Теоретичні й методичні коментарі до висвітлених тем
Теоретичною передумовою при створенні навчального посібника послужила гіпотеза про те, що аналіз відмінностей між людьми стає ефективнішим у контексті вивчення основних тенденцій загальної і соціальної психології. Тому більшість даних диференціально-психологічних тем, присвячених сенсорним, перцептивним, когнітивним, регулятивним, емоційним або особистісним відмінностям, також як і обговорення проблем розвитку і природно-соціальної детермінації індивідуальності, тісно пов’язана з відповідними розділами з суміжних галузей психологічного знання. Це знайшло своє віддзеркалення у структурі книги і висвітленні тем, у логіці викладу матеріалу, в неминучому для кожного навчального посібника відборі теоретичних концепцій і експериментальних фактів. На структуризацію матеріалу зробили вплив і основні положення Ієрархічної Теорії Індивідуальності, згідно з якою організація і функціонування світу психічної реальності людини підкоряється дії закону пріоритету складніших, диференційованих структур (у порівнянні з менш складними, недиференційованими), а також закону взаємодії цих структур на “паритетних началах, що допускають відносну автономію, – рід ступенів свободи для корельованих, співвіднесених властивостей – кожної з них” (див. Ананьев, 1968).
При підборі тем і специфіки їх висвітлення автор керувався такими даними:
· У змісті кожної проблеми виділяються лише основні напрями аналізу, в русло яких спрямовуються десятки більш окремих, дрібніших “струмочків-досліджень”. Разом з тим наводяться факти і теорії, які намічають нові тенденції в дослідженні диференціально-психологічних феноменів або допомагають переосмислювати колишні концепції.
· Структура книги, схильна до неминучого в таких випадках ефекту мозаїчності, в той же час відображає уявлення про диференціальну психологію як цілісну дисципліну, предметом якої є вивчення людської індивідуальності через призму формального підходу, у всіх її проявах – від психофізичних характеристик до метаіндивідуальних стратегій, що відображають специфіку взаємодії суб’єкта з іншими людьми.
· Усередині кожного розділу існує певна логіка у викладі матеріалу. Так, спочатку розглядаються дані (якщо такі є і опинилися в полі авторського зору) про відмінності, що виявляються на “нижніх” рівнях індивідуальності і на ранніх етапах онтогенезу. У міру просування усередині розділу фокус уваги переміщається на аналіз особистісних відмінностей і специфіки функціонування таких інтеграційних феноменів, як індивідуальна свідомість і самосвідомість. Таким чином, кожна з виділених тем аналізується з точки зору:
–диференціальних аспектів індивідуального розвитку;
–характеристики ієрархічних рівнів індивідуальності;
–аналізу впливу на індивідуальні параметри ендо- й екзофакторів, що визначають вид детермінації.
· “Подвійна” природа індивідуальності зумовлює її розгляд як у контексті інтеріндивідуальних відмінностей, так і в зв’язку з аналізом інтраіндивідуальної структури, що визначає статус даного параметра в системі решти властивостей.
· Більшість тем диференціальної психології, таких як “характер”, “здібності”, “стиль”, “психогенетичні дослідження”, “психодіагностика” або “вікові зміни”, пов’язана з величезним обсягом знань у відповідних галузях суміжних напрямів, тому основний акцент у більшості випадків робиться не на історично-психологічному аналізі розвитку проблеми в цілому, а на розгляді явища в контексті вивчення конкретних феноменів людських відмінностей.
Завданням автора є показати самостійність диференціальної психології як особливої галузі людинознавства, розширити уявлення про природу індивідуальних відмінностей між людьми, стимулювати у студентів і аспірантів творчий науковий пошук. На основі цього і розставлені акценти у змісті даної книги.
Розділ 1