Клас Гідрозої (Hydrozoa), Підклас Гідроїдні (Hydroidea). Прісноводні гідроїдні поліпи

Прісноводні гідроїдні поліпи

Мета: вивчення морфології та різноманіття клітин прісноводної гідри.

Матеріал та обладнання.Світловий мікроскоп, постійні препарати поперечного та поздовжнього перерізу гідри.

1. Об’єкт дослідження:Гідра – Hydra sp. (поперечний, поздовжній переріз прісноводної гідри, тотальний препарат).

Тіло гідри має форму вузького видовженого мішечка, який аборальним полюсом звичайно прикріплений до субстрату (тут міститься підошва), а на оральному несе щупальця та рот, розміщений між основами щупальців на ротовому конусі. Число щупальців – від 5 до 9, їх поверхня пухирчаста. Пухирці – це батареї жалких клітин. Верхню, ширшу частину тіла гідри називають шлунковим відділом. В ній міститься добре розвинена гастральна порожнина, помітна крізь стінку тіла (вона заходить і в щупальця). В нижньому, вужчому відділі гастральна порожнина розвинена гірше. Ця ділянка тіла в живої тварини буває світлішою і називається стебельцем. Нижня частина шлункового відділу, яка межує з стебельцем, є зоною брунькування. На деяких препаратах в цій зоні можна знайти бруньки на різних стадіях розвитку. В окремих екземплярів вдається знайти гонади, які утворюються в ектодермі у вигляді набухань – більших та кулястих, в нижній частині шлункового відділу – жіночих; менших конусоподібних, розкиданих по всьому шлунковому відділу – чоловічих.

Хід роботиПід малим збільшенням вивчають загальний вигляд перерізу – кільце з двошаровою стінкою, яка одмежовує гастральну порожнину. Ділянку стінки тіла розглядають під великим збільшенням. На перерізі знаходять:

1) ектодерму, яка складається з тісно прилеглих одна до одної високих клітин – покривної частини епітеліально–м’язових клітин;

2) між цими клітинами зустрічаються жалкі клітини з темнішими овальними жалкими капсулами в середині; на вільному кінці цих клітин іноді можна побачити кнідоциль. В товщі ектодерми, місцями в середній зоні трапляються жалкі клітини в стадії формування;

3) місцями в основі ектодерми можна побачити нервові клітини, які формою наближаються до трикутних та дрібні ядра інтерстиціальних клітин;

4) ектодерму підстеляє базальна перетинка, яка різко відмежовує ектодерму від ентодерми;

5) ентодерму, яка складається від значно вищих за ектодермальні епітеліально–м’язових клітин; контур поверхні її хвилястий через неоднакову висоту клітин. Іноді можна побачити джгутики клітин та зернистість цитоплазми, зв’язану з секрецією травних ферментів;

6) між ентодермальними епітеліально–м’язовими іноді зустрічаються темніше забарвлені залозисті клітини, які синтезують та виділяють ферменти в гастральну порожнину;

7) на деяких препаратах можна побачити пухирці на ектодермі з великою кількістю дрібних ядер – чоловічі гонади з сперматозоїдами, які розвиваються всередині або пухирець з однією великою в товщі ектодерми – яйцеклітиною.

ЗавданняВиконати малюнки поперечного та поздовжнього перерізів гідри, позначити окремі деталі, у тому числі жалкі клітини, інтерстиціальні клітини, екто- та ентодерму, гастральну порожнину.

Питання для теоретичної підготовки

1.Симетрія тіла гідроїдних.

2.Головні ознаки та способи життя гідроїдних.

3.Зовнішня та внутрішня будова гідри.

4. Жалкі клітини гідри.

5. Залозисті клітини.

6. Епітеліально-м’язові клітини.

7. Нестатеве та статеве розмноження гідри.

8. Загальна характеристика типу Гребневики (Ctenophora).

