Спеціальні інформаційні операції та комерційна розвідка в діяльності підприємства

Важливим завданням інформаційної роботи суб’єктів підприємництва в сучасних умовах є забезпечення впливу на його інформаційне середовище з метою формування позитивного іміджу суб’єктів на ринку, маскування роботи по розробці нових продуктів та дезінформації конкурентів чи кримінальних елеме­нтів у разі реального існування загроз від них. Забезпечення інформаційного впливу здійснюється шляхом проведення спеціальних інформаційних опера­цій.

Під спеціальними інформаційними операціями, розуміється комплекс спеціальних інформаційних заходів, які проводяться суб’єктами підприємництва протягом конкретно визначеного часу в їх інформаційному середовищі з метою формування (підтримання, відновлення) позитивного іміджу, захисту від негативного інформаційного впливу та дезорієнтації конкурентів та кримінальних елементів, які є суб’єктами загроз.

Тобто, спеціальні інформаційні операції проводяться для забезпечення вигідного положення суб’єктів підприємництва на ринку, особливо при необхідності вирішення важливих для них завдань; формування сприятливої громадської думки про них, їх керівництво і персонал, укріплення (підвищення, відновлення) авторитету суб’єктів і довіри до них з боку партне­рів і клієнтів; стратегічної і тактичної дезінформації конкурентів, опонентів та інших суб’єктів, від яких можуть надходити (надходять) загрози.

Видами спеціальних інформаційних операцій є:

– пропаганда – систематичне та активне поширення в інформаційному середовищі інформації про досягнення, переваги, масштаби діяльності суб’єкта підприємництва, вигідність взаємовідносин з ним по різних напрямах його діяльності з метою впливу на суспільну думку і формування позитивного його іміджу. Особливістю пропаганди є те, що вона стосується не продукції суб’єкта підприємництва, а так званого його бренду, комерційного найменування. Тобто пропагується певна ідеологія поведінки на ринку, з чим якраз і пов’язується високий результат. У пропаганді використовуються пропагандистські та агітаційні матеріали: листівки, буклети, відеоматеріали, публікації ЗМІ тощо;

– контрпропаганда – інформаційна реакція суб’єктів підприємництва на комунікативні дії конкурентів чи інших осіб, якими вони прагнуть забезпечити свій вплив на інформаційне середовище ринку всупереч інтересам зазначених суб’єктів.

Безумовно, що контрпропаганда проводиться з метою зниження ефективності заходів пропаганди, які використовуються конкурентами, особливо у випадках коли від таких заходів страждає імідж суб’єктів підприємництва та падає їх конкурентоздатність.

Основними принципами контрпропаганди мають бути активність, оперативність, конкурентність, комплексність, гнучкість, врахування особливостей аудиторії;

– дезінформація — поширення в інформаційному середовищі суб’єктів підприємництва викривлених або неправдивих відомостей з метою введення в оману конкурентів, кримінальних елементів, інших осіб і організацій, що загрожують суб’єктам. Поширена інформація має замаскувати істинні наміри діяльності суб’єктів підприємництва. Захист інтересів суб’єктів підприємництва за допомогою актів дезінформації може здійснюватись по різних напрямах, виходячи з особливостей ситуації, в якій в той чи інший період своєї діяльності знаходиться певний суб’єкт. Зокрема такими напрямками можуть бути:

– введення в оману конкурентів стосовно термінів проведення суб’єктами заходів по підвищенню своєї конкурентоспроможності, надання на ринок нових товарів, послуг, проведення реорганізації і т. і.;

– створення ілюзії підготовки до отримання (вкладання) великих інвестицій в певні сфери економіки чи регіони або інвестування конкретних суб’єктів;

– широке висвітлення «проблем» у суб’єктів підприємництва в окремих сферах їх діяльності, критика низької якості продукції, послуг, робіт;

– «витік» спеціально занижених чи завищених економічних чи інших показників діяльності суб’єктів підприємництва, перебільшення чи заниження негативного впливу політичних, соціальних, економічних або інших умов на перспективи розвит­ку певних напрямів їх діяльності;

– чутки — усна інформація з невизначеним ступенем достовірності, що стихійно поширюється в інформаційному середовищі суб’єктів підприємництва з метою захисту їх інтересів на ринку. Чутки є неформальним каналом комунікації, по якому можна отримати до 80 % інформації, яка в окремих випадках не суттєво суперечить об’єктивній ситуації. Оскільки чутками інформація передається значно швидше, ніж каналами формального спілкування, суб’єкти підприємництва можуть формува­ти необхідні їм чутки для запланованого поширення в інформаційне сере­довище необхідних їм відомостей. Контролюючи зворотню реакцію на чутки суб’єкти можуть коригувати свою діяльність, плани та поведінку на ринку.

Сьогодні багато розмов точиться навколо розвідувальної діяльності в бізнесі. Можна чути про конкурентну, ділову, економічну, комерційну розвідку, бізнес-розвідку, промислове шпигунство тощо. Разом з тим, всі ці назви розкривають одну і ту ж діяльність – отримання необхідної для діяльності суб’єктів підприємництва інформації з джерел, доступ до яких обмежено.

