Робота над джерелами інформації й оформлення підсумків роботи
Обробка і переробка масиву відібраної інформації логічно складається з двох послідовних комплексів дій: ознайомлювального (читання джерел) і дослідницького (здійснення записів різного виду). Читання джерела (книги, статті, звіту і т.п.) рекомендується здійснювати в два етапи:
I етап — ознайомлювальне читання;
II етап — основне читання із записами.
Перший етап — це попереднє ознайомлення з джерелом (книгою, звітом, статтею і т.д.). Порядок тут рекомендується наступний: Послідовність ознайомлення.
I. Назва, заголовок.
II. Хто автор або автори.
III. Видавництво або установа, організація, підприємство, що випустило (сформувало) це джерело.
IV. Час видання, підготовки, написання.
V. Чи є анотація.
VI. Прочитати зміст.
VII. Чи є передмова від автора (авторів), установи, організації.
VIII.Довідково-бібліографічний апарат (покажчики, додатки), прикнижна (пристатейна) бібліографія і т.п.
Ознайомлення повинне дати відповідь — чи представляє джерело інтерес, і якщо так, те в чому; якими методами його можна обробити.
Дуже важливо представити хід думок автора (авторів) джерела — що доповідається, які основні ідеї, які аргументи приводяться в обґрунтування цих основних ідей. Корисно робити оцінки — на полях (якщо джерело інформації належить читачу) або закладками (якщо джерело надане в тимчасове користування — бібліотекою, інформцентром, підприємством, установою). Відзначаються найважливіші тези, поняття, категорії, формули.
Другий етап — основне читання джерела і запису. Запис — найбільш ефективний шлях засвоєння інформації. Це пов'язано з тим, що він представляє (повинний представляти) творчий процес аналізу змісту джерела, визначення найбільш істотного в інформації, що утримується в джерелі, і добір найважливішого для того, щоб дати цю інформацію в стиснутому («згорнутому») виді.
Головне — не запам'ятати зміст джерела, а засвоїти, тобто забезпечити нагромадження і розширення знань. Отже, акцент повинний бути зроблений на тім, щоб розібратися в логічній структурі джерела, виділити головне, що придасться для обґрунтування його основних положень, установити зв'язку між цими положеннями.
Усі терміни і поняття, незнайомі або зміст яких не ясний, випливає за допомогою словника і довідників точно визначити, тобто складати і безупинно поповнювати словник термінів, понять, скорочень, абревіатур.
При записі використовується не тільки зорова, але і рухова пам'ять. Форми запису різноманітні. Найбільш розповсюдженими є:
■ план (простий або розгорнутий);
■ тези (прості або розгорнуті);
■ резюме;
■ конспект.
План — послідовне перерахування питань, розглянутих у джерелі інформації, поряд з назвою розділів і параграфів книги, переліком питань, що торкаються в статті і т.п. План розкриває логікові джерела, синтезує орієнтації в його змісті. Звичайно складається в ході ознайомлення з джерелом, але може бути складений і після ознайомлення. Особливі різновиди плану — структурний план, що послідовно розкриває ідеї джерела, і логічний план, що розкриває його логіку.
Розробка плану джерела — засіб розвитку логічного мислення; розвитку навичок стиснуто і послідовно викладати свої думки.
Тези — складна форма запису. Складаються після ознайомлення із сукупністю джерел, тематично між собою зв'язаних.
Резюме — коротка оцінка прочитаного джерела інформації. Пишеться після прочитання й осмислення тексту інформації. Містить характеристику мети, головного змісту джерела, логіки, новизни і практичного значення висновків, що утримуються в джерелі.
Конспект — універсальна форма запису. Він поєднує всі інші форми: план, тези, анотації, резюме.
Конспект як форма нагромадження знань активно сприяє розумінню і засвоєнню їхньої орієнтації, допомагає виробленню навичок короткого викладу найважливіших питань, що висвітлюються в джерелах інформації, умінню ясно викладати зміст джерела своїми словами, швидко відновлювати впам'яті зміст прочитаного.
