Лекція 1. Методологічні основи теорії ігрової діяльності дітей
1. Значення ігрової діяльності дітей для дошкільної освіти
Немає нічого більш гармонійного за дитину, що грається… Сила цієї гармонії настільки велична, що дорослі, які спостерігають за ігровою діяльністю, мимоволі посміхаються, переживаючи радість та захоплення та поринаючи у власне дитинство.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблема ігрової діяльності багатогранна: науковці розглядали вплив ігрової діяльності на розвиток дитини (Л. Виготський, С.Логачевська, А. Макаренко, В. Мухіна, Н. Огаркова, С. Рубінштейн, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга та ін.), вивчали мотиви ігрової діяльності (Л. Виготський, С. Рубінштейн), досліджували психологію гри дітей різного віку (Л. Божович, П. Гальперін, О. Запорожець, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Ф. Фрадкіна та ін.), виділяли гру як засіб пізнання дійсності (П. Підкасистий, Ж. Хайдаров та ін.), як засіб засвоєння знань, умінь і навичок (П. Лесгафт, В. Сухомлинський та ін.), як засіб педагогічного впливу (А. Макаренко, К. Ушинський та ін.), виокремлювали гру як мовну вправу (О. Сергеєва, М. Сухолуцька та ін.), вивчали значення гри для організації рухів (Т. Гіневська, О. Запорожець), розглядали гру як прояв уяви та фантазії, що стимулюються різноманітними афективними тенденціями (К. Бюлер, Дж. Стенлі, В. Штерн, К. Ушинський), пов’язували гру з розвитком мислення (А. Сікорський, Дж. Дьюї); вивчали прояв творчих здібностей в іграх (О. Усова); виявляли взаємозв’язок гри і спілкування (Н. Анікеєва, М. Лісіна та ін.).
Усе життя дитини-дошкільника пронизане грою, лише у такий спосіб вона готова відкрити себе світові та світ для себе. Багаточисленні наукові дослідження свідчать про те, що дитячі ігри підтримують та укріплюють центральну нервову систему. Проводячи життя граючись, дитина вчиться керувати своїм тілом та пробуджує відчуття, розвиває мозок та здатність мислити, відчуває щастя та спокій, виражає любов та емоції, і більше того – будує стосунки з дітьми та дорослими. Закономірно, що гра є незамінним засобом вирішення важливого завдання – збереження та збагачення здоров’я дитини.
Граючись, діти вивчають та розуміють світ, в якому вони живуть. Вони набираються досвіду, коли відчувають речі на дотик, виявляються правими в одних питаннях та помиляються щодо інших. Ці успіхи та поразки допомагають їм не лякатися нових викликів в майбутньому. Діти уявляють, створюють, систематизують та захоплюються багатьма ідеями. Одним словом, вони пізнають світ.
Радість життя є другим цінним ефектом від гри. Розважаючись, дитина досягає психологічної рівноваги і здатна краще контролювати себе. Більше того, гра – наче «острів безпеки» серед труднощів. Це дає змогу осягнути свій досвід та застосовувати його надалі.
Звичайно, емоційний розвиток визначається іншим основним фактором – увагою до емоційних потреб дитини від її народження. Отримуючи любов, схвалення, захист, визнання та розуміння, діти вчаться виражати свої почуття. Це спонукає їх до спілкування та навчає правильному ставленню до оточуючих. Іншими словами, дитина створює і визначає свою емоційність. Саме з цієї причини перші стосунки дитини з батьками, ласка та любов, порозуміння є життєво необхідними.
Найважливішою ознакою ігрової діяльності є цілковита захопленість дитини, що повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все – їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії, – адже відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна довести справу до кінця.
Чого ж діти вчаться під час гри? Насамперед, дитина відкриває власне Я, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей та тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає усе те приємне та неприємне, яке щодня відбувається довкола неї та з нею.
Гру недарма називають дев'ятим валом дитячого розвитку. Те, на що дитина здатна в процесі гри, ще недоступно їй в будь-якій іншій діяльності. Граючись, вона швидше поділиться з однолітком, поступиться йому, допоможе, виявить витримку та терпіння. В ігровій формі легше запам'ятати, вивчити, зрозуміти новий матеріал. Розвиток самостійності, відповідальності, уміння стримувати свої бажання, зважати на інших – усе це виникає насамперед у процесі гри.
Гра сприяє становленню також і довільної поведінки дитини. Механізм керування своєю поведінкою (тобто дотримання правил) формується саме під час гри, а вже згодом упроваджується в інших видах діяльності. Довільність припускає наявність зразка поведінки, який наслідує дитина, і контролю. У процесі гри зразком є не моральні норми або інші вимоги дорослих, а образ іншої людини, чию поведінку копіює дитина. Свідомий самоконтроль з'являється тільки в період завершення дошкільного віку, тому спочатку дитина потребує зовнішнього контролю – з боку її товаришів по грі. Спочатку діти контролюють одне одного, а потім – кожний сам себе. Поступово зовнішній контроль зникає із процесу керування поведінкою, і образ починає регулювати поведінку дитини безпосередньо.
Ігрова діяльність забезпечить реалізацію одного з пріоритетних завдань дошкільної освіти – формування особистості щасливої дитини, здатної до саморозвитку, самореалізації та самовдосконалення.
О. Половіна в своїй статті «Вікові особливості п’ятирічних дітей та своєрідність їхньої ігрової діяльності» розкриває
Десять вагомих причин гратися
Гра допомагає малюкові дізнатися про себе та навколишній світ.
Гра розвиває сприйняття, рухливість, фізичну силу та координацію.
Гра дає дитині зрозуміти, як влаштовані речі, як люди ставляться один до одного, а також спробувати себе у новій ролі.
Гра сприяє одночасному розвитку фізичних, соціальних та мовних навичок, а також бажання пізнавати.
Ігровий процес спонукає до творчості та дає волю уяві.
Під час гри у дітей формується самооцінка, самоконтроль та система цінностей.
Гра надає чудові можливості вдосконалення мови та навичок спілкування.
Гра спонукає малюків до практики важливих соціальних навичок, таких як здатність ділитися, вести переговори та взаємодіяти з іншими.
Гра стимулює здатність мислити та вирішувати складні завдання пробуджує в дитини цікавість та посилює її увагу.
Гра приносить дитині радість, задоволення, сприяє релаксації та робить дитину щасливою.