Дослідницькі вміння. Етика дослідника
Якщо експериментатор прагне бути
вартим цього імені, він повинен бути
одночасно теоретиком і практиком.
Клод Берна р, франц, вчений-фізіолог
Хороший психолог легко введе тебе в свій стан.
Карл Краус, австрійський письменник
На початку дослідження потрібно встановлювати довірливі дружні стосунки. Не можна займати позицію того, хто перевіряє. На успіхи і, невдачі требареагувати стримано, емоційно нейтрально. Якщо хвалять, то за старанність і роботу. Краще не говорити про помилки (за винятком коли це потрібно за умовами експерименту).
Темп проведення бесіди повинен відповідати індивідуальний особливостям піддослідного (давати час подумати, якщо це потрібно) Уникати всього того, що відвертає увагу.
Етика наукового дослідження або принципи гуманізму пpи психологічному дослідженні:
1. Неприпустимо завдавати шкоди ні психічному, ні фізичному здоров'ю піддослідних.
2. Не посягати на основні права людини, особливо колі досліджуються діти або люди поважного віку, тобто ті, хто дуже від когось залежні („Не зашкодь!”).
3. Дослідник повинен спиратися на позитивне, шукати резерві для вдосконалення та створювати умови для реалізації прихованих можливостей. Навіть коли результати негативні, піддослідний повинні відчувати свого значущість, бути впевненим у досягненні позитивной результату наступного разу.
4. Етика наукового дослідження передбачає попередню згод людини (з 8-річного віку) брати участь у дослідженні. Добровільна участь одержана від піддослідного інформація ніяк не винагороджується.
5. Потрібно дотримуватися конфіденційності виявлення результатів, зокрема про можливі наслідки дослідження, особливо п таких негативних оцінках: „низький рівень”, „схильний до агресії”, „низька самооцінка” тощо, а також неадекватно високих показниках. Хоча учасники дослідження мають право отримувати інформацію про себе, а в формі, доступній їхньому розумінню. Одночасно обережно треба ставитися до їх психічного здоров'я.
6. Потрібно організовувати дослідження (особливо для молодших) цікавим, забавним, рівним для всіх учасників та інформативним (особливо для старших).
7. Діяльнісний підхід до вивчення психіки полягає в дослідженні студента в різних видах діяльності, особливо в навчально-професійній діяльності – провідній діяльності студентського віку.
Дослідницькі вміння викладача-дослідника:
1. Уміння виокремити проблемну ситуацію, побачити її цього необхідні знання теорії стосовно проявів явища та критеріїв його оцінки.
2. Уміння точно сформулювати питання відповідно до проблемної ситуації. До того ж уникати узагальнень на основі поодиноких фактів, а також висувати пояснювальні припущення для належно тлумачення фактів, особливо якщо одержані факти не відповідають гіпотезі. Важливо фіксувати суперечності в отриманій інформації.
3. Уміння аналізувати і співвідносити різні тлумачення понять, знаходити пояснення суперечливим думкам.
4. Володіти різним інструментарієм пояснення (аналіз, порівняння, узагальнення, конкретизація, систематизація тощо).
5. Володіти понятійним апаратом науки, чітко визначати зміст поняття, яке використовується в дослідженні.
6. Наукова проникливість, здатність критично оцінити добуті результати та визначити перспективи подальшої розробки проблеми.
Отже, психологія вищої школи як наукова галузь психологічної, науки володіє всім спектром методологічних засобів (методів і прийомів) для дослідження всього загалу психологічних проблем, розв'язання яких сприяють вдосконаленню навчально-виховного процесу у ВНЗ, підвищенню якості вищої освіти та особистісному зростанню майбутніх фахівців.