Макс Вебер й основні положення його теорії бюрократії.

Знаковою постаттю класичного напряму розвитку менеджменту вважають і Макса Вебера (1864-1920 рр.), який розробив концепцію бюрократії. М. Вебер, юрист за освітою, економіст за професорським фахом поступово змістив свої наукові інтереси « галузь соціології. До основних положень концепції бюрократії, яку він розробив, відносяться: Розподіл праці здійснюється у відповідності з чітким визначенням повноважень і відповідальності працівників; Посади організуються в ієрархічну владну структуру; Відбір і просування співробітників по службі здійснюється у відповідності з їхньою кваліфікацією; Менеджери працюють у відповідності з правилами й процедурами, які, як передбачається, будуть забезпечувати надійність і прогнозованість їхньої поведінки; Всі адміністративні документи й рішення оформляються в письмовому вигляді; Менеджери не являються власниками організації.

Мері Паркер Фоллетт та основні положення її творчого доробку.Саме М. Фолетг належить визначення менеджменту як «забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей».До основних положень творчого доробку М. Фоллетт відносять: консолідована спільними інтересами, єдиною гідною метою та гармонійним функціональним розподілом група як соціальне ціле здатна на більшій ефект, аніж це може бути досягнуто простою сумою індивідуальних досягнень учасників цієї групи, які працюють не консолідовано; консолідації груп має сприяти колективне управління й самоуправління на засадах запровадження «влади з» робітниками всупереч існуючій «владі над» робітниками; гармонія праці й капіталу може бути забезпеченою за рахунок правильної мотивації та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін; заради успішного управління менеджери повинні відмовитись від формальних взаємин із робітниками й бути їхніми лідерами не за формальним призначенням, а за визнанням своїх підлеглих; менеджери мають надавати шанс робітникам, щоб ті не ставали живим придатком конвеєра, для розвитку їхніх вмінь та розширення повноважень у виробничому процесі; соціальні феномени (явища), до яких відноситься й соціальна група (організація) слід розглядати й сприймати у динаміці, а не в статиці, як годі було прийнято. З такої позиції стає очевидним, що в діяльності організації не можна заздалегідь все спланувати й тим більше передбачити, а тому нею можна ефективно управляти лише з позицій ситуаційного підходу.

ЕлтонМейо та концептуальні положення його теоріїЕлтонМейо теж неординарна особистість, який по-своєму зробив внесок в утвердження людських відносин в менеджменті та розвиток його гуманістичного напряму.Найбільш відомими роботами Е. Мейо вважають монографію «Демократія і свобода», (1919 р.), вже згадувану книгу «Людські проблеми індустріальної цивілізації» (1933 р.) та ссе «Модернізація примітивного суспільства» (1947 р.). В цьому контексті логічно звернути увагу на наступні концептуальні положення його теоретичного доробку, що пов’язані з утвердженням людських відносин в гуманістичному напряму розвитку менеджменту:фізичні умови праці мають менший вплив на відношення робітника до роботи, аніж його емоційний стан, зокрема соціально-психологічна установка на роботу;негативні емоційний стан та установку на роботу спричинює дисбаланс психологічного стану індивіда, що полягає у відсутності соціальної рівноваги між ним і його роботою;позитивному ставленню робітників до роботи та підвищенню продуктивності праці сприяють згуртованість робочої групи, неформальна соціальна обстановка в ній, керованість освіченими й турботливими менеджерами, які співпрацюють з робітниками на засадах співдружності як визнані ними лідери;розвиток індустріального суспільства призвів до відміни культурних традицій і майстерності, спричинив мобільність робочої сили й зіткнення культур, підірвав традиційний уклад індивідуального та сімейного життя, що в цілому порушило соціальну рівновагу й посилило соціальну дезорганізацію та світоглядну дезорієнтацію (аномію) в суспільстві;породжені індустріалізацією проблеми, зокрема, порушену соціальну рівновагу та відчуженість між людьми до певнрї міри можна розв’язувати на робочому місці шляхом консолідації робочих груп і в цілому трудових колективів, де б індивід міг не лише заробляти на своє прожиття гроші, а й відчувати себе людиною, соціал затребуваною й значущою особистістю, здатною до повноцінної реалізації свого потенціалу;керівники мають відігравати вирішаль роль у відновленні соціальної рівноваги, яка порушуєт індустріал та урбанізац суспільства, а також у консолідації робочих груп і трудових колективів.

АбрахамМаслоу та його теорія. А. Маслоу як психолог переймався проблемами мотивації особистості. Його основними науковими працями в цій царині є «Введення в теорію мотивації» (1943 р.), «Теорія людської мотивації» (1943 р.) та «Мотивація й особистість» (1954 р.). У своїй теорії він розробив ієрархію потреб людини, які відіграють визначальну мотивуючу роль в її життедіяльності. Він поділив ці потреби за п’ятьма ієрархічними рівнями, зокрема: V рівень (найвищий) - потреби в самовираженні.IVрівень - потреби в задоволенні почуття власної гідності.III рівень - потреби соціального характеру: в любові, соціальних контактах, приналежності до певної соціальної групи та ін.II рівень - потреби в безпеці та захищеності. І рівень (базовий) - фізіологічні потреби.

