Тема 2. Роль інформаційної компоненти у формуванні і розвитку соціально-економічних систем

Матеріально-інформаційні передумови розвитку соціально-економічних систем. Поняття розвитку систем. Зовнішнє середовище розвитку. Механізми зворотного зв’язку. Розквіт та деградація систем. Базові чинники формування соціально економічної системи. Природа трансформаційних процесів, що відбуваються у середині базових чинників, які формують контури суспільних формацій. Постнеолітична формація. Індустріальна формація. Інформаційні війни.

Тема 3. Передумови формування інформаційного суспільства

Загальні риси інформаційної формації. Постіндустріальне (інформаційне) суспільство. Роль «соціо-». Інформація як базовий чинник суспільного виробництва. Передумови формування інформаційної індустрії. Екологічні проблеми інформаційного суспільства. Біржові індекси.

Тема 4. Зміст і особливості інформаційної економіки

Особливості та властивості інформації як компоненти економічної системи. Основні властивості інформаційних товарів. Інформація у широкому значенні. Поняття про інформаційну економіку. Ознаки, що свідчать про початок переходу на якісно новий етап технічного розвитку. Основні особливості інформаційної економіки. Мініатюризація виробництва і розвиток нанотехнологій.

Тема 5. Людський чинник в умовах інформаційної економіки

Зміна середовища діяльності людини. Сфери діяльності людини. Інтелектуалізація трудових процесів. Віртуалізація економічного простору. Промислове шпигунство та конкурентна розвідка.

Тема 6. Економічний зміст інформаційних компонентів виробничих систем

Інформація як засіб виробництва. Засоби і предмети праці. Інформаційне забезпечення виробничих процесів. Нематеріальні активи: винахід, «ноу-хау», патент, товарний знак, ліцензія, корисна модель, промисловий зразок. Інформація як капітал. Інтелектуальний капітал: людський, структурний і споживчий. Інформація як товар: споживча вартість, мінова вартість і ціна. Економічна оцінка інформаційної продукції. Гудвіл.

Тема 7. Інформаційні товари

Класифікація інформаційних товарів. Напрями виробництва інформаційних товарів. Захист інформаційних засобів і охорона прав власності. Економічна інформація.


2. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА»

Тема 1. Інформація як фактор еволюційних процесів

Питання 1. Поняття інформації.

Питання 2. Рівні інформаційної реальності.

Питання 3. Функції інформаційної реальності.

Питання 4 (додатково). Інформаційні революції.

 

Ключові слова: еволюція, енергія, інформаційна реальність, інформація, матерія, революція.

Питання 1. Поняття інформації

Світ утворюють два начала (реальності): матеріальне і нематеріальне. Матеріальне начало – це єдина речовинно-енергетична субстанція.

Матерія – об'єктивна реальність, основа буття, що має властивості часу, просторової протяжності, інформаційно-енергетичного збудження і дискретного втілення. Матерія включає як речовину (об'єкти, що мають масу спокою), так і фізичні поля (реалізують енергетичну потенцію матерії). Речовина – це дискретне інформаційно-енергетичне втілення матерії. Речовина представлена різними формами прояву матерії у вигляді дискретних частинок, що мають масу спокою. Під енергією розуміється загальна кількісна міра руху і взаємодії усіх видів матерії. У свою чергу, полем можна вважати такий стан матерії, який дозволяє їй реалізувати ступені свободи.

Можна сказати, що енергія – це та причина, яка за певною інформаційною програмоютрансформує одну форму матерії (зокрема, речовини) в іншу, в тому числі переміщаючи в просторі, змінюючи властивості і т.д.

Нематеріальне начало – це інформаційна реальність.

Не володіючи властивостями речовинно-енергетичного світу, інформація, проте, є визначальним чинником речовинно-енергетичних процесів і перетворень.

Якщо енергія – це те, що створює і рухає речовину (тобто є причиноюречовинних трансформацій), то інформація – це те, що включає і визначає характер енергетичної дії.

Фактично до осмислення інформації як фундаментальної природної сутності людство прийшло лише в середині ХХ століття. Термін «інформація» вживався стосовно процесів, які відбувалися в суспільстві. Первісний зміст цього поняття – відомості, повідомлення, нові знання.

У 20-ті роки ХХ ст. вперше спробували виміряти кількість інформації. З’ясувалося, що чим менш імовірна подія, про яку йдеться в повідомленні, тим більше інформації вона несе (хоча залежність і не має лінійного характеру). Отже, інформацією є ті повідомлення, які усувають невизначеність, що існувала до їх надходження.

