ТЕМА. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Як уже відзначалося, будь-яке дослідження — теоретичне або прикладне — завжди представляє інформаційний процес, що полягає в наступному логічному ланцюжку:
■ Вихідна первинна і вторинна інформація
■ Переробка цієї інформації відповідно до логіки та методології дослідження
■ Одержання нової інформації в логічних формах
Відповідно цій схемі виділяються три послідовних етапи: пошук і добір необхідної інформації; переробка цієї інформації; оформлення підсумків дослідження
Пошук і добір інформації
Пошук і добір інформативних матеріалів — взаємозалежний процес. Студент повинний опанувати умінням відшукувати в морі інформації тільки потрібні зведення, факти, ідеї. Первинної інформації в морі нової літератури міститься не більш 25%, інша — вторинна. Задача полягає в тім, щоб відшукати в інформаційному потоці оригінальні видання і відсіяти все інше, знайти таку інформацію, що є найбільш цінною та актуальною в даний момент.
Потрібно:
1) навчитися швидко, з найменшою витратою сил стежити за потоком нової інформації;
2) раціональновибирати з інформаційного потоку книги, статті й інші матеріали по конкретній темі;
3) оперативно і повно витягати з відібраних матеріалів потрібну інформацію.
Науковаінформація підрозділяється насамперед на «первинну» - і «вторинну».
Первинна інформація охоплює публіковану літературу (офіційні видання, масово-політичні та науково-популярні видання; наукові видання; матеріали наукових конференцій, симпозіумів, семінарів; монографії; збірники; бюлетені, «учені записки»,«вісті та праці» організацій; спеціальні види офіційних видань (нормативні, планові, статистичні, виробничі і т.п.) і непубліковані джерела (дисертації; депоновані рукописи; звітна науково-технічна документація; репрінти; переклади; архівні документи первинні дані підприємств, установ, організацій; документації громадських організацій).
Вторинна інформація — результат аналітико-синтетичної і логічної переробки первинної публікованої та непублікованої інформації. Це інформаційні видання (реферативні журнали, реферативні й аналітичні огляди й ін.), довідкова література (енциклопедії, словники, довідники), каталоги та картотеки, бібліографічні видання.
Уміння швидко здійснювати пошук інформації є важливою умовою продуктивності та якості самостійної роботи студента. Знання і навички в цій області включають: уявлення про систему науково-технічної інформації в цілому і про те, як ця система конкретно представлена там, де працює, учиться студент; знання про можливі джерела інформації; уміння користуватися бібліографічними й іншими довідковими матеріалами.
Джерело наукової інформації — це носій, що містить повідомлення. Органи науково-технічної і довідкової інформації представлені бібліотеками (загальною і спеціальними) і єдиною державною системою науково-технічної інформації (ДСНТІ).
У бібліотеках основними формами обслуговування читача є: довідково-бібліографічне; міжбібліотечний обмін (МБО); абонемент, фото - і ксерокопіювання, мікрофільмування .
Довідково-бібліографічне обслуговування здійснюється спеціальними бібліографічними відділами або бюро, системою каталогів (алфавітних, систематичних, предметних, допоміжних) і картотек (переліків усіх матеріалів, виявлених по визначеній тематиці).
З погляду потоку інформації структура будь-якої бібліотеки однотипна. Вона складається з двох частин:
1) фонд джерел первинної інформації (книги, брошури, журнали і бюлетені, газети, аудіовізуальні матеріали, стандарти, нормативні документи, неопубліковані матеріали);
2) фонд джерел вторинної інформації (бібліотечні каталоги і картотеки, бібліографічні покажчики).
Бібліотечні каталоги є сполучною ланкою між книжковим фондом і читачами бібліотеки. Вони виконують різні функції, що забезпечують розкриття змісту книжкового фонду і цілеспрямоване керівництво читанням читачів. Бібліотечні каталоги мають інформаційно-пошукову функцію, здійснювану в процесі ручного пошуку по каталозі, тобто при зіставленні запиту читача з даними каталогами.
