Спільність життя та занять і розподіл їх між жінками і чоловіками

Будинки, спальні, ліжка і все інше необхідне у них спільне. Але через кожні шість місяців начальники призначають, кому в якому колі спати і кому в першій спальні, кому в другій; кожна з них позначається літерами на сволоку. Заняття абстрактними науками та ремеслами є в них спільні як для чоловіків, так і для жінок, з однією тільки різницею: найважчі ремесла та роботи поза містом виконують чоловіки, а саме: оранку, сівбу, збирання плодів, молотьбу та збирання винограду. Але доїти овець та виготовляти сир звичайно призначають жінок; так само вони виходять недалеко за межу міста збирати трави й працювати в садах. А до жіночої праці належать ті роботи, які виконуються сидячи або стоячи: так, наприклад, ткання, прядіння, шиття, стриження волосся та бороди, виготовлення ліків та всякого одягу. Однак для столярської та ковальської роботи і виготовлення знаряддя жіноча праця не застосовується. Але до занять живописом вони допускаються, якщо виявляють до нього здібності. Що ж до музики, то нею займаються тільки жінки, бо вона в них виходить приємніша, та діти; проте на сурмах та барабанах вони не грають. Вони ж і варять, і накривають на стіл; але слугувати за столом є обов'язок хлопців та дівчат до двадцяти років. У кожному колі є свої кухні, магазини, комори для посуду, харчових припасів та напоїв. Щоб стежити за виконанням усіх обов'язків у цій частині, приставлені поважні старі чоловік та жінка, які розпоряджаються прислуговуючими і мають владу бити чи наказувати, бити недбалих та неслухняних; і в той же час вони помічають і відзначають хлопців та дівчат, які краще за інших виконують окремі обов'язки. Уся молодь прислуговує старшим, кому минуло сорок років. Увечері, перед відходом до сну, і вранці начальник і начальниця ставлять одного з молодих людей по черзі прислуговувати у кожній окремій спальні. Один одному молоді люди прислуговують самі, і горе тим, хто від цього ухилиться!

Про військову справу

Правителеві Могутності підлягають: начальник військового спорядження, начальники артилерії, кінноти й піхоти, військові інженери, стратеги і т. д., які мають у свою чергу багато підлеглих, і начальників, і військових майстрів. Крім того, відає він атлетами, які навчають усіх військових вправ. Ці атлети, бувши дорослими, є досвідченими керівниками і навчають поводитись із зброєю хлопців, що досягли дванадцяти років і вже до того привчилися до боротьби, бігу, метання каменів і т. д. під керівництвом нижчих наставників; тепер же починають вони навчатися битві з ворогами, кіньми та слонами, орудувати мечем, списом, стрілами й пращею, їздити верхи, нападати, відступати, зберігати військовий строй, допомагати соратникам, запобігати нападові ворогів і перемагати їх. Жінки також навчаються всіх цих прийомів під керівництвом власних начальників та начальниць, щоб при потребі допомогти чоловікам обороняти місто й охороняти його стіни при несподіваному нападі й приступі, за прикладом вихвалюваних ними спартанок та амазонок.

5. Проаналізувати головні педагогічні ідеї в праці М.Монтеня "Досліди".

Мішель Монтень (1533—1592) — видатний французький просвітитель епохи Відродження, один із представників філософського скептицизму, що стверджував відносність людського пізнання, залежність його від багатьох умов.

Скептицизм як течія у філософії епохи Відродження є своєрідним продуктом гуманізму, що звернув увагу на оточуючий людину світ і піддав критиці схиляння перед авторитетами. У епоху М. Монтеня, коли середньовічна схоластика уже починала втрачати своє панування, а дослідні науки нового часу тільки ще починали складатися, скептицизм прокладав дорогу прогресу людського пізнання.

Піддаючи сумніву різні звичаї і погляди сучасного йому суспільства, заперечуючи віру в надприродне, М. Монтень виступав проти феодалізму і схоластичної науки середньовіччя, що витрачала всі свої сили на коментування невеликої кількості визнаних церквою творів.

М. Монтень, виступаючи за дослідну науку, яка вивчає самі речі, проникаючи в їх сутність, висуває вимогу впровадження розвивального навчання, яке не завантажує пам'ять механічно завченими догмами, а сприяє виробленню самостійності мислення, привчає до критичного аналізу. На думку М. Монтеня це досягається шляхом вивчення гуманітарних та природничих дисциплін. Останні в сучасних М. Монтеню школах майже не вивчались.

Як і всі гуманісти, М. Монтень висловлювався проти суворої дисципліни середньовічних шкіл, фізичних покарань, вимагав уважного ставлення до дітей.

Виховання, на думку М. Монтеня, повинно бути всебічним, теоретична освіта повинна доповнюватися практичними вправами, виробленням естетичних смаків, вихованням високих моральних якостей. Багато ідей М. Монтеня було розвинуто педагогами XVII—XVIII ст. Так, ідея пріоритету морального виховання перед розумовим детально розвинута Локком, а висока оцінка виховного впливу сільського середовища і відмова від примусу в навчанні є своєрідною основою теорії природного виховання Руссо.

 

ДОСЛІДИ

Уривки