Конспект як форма нагромадження матеріалів для дослідження вимагає включати і власні судження дослідниказ питань, освітлюваним і джерелі — нові аргументидо тих або інших тез джерела, згоду або незгоду з положеннями джерела, виділення тих розділів у тексті джерела, що повинні бути (передаються) у додатковому розгляді. Збагачує конспект включення в нього графічних матеріалів, таблиць, схем, хронології досліджуваних процесів. Особливо коштовне складання структурно-логічних схем.
Складені елементи конспекту — план джерела інформації (статті, звіту, монографії); виклад основних думок джерела; оцінні характеристики основних положень джерела тим, хто конспектує. У тексті конспекту доречні цитати, схеми, таблиці, докази, що приводяться в джерелі.
При конспектуванні фундаментальних наукових монографій необхідно супроводжувати конспект історіографічною довідкою про час і умови, при яких створювалося джерело, цілях, що ставилися автором джерела, бажане складання довідкового словничка категорій і термінів, використовуваних у джерелі.
Конспект не повинний бути надмірним за обсягом, тому що конспектування — не тиражування джерела, а коротке творче його осмислення.
Конспект — основна база для усіх видів наукової творчості від найпростіших, вихідних форм (повідомлення на семінарі, участь у проведенні ситуаційних і ділових ігор) до дипломного проекту, наукової праці, дисертації.
Конспект як форма нагромадження матеріалів для дослідження може бути як за окремими джерелами, так і тематичним. Це більш висока і більш складна форма запису. Тут одна тема, за якою ведеться конспектування декількох джерел. У тематичному конспекті особливо важливим є творча оцінка, зіставлення розходжень у характеристиці тих самих процесів, що маються в різних джерелах. Тематичний конспект — основна форма безпосередньої підготовки до наукової доповіді, до написання контрольних і курсових робіт, дипломних проектів, статей.
Досить важливоюформою конспекту, його логічним завершенням є структурно-логічні схеми.
3.2.3. Основи методики оформлення
Підсумком дослідженняможе бути інформаційна доповідь (службова записка); аналітичний огляд; стаття в науковому збірнику, доповідьна науковій конференції; дисертація; монографія Структура кожної з цих робіт не формалізована. Дослідниквизначає її за власним розсудом. Але практично вже склалася загальна думка вчених про те, що обов'язково повинні бути присутніми наступні моменти:
1. Як можливо більш коротке позначення теми.
2. Фактичний рівень розробки теми в літературі. Що залишається дискусійним?
3. Які позитивні моменти можна витягти з міжнародного досвіду розробки цієї теми.
Все інше за розсудом дослідника.
При викладі спірних питань теми необхідно приводити думку різних авторів. Якщо в роботі критично розглядається точка зору якого-небудь автора, його думку варто викладати без скорочення. Тільки за цієї умови критика може бути об'єктивною. Обов'язковим при наявності різних підходів до рішення досліджуваної проблеми є порівняння рекомендацій, що утримуються в діючих інструкціях і роботах різних авторів. Лише після цього складається думка по спірному питанню або підтримується одна з уже наявних точок зору з відповідною аргументацією.
Не тільки цитати, але і виклад принципових положень інших авторів, повинні включатися в роботу з посиланням на джерело.
Велике значення має насиченість тексту роботи схемами, графіками, діаграмами. Їхнє застосування є незамінним засобом формалізації характеристик об'єкта дослідження. Вони сприяють не тільки підвищенню наочності і переконливості матеріалу, але і більш глибокому розкриттю сутності явищ, підвищують культуру викладу, дозволяють в лаконічній формі відбити знання в досліджуваних питаннях.
При виконанні графічного матеріалу обов'язковими вимогами є акуратність і лаконізм у виборі засобів і кольорів. Ці вимоги забезпечують наочність і чіткість сприйняття. Для кожної групи графічного матеріалу застосовується окрема самостійна нумерація (діаграми, графіки, схеми).
