Поняття бюджетно-кошторисного фінансування та його значення

Державне фінансування забезпечує сьогодні реалізацію пріоритетів економічного і соціального розвитку країни: розвиток соціальної сфери, структурну перебудову економіки, розвиток економічної та соціальної інфраструктури, реконструкцію діючих і створення нових виробництв, розширення конку­рентного середовища, розвиток підприємництва тощо.

Бюджет може фінансувати науково-технічні програми структурну перебудову економіки, створення новітніх техноло­гій та продукції, енергозбереження, програм, що мають велике соціально-економічне значення і високий ступінь завер­шеності. Ці програми включаються до відповідного державного контракту на плановий рік.

Фінансування – це процес планового, цільового, безповоротного і безвідплатного виділення грошових коштів на цілі загальнодержавного значення (оборона, управління), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави. Джерелами фінансування є бюджети, позабюджетні цільові фонди, власні кошти державних та недержавних підприємств. До суб'єктів фінансування належать державні органи, підприємства, організації, установи державної та комунальної власності. Останні можуть фінансуватися із бюджету повністю або частково, якщо мають джерела власних доходів.

Бюджетне фінансування забезпечує виконання функцій державними органами, органами місцевого самоврядування, функціонування бюджетних установ і організацій.

Бюджетно-кошторисне фінансування передбачає процедури виділення коштів з бюджету на утримання установ, що перебувають на повному утриманні бюджету, на основі фінансових планів. До цих установ належать апарати законодавчої і виконавчої влади, суд і прокуратура, заклади соціально-культурної сфери, освіти, охорони здоров’я та інші бюджетні установи. Фінансується з бюджету практично вся невиробнича сфера: заклади соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту тощо. Таким чином, бюджетно-кошторисне фінансування – це метод безповоротного, безоплатного надання грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету на основі відповідних фінансових планів – кошторисів бюджетних установ.

Загальноприйняті принципи фінансування у випадку бюджетного фінансування доповнюються наступними:

- кошти виділяються тільки з одного бюджету - за підпорядкованістю установи (виняток - загальнодержавні заходи: боротьба з епідеміями, епізоотіями, катастрофами, стихійним лихом);

- кошти відпускаються за наперед встановленими нормативами;

- у першу чергу вишукуються власні та кредитні джерела покриття витрат.

Бюджетно-кошторисне фінансування охоплює принаймні перших три стадії виконання державного бюджету за видатками, до яких відноситься: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису, затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів та взяття ними бюджетних зобов'язань. Подальше отримання РК товарів, робіт та послуг, здійснення платежів та використання товарів робіт та послуг на виконання бюджетних програм не мають безпосереднього відношення до цього процесу.

Розпорядники коштів одержують бюджетні асигнування відповідно до бюджетного розпису тільки у межах витрат, що встановлені кошторисами. ДКСУ контролює відповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету на відповідний рік.

План асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл асигнувань, затвер­джених у кошторисі для загального фонду, який регламентує взяття уста­новою зобов'язань протягом року. У межах бюджетних асигнувань - повнова­жень, наданих розпоряднику бюджетних коштів, останній приймає бюджетні зобов'язання та здійснює платежі у процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов'язання це будь-яке розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару чи послуги відповідно до бюджетного асигнування та протягом бюджетного періоду, за якими необхідно здійснити платежі. Головні РК отримують бюджетні призначення - повноваження, встановлені БКУ, законом про ДБУ або рішенням про місцевий бюджет, які мають кількісні і часові обмеження і до­зволяють надавати бюджетні асигнування.

Органи ДКСУ реєструють, обліковують та відображають у звітності бюджетні зобов'язання РК. Зобов'язання, взяті РК без відповідних бюджетних асигнувань та незареєстровані у Казначействі, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті.

 

6.2. Кошторис бюджетної установи

Кошторис бюджетних установ є осно­вним плановим документом, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, ви­значає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетним установам виділяються бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Установи можуть брати бюджетні зобов'язання, витра­чати бюджетні кошти на цілі та в межах, що установлені кошторисами і планами асигнувань.

Кошторис має дві складові:

- загальний фонд - містить надходження із загально­го фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд - містить надходження із спеціаль­ного фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Бюджетна установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою.

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань - це узагальнені індивідуальні кошториси і плани асигнувань РК нижчого рівня, що складаються ГР для подання Мінфіну України, Мінфіну АРК, місцевим фінорганам. Зведені кошториси не затверджуються.

Виділяють також загальні кошториси – типові кошториси для невеликих однопрофільних установ (бібліотеки, дитячі садочки, школи) з постатейним виділенням фінансування по кожній установі, кошториси на проведення окремих заходів та кошториси на централізовані заходи, до яких включаються асигнування у тих випадках, коли проведення таких заходів (здійснюються головними розпорядниками) за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і за­тверджується разом із кошторисом. Форма кошторису і плану асигнувань затверджена наказом МФУ «Про затверджен­ня документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 р. №57.

Кошториси розробляються і затверджуються на основі виділених бюджетних асигнувань. Процедури, пов'язані з бюджетно-кошторисним плануванням – порядок складання кошторисів, їх розгляд та затвердження, основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, регламентуються відповідним Порядком, який затверджений Постано­вою КМУ №228 від 28.02.2002 року.

