Заходи по зміцненню обороноздатності СРСР. Грубі помилки та прорахунки сталінського керівництва
В умовах посилення загрози агресії нацистської Німеччини керівництво СРСР вживало заходів до зміцнення обороноздатності країни. Вирішальне значення мала індустріалізація, на основі якої була створена оборонна промисловість, виникли такі важливі галузі, як танкова, авіаційна, автомобільна та ін., що створило можливості для технічного переоснащення армії і флоту новітніми видами зброї і озброєння.
Була змінена організація Червоної Армії і Військово-Морського флоту. До 1935 р. Червона Армія ґрунтувалась на змішаних – територіально-міліційному і кадровому – принципах. У територіальних військах близько 80% особливого складу, в основному рядових, проходили підготовку лише на щорічних зборах, без тривалого відриву від виробництва, і тільки невелика частина (приблизно 20%) були кадровими військовими. Але територіально-кадрова система не могла забезпечити достатнього оволодіння особовим складом армії новою бойовою технікою. У зв’язку з цим, протягом 1935 – 1938 рр. Збройні Сили СРСР перейшли до єдиної кадрової системи. Відбулися зміни і в системі управління. У 1935 р. на базі Українського військового округу було створено Київський (з липня 1938 р. - Особливий) і Харківський, у жовтні 1939 р. – Одеський військовий округ.
1 вересня 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон “Про загальний військовий обов’язок”. За цим законом призовний вік встановлювався в 19 років замість 21 року, збільшувався строк служби в армії до трьох років, а на флоті – до п’яти. Внаслідок проведення заходів на середину 1941 р. чисельність Червоної Армії і Військово-Морського флоту досягала 5 млн. чол., було сформовано 125 нових дивізій. Лише в Київському особливому окрузі створено 8 механізованих корпусів. 8 стрілецьких, 10 авіаційних дивізій, 5 артилерійських протитанкових бригад та ін.
Разом з тим, маніакально побоюючись змов, зокрема серед військових, Сталін у другій половині 1930-х років розгорнув масові репресії проти військових, спустошуючи кадровий корпус Червою Армії і Військово-Морського флоту. Було репресовано близько 45 тис. командирів і політпрацівників, в тому числі 1800 генералів. Із 18 членів Військової ради старого складу залишилось тільки 10 чоловік. У армії і на флоті не стало найбільш підготовлених, талановитих і досвідчених командирів. Унаслідок цього на літо 1941 р. лише 7% командирів мали вищу військову освіту, близько 75% командирів і 70% політпрацівників перебували на своїх посадах менше одного року. Все це дуже послабило армію і флот і було однією з головних причин невдач на початку війни.
Великі помилки й прорахунки допустили Сталін і його оточення при безпосередній підготовці до відбиття агресії. Вважаючи, що війна відбуватиметься на чужій території, керівництво країни й командування Червоної Армії не провели необхідних заходів по приведенню в належну боєготовність укріплених районів упродовж західного кордону. На початку війни старі укріпрайони – Новгород-Волинський, Летичівський, Коростенський, Київський та ін., у зв’язку зі зміною кордону в 1939 – 1940 рр., почали демонтувати, а укріпрайони на новому кордоні – Володимир-Волинський, Струмилівський, Рава-Руський, Перемишльський, Ковельський – будувалися у 1940 – 1941 рр. дуже повільно і на час нападу німецьких військ не були підготовлені до бойових дій.
За прямою вказівкою Сталіна в план оборони СРСР було внесено помилкові зміни. Головний удар гітлерівської армії стали чекати не на західному, білоруському напрямі, а на південно-західному, українському. Нарешті, через маніакальний страх Сталіна спровокувати нацистів на війну, всупереч численним неспростованим даним про неминучий напад німецьких військ улітку 1941 р., не було вжито необхідних заходів по підготовці Збройних Сил до відбиття нападу ворожих сил, до ведення оборонних боїв.