Під ілюстрацією (графіком, діаграмою, схемою) необхідно розкрити зміст прийнятих умовних позначок. Нижче дається коротка назва, що розкриває зміст ілюстрованого економічного явища.
Додатки в роботі, як правило, складається з таблиць, але можуть включати текстовий матеріал, облікові форми, схеми великого формату тощо.
Кожен окремий додаток повинний мати заголовок, що розкриває його зміст.
Бібліографія містить у собі перелік літературних і інших джерел, використаних при підготовці роботи. Матеріал, що включається в бібліографію, розміщається в ній відповідно до визначених правил. Кожне джерело потрібно вказати строго відповідно до його найменування.
Монографії, брошури повинні видаватися з всіма елементами титульного листа: прізвище, ініціали автора, назва, місто, видання і рік видання. Для робіт із зібрань творів, збірників, журналів і газетних статей необхідно вказати прізвище й ініціали автора, назва статті (роботи), а потім найменування джерела з всіма елементами титульного листа, як зазначено вище, після чого вказати номер сторінки початку статті (роботи).
Використані в роботі джерела розташовуються по розділах у наступному порядку:
фундаментальні роботи з теми дослідження;
законодавчі акти і рішення директивних органів (у хронологічному порядку);
статистичні архівні матеріали і нормативні документи (у хронологічному порядку);
літературні джерела (за абеткою).
Перелік використаної літератури є складовою частиною наукового дослідження і відбиває ступінь вивченості даної проблеми. Важливу роль при оформленні переліку має добір літератури. У переліку літератури можна показати усю використану при роботі над темою літературу, тільки основну або тільки цитовану.
Стежачи за новою літературою і підбираючи її за якоюсь темою, корисно виробити звичку чітко записувати зведення про публікаціїї, що представляють інтерес. Не варто при цьому покладатися на пам'ять або на популярність автора.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження. Л.: Світ, 2011- 416с.
2. Лудченко А. Основы научных исследований. К.: Знання, 2011 - 114с.
3. Основы экономических учений. Логика. Методология. Организация. Методика. – М.: «ДИС», 2008. – 144с.
4. Кобелев H. Практические применения экономико-математических методов и моделей. М.: Финстатинформ, 2009-246 c.
5. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Гобаток / За ред. М.Г. Чумаченка. – К.:КНЕУ, 2012. – 540 с. (частина 1, розділ 3)
6. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2010. – 207с. (частина 1, розділ 2)
7. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. Навч.-метод. пос. для самостійної роботи. - К.:КНЕУ, 2010
8. Исследование операций в экономике: Учеб. пособ. Для вузов / Под ред. Н.Ш. Кремера – М.: Банки и биржи, 2007. – 407с.
9. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Том 1 / Відповід. редактор С.В. Мочерний – К.: Видавничий центр ”Академія”, 2010. – 864
10. Євдокимова Н.М., Кірієнко А.В. Економічна діагностика: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2011. – 110с.
11. Швиданенко Г.О., Олексюк О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2012. – 192с.
12. Зимин Н.Е. Анализ и диагностика финансового состояния предприятий: Учебное пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2008. – 240с.
13. Бердникова Т. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Инфра-М, 2011. – 215 c.
14. Мних Е.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Наука, 2008. - 220 с.
15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ООО "Новое знание", 2009. - 398 с.
16. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: "НІЧЛАВА", 2009. - 204 с.
17. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Гобаток / За ред. М.Г. Чумаченка. – К.:КНЕУ, 2011. – 540 с.
18. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Том 1 / Відповід. редактор С.В. Мочерний – К.: Видавничий центр ”Академія”, 2007. – 864
19. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Тернопіль: Економічна думка, 2008. - 200 с.
20. Бандурка A.M., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ. - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та внутренних дел, 2009. - 394 с.
21. Смоленюк П.С., Бондарь К.К. Анализ использования материальных ресурсов в условиях рыночных отношений. - К.: Техніка, 2008. - 107 с.