Можна, зокрема, вказати нанаступні відмінності між «внутрішньої» і «зовнішньої» економіками.
Самостійна робота 1
По-перше, у традиційній мікроекономіці товаром зізнається будь-якакорисна річ або послуга, вироблена і реалізована на внутрішньомуринку. Поточне виробництво таких продуктів праці макроекономіка включає вскладу валового внутрішнього продукту і національного доходу.
Однак сам факт виробництва і продажу якого-небудь товару в тій абоіншій національній економіці зовсім не означає, що ця корисна річавтоматично набуває статусу товару в міжнародній торгівлі. У сферіміжнародної торгівлі прийнято поділ товарів на торгуються (tradablegoods) і не торгуються (nontradable goods). До останніх відносяться товари,які реалізуються і споживаються там же, де вони і зроблені, тобтотовари для внутрішнього користування. До числа не торгуємих товарівналежать значна частина будівельної продукції, а також багато видівпослуг: освіта, охорона здоров'я, комунальні послуги і т.д. Наприклад,ціна чоловічої стрижки в Мексиці набагато нижче, ніж у Росії. Однак навітьнайбагатшій росіянину навряд чи прийде в голову фантазія злітати в
Мексику з тим, щоб підстригтися там і заощадити на цій операції.
Хоча межа, що розділяє торгуються і не торгуються товари в рядівипадків досить умовна, саме цей розподіл дуже важливо як і для окремихкраїн, так і для світової спільноти в цілому. Справа в тому, що в процесіекономічного зростання тієї чи іншої країни зазвичай простежується тенденція дозбільшення виробництва неторгуемих товарів, скорочення випуску торгованихтоварів і зростання обсягу імпорту.
Далі, як правило, не весь асортимент торгуємих товарів може бутиреалізований на зовнішньому ринку внаслідок їх низької конкурентоспроможності.
Так, вітчизняні телевізори «Горизонт» і «Радуга» не можуть бути проданіна світовому ринку через їх низьких споживчих властивостей і тієї небезпеки,яку вони створюють для споживача в процесі експлуатації.
Практика свідчить, що в світі немає жодної країни, яказмогла б досягти і постійно зберігати конкурентні переваги за всімавидів продукції, що виробляється. Однак не конкурентоспроможність товару, ввідміну від його неторгуемості, можна подолати, якщо в процесівиробництва здійснити комплекс заходів, спрямованих на зниження витрат іпідвищення якості продукції.
По-друге, всередині кожної національної економіки відбуваєтьсяпорівняно вільне переміщення праці і капіталу, що призводить довиникнення та функціонування відповідних ринків. При цьому, хочаставки зарплати в окремих регіонах трохи відрізняються між собою,вільна міграція робочої сили згладжує ці відмінності. Ще більшедосконалим процесом щодо цього є міграція капіталу,оскільки витрати переміщення капіталу набагато менше, ніж у фактора праця.
Базуючись на абсолютній мобільності факторів виробництва всередині кожноїкраїни, традиційна мікроекономіка виходить з передумови, щоконкурентні фірми на ринку мають справу якщо не з рівними, то з приблизнооднаковими витратами на працю і капітал. Такі фірми встановлюють приблизноодні й ті ж ставки зарплати в галузі і використовують позиковий капітал пооднієї і тієї ж процентної ставки.
Принципово інша ситуація складається в міжнародній економіці.
Іміграційні закони, високі витрати переїзду працівників з країни вкраїну і інші бар'єри виключають або, принаймні, істотнообмежують вирівнювання ставок зарплати між країнами. На шляхуміжнародних потоків капіталу коштує зазвичай менше бар'єрів, ніж приміграції робочої сили. Однак і тут валютний контроль, додатковий ризик,витрати отримання необхідної інформації і деякі інші чинники цілкомдостатні для збереження значних відмінностей у рівнях процентних ставококремих країн.
Тому якщо традиційна мікроекономіка вивчає конкурентні фірми,що мають приблизно однакові витрати, то теорія міжнародної торгівлірозглядає конкуренцію на ринках, де фірми несуть різні витрати напридбання факторів виробництва. Ці відмінності, у свою чергу, роблятьважливе вплив на рух товарних потоків і ефективність операцій підвнутрішню торгівлю.
По-третє, традиційна мікроекономіка має справу з фірмами, якіздійснюють вільну торгівлю всередині країни і, як правило, не користуютьсяпідтримкою з боку держави. На відміну від цього у зовнішній торгівлішироко практикується використання тарифів, квот, субсидій та іншихобмежень, які встановлюються державою. Тому в міжнародній торгівлівелика увага приділяється порівняльного вивчення дії обмеженьтакого роду, їх впливу на торгові потоки та інші економічнізмінні.
По-четверте, традиційна макроекономіка вивчає діловий цикл,дія якого поширюється на всі регіони даної країни. Відповіднареакція уряду на економічні коливання приймає форму фіскальноїабо кредитно-грошової політики, вплив якої обмеженанаціональними кордонами. Макроекономіка ж відкритою для зовнішніх впливівкраїни має справу з абсолютно іншою ситуацією. Того або-який періодчасу окремі країни знаходяться на різних фазах ділового циклу: одніпереживають кризу, другу фазу стабілізації, а третю знаходяться на вершинібуму. Зрозуміло, що заходи фіскальної та кредитно-грошової політики в цихкраїнах будуть суттєво різнитися між собою. Різниця ж умакроекономічної ситуації окремих країн і проведеної ними економічноїполітиці тягнуть за собою серйозні наслідки для товарних потоків та іншихміжнародних угод.
По-п'яте, звичайно країна має єдину валюту, пропозиція якоїконтролюється Центральним банком. Наявність власної валюти зазвичайрозглядається як найважливіший атрибут національного суверенітету. Лишекілька невеликих держав (наприклад, Ліберія, Панама і ряд острівнихдержав, розташованих в Тихому океані) використовують валюту інших країн.
Традиційна макроекономіка і займається вивченням такого єдиногонаціональної валюти, її рухом і впливом на реальні змінні.
У міжнародній же економіці функціонує стільки національних валют,скільки країн залучено в світогосподарські зв'язки. Тому об'єктомдослідження стають валютні ринки, обмінні курси і зміни,що відбуваються в цій сфері внаслідок державного втручання.
Одні країни встановлюють фіксований валютний курс, у результатічого валютний ринок знаходиться у нерівноважних стані.
Розбалансованість ж валютного ринку проявляється в дефіциті або надлишкуплатіжного балансу, що, у свою чергу, створює ряд проблем уздійсненні внутрішньої економічної політики.
В інших країнах підтримується плаваючий валютний курс, внаслідокчого ситуація на валютному ринку постійно змінюється. Вільний флоатингстворює інші проблеми для уряду країни.
Для країни, яка широко залучена в міжнародну торгівлю,валютний курс може бути найбільш важливою різновидом цін в економіці.
Серйозні коливання обмінного курсу можуть мати руйнівні наслідкидля національної економіки такої країни.
Таким чином, міжнародна економіка є складовою частиноюсучасної економічної теорії, поряд з мікро-і макроекономікою.
Незважаючи на відносну самостійність кожної з перерахованих частинекономічної теорії, всі вони взаємозв'язані між собою і доповнюють одинодного, створюючи цілісну картину функціонування економіки ринковоготипу.