Алфавітний каталог — це інформаційно-пошукова система (ІПС), інформаційно-пошуковою мовою якої є бібліографічний опис. Каталожні картки з описом книг розставляються в алфавіті прізвищ авторів і заголовків творів.
Алфавітний принцип (строгий алфавіт) розміщення карток дозволяє зібрати в одному місці сукупність основних і додаткових описів, у заголовку яких зазначене прізвище того самого автора, що забезпечує вичерпну відповідь на одне з найважливіших питань: які книги визначеного автора маються в бібліотеці? Алфавітний принцип організації каталогу дозволяє відповісти і на інше важливе питання: чи мається в бібліотеці конкретна книга, автор і заголовок якої відомі, а також виділяти окремі масиви описів видань індивідуального і колективного автора.
Систематичний каталог — це інформаційно-пошукова система, що враховує зміст творів друку. ІПСтут є індексом бібліотечної класифікації. Для того, щоб користуватися систематичним каталогом, потрібно знати точний індекс цікавлячої Вас галузі знань, тому що картки з бібліографічним описом, з огляду на зміст добутків друку, розставляються у відділі відповідної галузі знань. Структура відділів систематичного каталогу відповідає прийнятій в даній бібліотеці класифікації. З найбільшою повнотою відповідає сучасним вимогам, пропонованимдо бібліотечної класифікації, радянська бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).
Для надання допомоги читачам у пошуку літератури за систематичним каталогом служить алфавітно-предметний покажчик (АБУ) або просто ключ до систематичного каталогу. Класифікація по галузях знань робить неминучим розосередження різних аспектів того самого предмета, явища по різних відділахкласифікаційних таблиць.
Предметний каталог — це ІПС, в основі якої лежить облік змісту творів друку за предметами і рубриками. Бібліографічні записи групуються за найменуваннями рубрик, а усередині рубрик — за абеткою. На відміну від систематичного каталогу, що також враховує зміст творів друку, предметний каталог будується не по галузях знань,а по більш вузьких предметах.
Бібліографічний опис (БО) є основою для складання каталогів (каталожні картки з бібліографічним описом) бібліографічних посібників та ін. БО є характеристикою твору друку, що дає уявлення про його зміст, цільове і читацьке призначенні, обсяг, оформлення.
Єдина державна система науково-технічної інформації включає: Міждержавні органи (інститут наукової і технічної інформації — ВІНІТІ; інститут наукової інформації із суспільних наук — ІНІСН; інститут патентної інформації — ЦНІІПІ; ВВЦ; Книжкова палата; інститут міжгалузевої інформації — ВІМІ; науково-технічний інформаційний центр — ВНТІЦ; ДПНТБ і інші); міжгалузеві територіальні органи (у республіках, краях і областях); центральні галузеві органи за міністерствами та відомствам; відділи (бюро) НТІ в інститутах і підприємствах; наукові й спеціальні бібліотеки; будинки науково-технічної пропаганди.
Основними задачами органів НТІ вищого навчального закладу є: вивчення інформаційних потреб професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів з метою раціонального комплектування і поповнення довідково-інформаційного фонду вузу; оперативне забезпечення інформацією про досягнення вітчизняної та закордонної науки і техніки, про передовий досвід організацій навчального процесу, про комуністичне виховання студентської молоді, про результати науково-дослідних робіт, виконаних у вузах.
Інформаційні видання на основі централізованої обробки наукових документів, органи науково-технічної інформації підготовляють інформаційні видання у виді реферативних журналів (ІРЖУ), бюлетенів сигнальної інформації (СІ), експрес-інформації, аналітичних і реферативних оглядів, друкованих бібліографічних і анотованих таблиць, графічних карток.
ВІНІТІ, ІНІСН, ДПНТБ приймають замовлення на ксеро -, фото-, мікрофотокопії.