Значно ширшим є поняття інформації як формивідображення. Якщо в предметі відбуваються зміни, які відбивають вплив іншого предмета чи сили природи, то можна сказати, що перший предмет стає носієм інформації про другий предмет чи природне явище.

Однак реальний зміст інформації є ширшим за термін відображення. Адже відображення – це щось вторинне.

З розвитком кібернетики формуються нові підходи до трактування інформації на основі категоріїрозбіжності. Інформація – це щось, що передає розбіжність природних об'єктів (предметів, процесів, явищ) у просторі та часі.

З різноманітністю явищ у природі пов'язане ще одне поняття інформації як міри різноманітностів об'єктах і процесах природи.

Згідно з О. А. Борисенком предтечею інформації є абсолютні обмеження («обмеження обмежень»). Взаємодіючи з абсолютним рухом («рухом руху»), вони утворюють інформацію. Звідси можна зробити висновок, що вихідним фундаментальним началом інформації є обмеження руху чи ступеня свободи матеріальних об'єктів.

М. Ф. Реймерс у 60-х роках ХХ ст. запропонував трактувати інформацію як «один із найважливіших природних ресурсів і одночасно суспільних надбань, оскільки весь розвиток людства є результатом освоєння і переробки інформації, одержуваної з навколишнього середовища і накопичуваної суспільством».

В останні десятиліття ХХ століття людство наблизилося до розуміння інформації як нематеріальної сутності, що є керівним чинником, своєрідною програмою дій для матеріальних природних і соціальних процесів. Можна стверджувати, що нематеріальна інформація керує матеріальним світом. Навіть у Біблії вказано, що: «На початку було Слово». У грецькій мові, з якої на більшість європейських мов була перекладена Біблія, «логос», крім поняття «слово», має також інші значення, зокрема, «сенс» чи «задум».

Усі названі підходи до визначення інформації, швидше за все є різними гранями такого складного і багатопланового природного явища, яким є інформаційна реальність.

Розглянемо принципові відмітні якості інформації.

Перше. Інформація – це те, що визначає (ідентифікує) властивості предметів і явищ у просторі й часі. Цим, зокрема, обумовлені підходи до визначення інформації на основі категорії розбіжності (просторово-часова зміна) і програми дій (зміна в часі).

Друге. Просторово-часова розбіжність об'єктів (предметів, процесів, явищ) у природі створюється за допомогою розбіжності в наборі ступенів свободи у різних об'єктів (систем), тобто їхньої можливості змінювати свій стан чи реалізовувати свою здатність здійснювати різні форми руху.

Третє. Інформація нематеріальна. Інформація – це те, що не є матерією, але формує матеріальні сутності – об'єктивні реальності: предмети і явища природи.

Інформація – це сутнісне начало природи, що несе в собі характерні ознаки предметів і явищ природи, які виявляються в просторі та часі.

Простір є формою буття матерії, що характеризує її довжину, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах.

Час – форма буття матерії, що виражає тривалість її існування, послідовність зміни станів у зміні та розвитку всіх матеріальних систем. Простір і час нерозривно пов'язані між собою, їх єдність виявляється в русі та розвитку матерії.

Питання 2. Рівні інформаційної реальності

 

Сприйняття нематеріальної, а тому абстрактної сутності інформації можливе лише на основі абстрактного мислення.

Зазначимо різні рівні інформаційної реальності.

1. Первинні фундаментальні сутності, які визначають організаційну першооснову матеріальної субстанції у Всесвіті і на Землі (інформаційні сутності першого рівня):

· фундаментальні фізичні закони природи;

· причинно-наслідкові зв'язки;

· закономірності взаємодії між об'єктами матеріального світу (наприклад, космічними об'єктами у Всесвіті);

· просторовий порядок розташування тіл і явищ;

· часовий порядок перебігу подій;

· інформаційні коди елементарних частинок з нульовою масою (носіїв властивостей енергії);

· інформаційні коди елементарних частинок з ненульовою масою (носіїв властивостей речовини, предметів і явищ природи);

· інформаційні коди атомів і молекул (носіїв властивостей хімічних елементів і сполук);

· відображення предметів і явищ природи;

· програми саморегуляції неживої природи.