Дуглас Мак-Грегор і його теорії.Дуглас Мак-Грегор, професор Массачусетського технологічного інституту (США) переймався дослідженням проблем виробничих відносин та індустріального менеджменту. Його основні праці - «Людська сторона підприємства» (1960 р.) і «Професійний менеджер». У розробці своїх «Теорій X» і «Теорії V», якими він вписав своє ім’я в історію розвитку менеджменту.Припущення теорії X: пересічний індивід наділений вродженою неприязню до роботи й по можливості ухиляється від неї;оскільки більшість людей не любить працювати, необхідно примушувати, контролювати, направляти й залякувати їх, що змусить їх зробити свій посильний внесок у досягнення цілей організації; пересічна людина вважає за краще, щоб нею управляли, вона боїться відповідальності, не володіє особливими амбіціями й шукає, перш за все, захищеності.Припущення теорії У: витрати фізичних і психічних сил в роботи такі ж природні, як під час гри або відпочинку. Пересічна людина не обов’язково буде відчувати неприязнь до роботи. Це залежить від підконтрольних їй умов роботи; зовнішній контроль та загроза покарання являються не єдиними засобами направлення індивідуальних зусиль у русло вирішення організаційних задач. Працівники, які усвідомлено визнають цілі організації як свої, схильні до самоконтролю та самоуправління й підвищеної відповідальності;пересічна людина при сприятливих для неї умовах схильна не лише брати на себе відповідальність, а й прагнути її. Те, що людина уникає відповідальності є не її вродженою якістю, а наслідком набутого нею соціального досвіду: більшість працівників мають достатньо розвинуті уяву, винахідливість і творчі дарування, які за наявності належного управління можуть ефективно використовуватись при розв’язанні проблем організації;застосування принципів «Теорії V» в управлінні забезпечує ріст і розвиток людини у виробничій ситуації. В наслідок цього робоча сила стає ресурсом, який володіє суттєвим потенціалом.

Відмінності лісогосподарського виробництва, які значуще впливають та визначають специфіку управління ним у порівнянні зі звичайними виробництвами.Особливості управління в лісовому господарстві зумовлені відмінностями об’єкта управління, а саме - лісогосподарського виробництва від звичайних виробництв, зокрема:участю у виробництві поряд із трудовим біоекологічного процесу, який с визначальним і без якого лісогосподарське виробництво унеможливлюється;значною тривалістю виробничого циклу, протягом якого змінюється декілька поколінь суб’єктів управління цим виробництвом, що ускладнює контроль і регулювання виробничого процесу та його результату;здійсненням виробництва не в приміщеннях, а в природних умовах, що робить його залежним від цих умов;значною територіальною розкиданістю виробництва.

Особливості управління лісогосподарським виробництвом.Таким чином, специфіка лісогосподарського виробництва зумовлюс наступні особливості управління ним:необхідно управляти не лише трудовим, а й біоекологічним процесом;управління біоекологічним процесом здійснюється не безпосередньо, а опосередковано - шляхом здійснення господарських заходів в конкретному насадженні, які необхідно проводити для оптимального вирощування за його цільовим призначенням;зворотний зв’язок в управлінні біоекологічним процесом здійснюється за проміжними результатами вирощування насадження;протягом виробничого циклу змінюється декілька поколінь суб’єктів управління;об’єкт управління (кожне зокрема лісове насадження, або лісова екосистема) передається від одного покоління лісівників до іншого;кожне наступне покоління лісівників має, як мінімум, зберегти напрацювання своїх попередників, а як максимум, примножити продуктивність кожного зокрема насадження, розвитком якого вони покликані управляти;звідси постає почесна місія й велика суспільна відповідальність лісівників за долю лісових насаджень, вирощуванням яких вони опікуються;за декілька тижнів можна звести нанівець працю декількох поколінь лісівників, яку ті здійснювали протягом десятиліть.

Фактори зовнішнього середовища

Блок схема упр лг виробництв:

 

Який працівник розробляє проекти лісових культур? Лісничого.

Який працівник готує проекти лісових культур до затвердження? Інженер ЛК.

Хто затверджує проекти лісових культур? Гол лісничий.

Назвати первшші посади для магістрів лісового господарства, які не вимагають стажу роботи. Пом. Лісничого, майстер лісу, Інженер з ЛК, інженер лісового господ, інж з охорони і зах лісу, інж лісопатолог, інж з лісозаготівель, мисливствознавець, лісник.

Назвати посади, які можуть займати магістри лісового господарства зі стажем роботи за професією 2 роки. Голвний лісничий, гол. Лісопатолог, провідні інженери та інженери І категорії, нач. Мисливської дільниці

Назвати посади, які можуть займати магістри лісового господарства зі стажем роботи за професією не менше 3 років. лісничий

Хто веде технічну документацію в лісництві? Помічник лісничого

Хто веде облік лісового фонду й систематично вносить поточні зміни в картографічні матеріали лісництва? Помічник лісничого ?

Хто здійснює безпосереднє керівництво працівниками на лісокультурних, лісомеліоративних, лісозахисних, протипожежних та інших лісогосподарських роботах? Майстер лісу.

Хто керує роботами на вирощуванні лісових культур, лісового садивного матеріалу та лісогосподарськими й лісозахисними роботами? Помічник лісничого

Хто оформляє лісорубні квитки? Інженер лісового господарства

Хто відповідає в лісгоспі за визначення перспектив розвитку лісогосподарського виробництва? Головний лісничий

Хто відповідає за забезпечення своєчасного проведення робіт щодо заліснення ярів, балок, пісків, берегів річок та інших непридатних для використання в сільському господарстві земель? лісничий

Хто контролює забезпечення державної лісової охорони зброєю та боєприпасами до неї, форменим обмундируванням, транспортними засобами, таврами та іншим приладдям? Інженер з охорони і зах лісу