Складання проектів кошторисів розпочинається із доведення до головних розпоря­дників відомостей про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік.

Головні розпорядники організовують роботу інших розпорядників коштів щодо складання ними проектів кошторисів та забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконуються безпосередньо ними. Для розпорядників нижчого рівня встановлюються граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, терміни подання проектів кошторисів, вказівки щодо їх складання, а також розробляються і повідомляються інші показники, необхідні, у тому числі, для правильного визначення вида­тків у проектах кошторисів.

Головні розпорядники контролюють законність та правильність розрахунків показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня, доцільність запланованих видатків, пра­вильність їх розподілу за економічною класифікацією, повноту надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інші показники та складають проекти зведених кошторисів.

На основі проектів зведених кошторисів формуються бюджетні запити, які подаються Мінфіну України, Мінфіну АРК, місцевим фі­нансовим органам для включення до проектів відповідних бю­джетів. Термін розгляду проектів кошторисів розпоряд­ників нижчого рівня встановлюється так, щоб забезпечити своєчасне оформлення проектів зведених кошторисів як бюджетних запитів. Для установ, що функціонували до початку року, на який плануються видатки, проекти кошторисів складаються на повний наступний бюджетний рік. Якщо ж установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затвер­джуються для кожної з них з часу її утворення і до кінця бюджетного року.

У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів відповідних бюджетів. При складанні та затвердженні проектів коштори­сів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плану­ються.

Формування доходної частини спеціального фонду про­екту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які визначаються і сумуються за усіма джерелами доходів, що плануються на наступний рік. В основі цих розрахунків лежать такі показники:

- обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнан­ня та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

- прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі цих показників визначається сума дохо­дів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. При цьому обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконан­ня у поточному періоді, що передує плановому. Показники повинні наво­дитися в обсязі, зазначеному у розрахунку, і повністю відпові­дати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників коштів ниж­чого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктив­ну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штат­ної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є першочергове за­безпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з на­рахуваннями, а також на господарське утримання установ. Планування кошторисів установи повинно виходити із необхідності забезпечення суворого режиму економії коштів і матеріальних цінностей у майбутньому бюджетному періоді. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, пе­редбачені законодавством, які зумовлені харак­тером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами не­відкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому вида­тки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюють­ся залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з по­казниками цих бюджетів. У тижневий термін після опублікування закону про Дер­жавний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради АРК та місцевих рад Мінфін України та АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бю­джетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісяч­ний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавст­вом повинні бути визначені на основі нормативів. Показники лімітної довідки доводяться до відома голо­вних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнен­ня проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України.

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошто­рисів, складають проекти планів асигнувань і подають ці доку­менти головним розпорядникам для уточнення показників прое­ктів зведених кошторисів і складання проектів зведених планів асигнувань. На підставі доведених лімітних довідок розпорядники приводять свої витрати у відповідність з бю­джетними асигнуваннями та іншими показниками. З цією метою, чисельність працівників устано­ви, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати — у відповідність з іншими встанов­леними асигнуваннями і, притому таким чином, щоб забезпечити виконання установою своїх функціональних завдань.

Проекти кошторисів і планів асигнувань установ розглядаються ГРК, які контролюють дотримання вимог щодо складання кошторисів, дотримання режиму економії, до­держання річних обсягів асигну­вань згідно лімітних довідок, недопущення економічно необґрунтованих та не підтвердже­них розрахунками показників.

ГРК у двотижневий термін після одер­жання лімітних довідок подають фінорганам уто­чнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асиг­нувань відповідних бюджетів. При цьому, розпис асигнувань згідно з бю­джетними призначеннями, затвердженими у відповідному бю­джеті для загального і спеціального фонду у розрізі ГРК і за повною економічною класифікацією повинен відповідати зведенню усіх кошторисів. Помісячний розпис аси­гнувань загального фонду відповідних бюджетів - розпис асиг­нувань згідно з бюджетними призначеннями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального фонду у розрізі ГРК, за скороченою економічною класифікацією повинен відповідати зведенню усіх планів асигнувань.

Уточнені проекти кошторисів та планів аси­гнувань повинні відповідати лімітним довідкам.

Мінфін надсилає ДКСУ для реєстрації, обліку та виконання затверджений річний розпис асигнувань та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Казначейство протягом трьох робо­чих днів доводить до ГРК витяги із цих документів, які є підставою для затвер­дження кошторисів, планів асигнувань усіма розпорядниками та планів використання бюджетних кош­тів одержувачами. Таким же чином, Мінфін АРК та місцеві фіноргани доводять до ГРК витяги із затвердженого річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відпові­дних бюджетів, на підставі яких затверджуються кошториси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів.

Видатки бюджетної установи - це пла­тежі, що здійснює бюджетна установа, які не підлягають поверненню. Вони можуть бути відплатними - здійснюватися в обмін на товар чи послугу, або невідплатни­ми (односторонніми). До видатків не включаються платежі у рахунок погашення державного боргу, які відносяться до фі­нансування.