.
М.Д.: При застосуванні всередину:
· виявляє проносну дію, заст. в якості сольового проносного по 20 - 30г. на півсклянки води
· виявляє рефлекторну жовчогінну дію при холециститі, холангіті, призн. по 1 - 2ст. л. 33% р.-ну, через дуодентальний зонд 50мл 25% р-ну.
При застосуванні парентерально (ін’єкційно):
в залежності від дози після в./в., в./м. введ виявляє симптоми пригнічення ЦНС:
· седативну;
· снотворну;
· наркотичну дію; для наркозу майже не використовується, бо наркотична та токсична доза майже однакові;
· потенцює дію інших наркотичних речовин;
· протисудомна дія;
· гіпотензивна дія за рахунок міотропної спазмолітичної, гангліоблокуючої дій, пригнічення судиннорухового центру;
· токолітична дія;
· антидот при отруєнні солями барію, кальцію.
Заст.: гострі запори, отруєння, разом з протиглистними засобами, холецистит, холангіт, гіпертонічний криз, нефропатія, еклампсія, для пригнічення передчасних переймів
Глюкоза Glukosum
Ф.В.: таб 0,5 - 1,0; пор., амп. 5-10-25-40% - 10-20-25-50мл., фл. для ін’єкції 5%-200 - 400мл.
М.Д.: Добре всмоктується та засвоюється тканинами, у клітинах окислюється до вуглекислоти і води, виділяючи енергію, вона є сталою складовою крові ізотонічний розчин (5%) - є джерелом рідини та питного мат.-лу, сприяє знешкодженню та видаленню отрути з організму, вводять п./ш., в./в. крап. якщо треба поповнити організм рідиною, ввести поживні речовини при шоці, колапсі, отруєннях, крововтратах, для розведення ліків (вводять великі об’єми).
Гіпертонічний розчин (10-40%) - підвищує AT, посилює обмін речовин, процеси синтезу, підвищує антитоксичну функцію печінки, сприяє зневодненню тканин, поліпшує діяльність серця, нирок, підвищує діурез, володіє дезінтоксикаційними властивостями. Призначають в./в. по 10 - 50мл. або ректально при інтоксикаціях, декомпенсації діяльності серця, набряках легенів, мозку, захворюваннях печінки, інфекційних захворюваннях, отруєннях речовинами та отрутами, гіпоглікемія, для розведення ліків.
П.еф.: гіперглікемія.
П./п.: цукровий діабет, в./в. тромбофлебіт.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
Причини виникнення гострих отруєнь:
- побутові (алкоголь, пестициди, оцтова кислота, інші випадкові отрути);
- медичні („терапевтичні”, випадки самолікування, дитячі, порушення правил зберігання ліків, помилки медперсоналу або фармацевту);
- виробничі (аварії, порушення ТБ);
- біологічні (отруєння ЛРС, грибами, покуси змій, комах);
Гострі отруєння ЛР та ін сполуками потребують негайної допомоги.
ЗАХОДИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ.