Методи економічних досліджень. Економічні закони

Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, засобів та операцій, що використовуються при досліджен­ні економічного життя суспільства і для проникнення в сутність економічних процесів. Вони включають як загальнонаукові, так і специфіч­ні методи, що пов'язані із специфікою предмета економічної теорії.

У процесі дослідження економічного життя суспільства викорис­товуються такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, індукція і дедукція. Аналіз передбачає виокремлення в предметі дослідження складових частин, їх вивчення, виявлення істотних ознак та зв'язків. А синтеззводиться до поєднання розрізнених раніше складових частин у цілісність з урахуванням взаємозв'язків між ними. Тобто синтез дає змогу одержати цілісну уяву про досліджуваний предмет. Так, у роз­ділі позитивної економіки саме на основі аналізу економічних явиш і визначаються закономірності розвитку економіки на досліджувано­му етапі.

Метод індукції означає формулювання узагальнень, теоретичних висновків на основі вивчення окремих фактів. При його використан­ні спочатку досліджуються окремі факти, на підставі чого робляться теоретичні узагальнення. Цей метод доповнюється методом дедукції, що передбачає побудову узагальнюючих теоретичних висновків, істин­ність яких перевіряється аналізом явищ, стосовно яких цей висновок зроблений. Отримання істинного знання про економіку передбачає обов'яз­кове використання діалектичного методу. Застосування діа­лектичного методу в економічній теорії передбачає, що процеси та явища у сфері економічного життя суспільства перебувають у постій­ному русі, виникають, розвиваються і зникають, ніколи не знахо­дяться у стані спокою.

Діалектичний метод дослідження економіки передбачає застосу­вання методу наукової абстракції, що означає відволікання, відмову від одиничного, випадкового в досліджуваному явищі або процесі, виділення у них стійкого, типового, постійного. Дослідник виділяє найсуттєвіші сторони процесу, що вивчається, абстрагується від усього другоряд­ного, випадкового.

Використовується ста­тистичний методяк метод кількісного аналізу. Вони необхідні тому, що логічні висновки і узагальнення неможливо зробити, не переконавшись, насамперед, що досліджуване явище чи процес є ма­совим або типовим. Суть цих методів полягає у порівнянні економіч­них величин, що випливають з якоїсь теоретичної моделі, з дійсними кількісними характеристиками, зумовленими практикою життя.

Історичний метод дає мож­ливість розглядати економічні системи у послідовності їх історично­го розвитку. Цей метод широко використовує як класична, так і мар­ксистська політекономія.

Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільнячись при цьому від історични випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

У сучасних умовах розвитку економіки нерідко застосовується метод економічного експерименту. З методом економічного експерименту тісно пов’язаний метод економічного моделювання. Це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ за допомогою економіко-математичних способів, що формалізовано відображають реальну картану економічного життя.

Важливу роль у дослідженні економічної сфери суспільства відіграє метод порівняння. Його використання зумовлено тим, що жодне явище економіки не можна оцінити окремо. Все пізнається лише у порівнянні, бо пізнати невідоме можна , лише використавши як критерій те, що вже відоме, пізнане раніше.

Результатом їх застосування є створення категорій та законів. Економічна категорія – логічне поняття, що відображає в узагальненому вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства. Вона відображає родові ознаки економічних явищ. Прикладом таких категорій є товар, ціна, гроші, капітал, прибуток, витрати виробництва, заробітна плата, ринок, робоча сила, тощо.

Еконо­мічні закони – це реальні, постійно відновлювані, причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і процесами, які відбуваються незалежно від волі й свідомості людей. Залежно від періоду дії економічні закони можна поділити на всезагальні, загальні, специфічні та стадійні.

Всезагальними є економічні закони, притаманні усім без винятку історичним епохам. Вони виражають поступальний процес розвитку економіки, підвищення його ефективності. До цих законів належать закони економії праці, зростання продуктивності праці, нагромадження, відтворення, зростання потреб, суспільного поділу праці.

Загальними економічними законами називають ті, що діють протягом декількох епох, де є умови їх дії. Прикладом є закон вартості (цінності), закон ринкової економіки, закон попиту, закон пропозиції.

Специфічні закони – це закони розвитку конкретних істо­рично визначених форм господарювання, тобто функціонують лише в межах однієї економічної системи. Ця група охоплює переважну більшість законів економіки в сучасних умовах.

Стадійні закони, що діють лише на одній стадії суспільного способу виробництва.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Вони також, як і економічні закони віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер.

Економічнів закони мають як спільні, так і відмінні риси порівняно із законами природи (1.3).

Рис.1.3. Загальні властивості та відмінності економічних законів і законів природи

Розрізняють дві форми пізнання та використання економічних законів рис.1.4.

Об'єктивний характер економічних законів не виключає їх пізнання та використання в практиці господарювання. Пізнання еко­номічних законів означає з 'ясування тих причинно-наслідкових зв 'язків, що існують у певних економічних процесах.

Рис.1.4. Форми пізнання та використання економічних законів

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• Далее ⇒