2. Вторинні інформаційні сутності, які виникли в результаті саморегуляції природи (інформаційні сутності другого роду):

· генетичні програми (генетичний код, геном), які визначають самоорганізацію живих організмів і біологічних видів;

· закріплені зв'язки, які визначають функціонування біологічних співтовариств (біоценозів) і екосистем.

3. Інформаційні сутності, які виникли в результаті розвитку живої природи (інформаційні сутності третього рівня):

· інформаційний код мозку людини;

· нервові відчуття живих організмів;

· інтелект (мисляча і чуттєва сутність) людини і вищих тварин (душа, думка, дух, особистість, “соціо-”);

· суспільні сутності (економічні і соціальні відносини, ін.).

4. Інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності четвертого рівня):

· емоції;

· види комунікаційної взаємодії (мова, повідомлення, зображення та ін.);

· види мотиваційного впливу (залякування, приваблювання, натхнення);

· знання;

· чуттєві образи (інформаційні рефлекторні моделі) реальної картини матеріального світу;

· план дій;

· навички виконання фізичної роботи;

· здатності опрацьовувати інформацію (виконувати розумову роботу);

· устої (закони, правила, традиції, стандарти, інструкції, заборони);

· штучно виведені види тварин і сорти рослин;

· технології (включаючи управлінські);

· соціальні цінності;

· продукція культури, мистецтва, спорту;

· комп'ютерні програми, програми для роботів і штучний інтелект;

· структури управління суспільством;

· інформаційні зміни, внесені людиною в ландшафти, біоценози, екосистеми.

5. Вторинні інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності п'ятого рівня):

· похідна генетична інформація від виведених людиною біологічних видів;

· інформаційна продукція, вироблена за допомогою комп'ютерних програм;

· результати дії комп'ютерних «вірусів»;

· штучні системи, які самоорганізуються.

6. Продукти діяльності систем, що самоорганізуються.

Далі лежить лінія горизонту, за якою вже сьогодні легко вгадуються нові простори…

 

Питання 3. Функції інформаційної реальності

 

Інформаційна реальність виконує широкий спектр різних функцій, які забезпечують існування, взаємозв'язок і розвиток різних сутностей (об'єктів) матеріального світу.

1. Першооснова формування і структуризації матеріального світу. За рядом припущень інформаційне начало у взаємодії з вихідною потенцією природи до руху в рамках синергетичного феномену утворюють спочатку необхідні умови існування матеріального світу, включаючи простір, час, фізичні закони світобудови, а потім й інші необхідні атрибути матеріальної природи: мікрочастинки, макроскопічні матеріальні об'єкти та інші структури.

2. Засіб регулювання в просторі й часі матеріально-енергетично-інформаційних систем.Інформація є тим провідним фактором, який визначає стан будь-якої системи, включаючи стан її динамічної рівноваги (гомеостаз) чи вихід з даного стану.

Більш того, велику роль відіграє генетична якість (тобто інформаційні властивості) біологічних ресурсів.

3. Програма(и) саморозвитку матерії (засіб упорядкування матеріальних систем у часі).Це той Зміст, Ідея, Порядок (послідовність подій), Креслення світобудови, Код, за якими розвивається природа: рухаються і змінюються космічні об'єкти, ростуть і розвиваються живі організми, людина і суспільство.

4. Інформаційні сутності, які складають автономні системи самоврядування і самовідтворення (біологічних організмів), а також їх співтовариства (біоценози, екосистеми). Ні окремий живий організм, ні навіть цілий біологічний вид не здатний жити ізольовано від інших біологічних видів. Разом вони утворюють своєрідні інформаційні системні одиниці (біоценози, екосистеми), що виникали і розвивалися паралельно з розвитком самих біологічних видів.

5. Інформаційні сутності, що складають особистісне начало людини, а також формують суспільні об'єднання.Особистість являє собою вже цілком інформаційну систему, що живиться виключно інформаційними ресурсами (фактами, відчуттями). Людська особистість не може сформуватися ізольовано від суспільних утворень: соціальних (родини, асоціації, партії, країни тощо) і соціально-економічних (підприємства, корпорації, консорціуми, галузі, різні об'єднання виробників і споживачів).

6. Первинний ресурс інтелектуальної діяльності біологічних організмів і людини.Скануючи інформацію (факти) із зовнішнього середовища своїми органами чуттів, біологічні організми прогнозують можливу картину подій, виходячи з якої будують свою поведінку.