У відділах (бюро) науково-технічної інформації створюється довідково-інформаційний фонд (СІФ) з масиву інформаційних матеріалів, бібліографічних покажчиків, різноманітних карток.
Книжкова палата видає комплекс літописів:
■ Книжковий літопис — книги і брошури по всіх галузях знань;
■ Щорічник книг;
■ Літопис журнальних статей;
■ Літопис газетних статей;
■ Літопис рецензій.
ІНІСН видає бібліографічні покажчики вітчизняної та нової іноземної літератури по суспільних науках.
ВНТІЦ випускає бюлетені реєстрації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
ВІНІТІ видає бібліографічний покажчик «Депоновані рукописи».
ДПНТБ випускає: бібліографічний покажчик «Нові закордонні книги» по природничих науках, техніці, сільському господарству і медицині і «Загальносоюзний зведений каталог закордонних періодичних видань».
Інформація про літературу утримується також у багатьох книгах і періодичних виданнях. Це так звана прикнижна (пристатійна) бібліографія.
Основним джерелом інформації про нову літературу по суспільних науках є система бюлетенів і реферативних журналів ІНІСН. ІНІСН здійснює поточну (сигнальну) і реферативну інформацію про вітчизняну і закордонну економічну літературу. У коло його інформаційно-бібліографічних видань входять економічні покажчики серій: «Нова література по суспільних науках» і реферативні журнали «Суспільні науки», «Суспільні науки за кордоном».
Покажчик «Нова література по суспільних науках», серія «Економіка» є в даний час основним джерелом інформації для науковців про нову літературу по економічних питаннях. У ньому відбивають автореферати дисертацій, глави з книг, присвячені суміжним з економікою питанням, економічні статті зі збірників, політичних, економічних і виробничих журналів і центральних газет. Найбільше повно приводяться статті з журналів широкого профілю.
Покажчик «Новаіноземна література по суспільних науках.» (серія «Економіка»)призначений для інформації науковців про нову іноземну літературу по економіці, що надходить у ІНІСНі ряд найбільших бібліотек країни. В основномуі ньому відбивається документальна, наукова і науково-популярна літературапо теоретичних питаннях економічних павук, міжнародним економічним проблема і по економіці капіталістичних країн.
У реферативних журналах «Суспільні науки» і «Суспільні науки за кордоном» одна серія присвячена економіці. В економічній серії журналу «Суспільні науки» публікуються реферати на найбільш важливі праці радянських учених-економістів по політекономії соціалізму й економіці розвинутого соціалістичного суспільства, по економічному розвитку світової системи соціалізму і по економічному виробництву окремих соціалістичних країн.
Для забезпечення роботи з літературою запис зведень про неї — бібліографічний опис — зручніше за все робити на стандартних бібліотечних картках або перфокартах. Для кожного окремого видання або публікації — окрему картку або перфокарту. Це забезпечить місце не тільки для бібліографічного опису (набору зведень про добуток друку), але і для анотації, короткого реферату, для шифру і зведень про бібліотеку, у якій зберігається дане видання. Можна вказати окремі сторінки, що представляють інтерес, а ще краще дати коротку анотацію. Картки можна сортувати в будь-якому порядку, зручному для цієї стадії роботи, але краще в алфавітному. Це допоможе уникнути дублетності описів. Це особливо важливо при перегляді літератури з метою ретроспективного пошуку за великий проміжок часу. Картки, завдяки шифрам, легко систематизувати, перебудовуючи в міру потреби схему класифікації, доповнюючи її новими розділами і новими картками.
Особиста бібліографічна картотека являє собою гнучкий робочий апарат; вона зручніше будь-яких списків. У процесі роботи над темою за допомогою картотеки зручно планувати й організовувати роботу з ознайомлення з джерелами, установити, які матеріали вже пророблені і які ще потрібно доробити. У залежності від особливості теми і літератури до неї, у картотеці може застосовуватися будь-яке розташування карток (алфавітне, систематичне, хронологічне, по видах видань і т.д.).