В деяких країнах законодавство щодо захисту інформації є недосконалим (в тому числі і в Україні) і професійні розвідники знаходять шляхи отримання таємної інформації насамперед через прогалини в правових нормах із захисту інформації та прогалини в організації захисту своїх таємниць їх власниками. Основною ж особливістю розвідувальної діяльності є не стільки правомірність її дій щодо проникнення до інформації з обмеженим доступом, а якраз таємний її характер.

Незважаючи на існуючі умови щодо розвідувальної діяльності у бізнесі, певна частина суб’єктів підприємництва все ж таки вдається до відповідних заходів розвідувального характеру. Інформація ж, яку отримують суб’єкти підприємництва в результаті дій їх сил розвідки носить здебільшого комерційний характер і використовується насамперед для забезпечення їх комерційної діяльності. Основним змістом цієї інформації є характеристика ділових стосунків конкурентів, інших суб’єктів, перспективи їх поведінки на ринку, наміри в комерційній діяльності.

Діям сил розвідки суб’єктів підприємництва, які пов’язані із забезпеченням комерційної їх діяльності (що і є предметом підприємництва) більш притаманна назва ко­мерційної розвідки. А оскільки такі дії мають місце у вітчизняному бізнесі, може бути корисним розгляд деяких аспектів розвідувального забезпечення суб’єктів підприємництва. Тут слід звернути увагу на те, що до професійних дій з розвідки вдаються зазвичай суб’єкти великого бізнесу, оскільки їх можливості дають змогу забезпечити таку діяльність як професійно та матеріально, так певним чином і з правової точки зору.

Враховуючи, що отримання інформації з обмеженим доступом відповідно до чинного законодавства може бути здійснено лише з дозволу її власника, силам розвідки необхідно провести відповідну роботу з ним, розпорядником чи принаймні володільцем такої інформації. В арсеналі розвідки достатньо методів формування позитивних для неї відносин з подібними суб’єктами і як показує практика, доволі часто вдається отримати доступ до інформації, яка цікавить суб’єктів підприємництва.

Слід також звернути увагу і на норми чинного законодавства, які визначають умови доступу до інформації, що є конфіденційною чи таємною. Так, згідно ст. 162 Господарського кодексу України особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

Основними принципами розвідки в діяльності суб’єктів підприємництва можна вважати: здійснення заходів розвідки в межах чинного законодавства; добування інформації силам розвідки без порушення прав, свобод, честі і гідності громадян; використання добутої інформації виключно в комерційних інтересах; виконання заходів розвідки на професійних засадах.

Середовище комерційної розвідки можуть складати посередники, клієнти, конкуренти, контрагенти, кредитори та інвестори, громадські та політичні об’єднання. Ключовим моментом у комерційній розвідці є інформаційно-пошукова робота, яка може розумітись як комплекс соціальних заходів, спрямованих на виявлення місць зосередження необхідної інформації та її джерел, формування умов та забезпечення процесу отримання інформації.

В умовах відсутності правового регулювання здійснення комерційної розвідки основними її способами можуть бути:

– вивчення наявної інформації;

– опитування;

– спостереження;

– огляд;

– отримання довідок;

– використання спеціальних програм пошуку необхідної інформації в глобальному інформаційному середовищі;

– співпраця з фахівцями, експертами, консультантами,;

– фото- відео зйомка;

– вивідування інформації;

– оманливі перемовини з працівниками об’єктів інформації тошо.

Комерційна розвідка в діяльності суб’єктів підприємництва являє собою певну систему збору, обробки, аналізу, зберігання та використання інформації, класифікації ознак загроз та криз, які можуть зачіпати діяльність суб’єктів і негативно впливати на їх розвиток, систематизацію таких ознак і розробка на їх основі прогнозів можливого розвитку ситуацій в яких суб’єкти здійснюють свою діяльність або подій, що відбуваються за їх участю.

Актуальність комерційної розвідки в сьогоднішніх умовах обумовлюється насамперед тим, що при наявності великого обсягу інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень керівники суб’єктів підприємництва користуються даними і оцінками наданими їм їх менеджерами. В той же час, менеджери, будучи працівниками функціональних підрозділів, як правило, проінформовані одностороннє і зазвичай не мислять категоріями загальних інтересів компанії (фірми, підприємства, банку). Звідси кожен з таких менеджерів прагне підкреслити їх точку зору як найбільш об’єктивну і не помічати деталі, які з їх погляду не варті уваги, оскільки не торкаються функцій їх підрозділів. За таких умов керівники суб’єктів підприємництва попадають у інформаційну залежність від своїх менеджерів і не маючи об’єктивних критеріїв оцінки цінності наданої їм інформації, приймають не зовсім ефективні рішення. Таким недоліком не страждає комерційна розвідка, оскільки є нейтральною до всіх підрозділів, напрямків діяльності суб’єктів підприємництва та позицій менеджерів.

Важливе місце у ІАР займає інформування керівництва та працівників суб’єктів підприємництва.

Основними вимогами до процедури інформування є: відповідність потребам осіб, яким надається інформація, конкретність, обґрунтованість, достовірність, своєчасність, зручна форма і зрозумілість інформації.

Інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів підприємництва є важливою умовою сучасного їх функціонування, суттєвим елементом їх безпеки та головною підставою високого статусу на ринку. Водночас інформаційне забезпечення є досить складним, трудомістким видом діяльності, який вимагає до себе постійної уваги.