 

 

Лабораторна робота № 7

Тип Кишковопорожнинні (COELENTERATA)

Клас Гідрозої (Hydrozoa), Підклас Гідроїдні (Hydroidea)

Морські гідроїдні поліпи

Мета: вивчення морфології, життєвого циклу та чергування поколінь у колоніальних морських гідроїдних поліпів.

Матеріал та обладнання:вологий препарат колонії Obelia sp. та постійний мікропрепарат частини колонії.

Об’єкт дослідження:Обелія – Obelia sp.

Хід роботи.Ознайомитисяз морфологічними особливостями колонії обелії. Обелія має вигляд неправильно розгалуженого гідроїда, на стовбурах якого сидять окремі зооїди. З будовою зооїдів знайомляться під малим збільшенням мікроскопу. Гілки обелій вкриті перидермою, яка переходить на сам поліп і оточує його основу у вигляді чашечки або дзвоника – це гідротека, в яку поліп ховається при небезпеці. Поліп амфороподібний; на верхньому вільному кінці міститься хоботок з ротовим отвором на верхівці. Біля основи хоботка від тіла відходять щупальця. По осі щупальців лежить ряд великих ентодермальних клітин, вкритих дрібними клітинами ектодерми з жалкими клітинами між ними (вони видаються назовні у вигляді гострих бугорків). На відміну від гідри щупальця обелії порожнини всередині не мають. В тілі поліпа просвічується гастральна порожнина, яка продовжується у стебельце колонії. Завдяки цьому гастральні порожнини всіх поліпів зв’язані між собою в єдину систему. Таку будову мають всі живильні особини колонії – гідранти. Місцями гілочки колонії закінчуються потовщеннями – це бруньки, з яких розів’ються нові поліпи.

В колонії можна знайти також гонангії. Вони мають видовжено-яйцеподібну форму зі зрізаною впоперек верхівкою. Ззовні гонангії вкриті гонотекою, всередені якої міститься бластостиль (він відходить від стовбура колонії). На бластостилі виникають майже кулясті гонофори, з яких утворюються медузи. Таким чином, колонія обелії диморфна.

Завдання Виконати малюнки загального вигляду колонії обелії та поздовжнього перерізу колонії, вказати деталі внутрішньої та зовнішньої будови.

Питання для теоретичної підготовки

1. Загальні принципи будови колонії морських гідроїдних поліпів.

2.Нестатеве розмноження морських гідроїдних поліпів.

3. Утворення медуз морських гідроїдних поліпів.

4. Нервова система медуз морських гідроїдних поліпів.

5.Органи чуття медуз морських гідроїдних поліпів.

6. Запліднення та розвиток морських гідроїдних поліпів.

7. Типи життєвих циклів гідроїдних поліпів.

8. Особливості морфології, життєвий цикл та розмноження сифонофор.

 

Тип Кишковопорожнинні (COELENTERATA)

Клас Сцифоїдні медузи (Scyphozoa)

Мета:вивчення морфології та життєвого циклу сцифоїдних медуз.

Матеріал та обладнання:фіксовані препарати медузи Aaurelia aurita, бінокулярний мікроскоп, чашки Петрі.

Об’єкт дослідженняМедуза Aurelia aurita.

Хід роботи. Медузу розглядають, зорієнтувавши її оральною стороною до дослідника. Тіло аурелії у формі плескатої парасольки, по краю якої містяться численні короткі щупальця. Кільце щупалець переривається вісьмома неглибокими вирізками. В них розміщені ропалії – видозмінені щупальця, в середині яких локалізовані органи чуття – очі та статоцисти. Будову ропалій вивчають під бінокулярною лупою (мікроскопом).

Для вивчення гастроваскулярної системи медузи чашку Петрі з препаратом ставлять на темний фон. В центрі субумбрелли на верхівці коротенького хоботка міститься чотирикутний рот, кінці якого витягнуті в 4 довгі ротові лопаті (їх функція – захоплення здобичі). Вздовж нижньої сторони кожної лопаті тягнеться жолобок, вкритий війчастим епітелієм. Миготіння війок створює струм води, який підганяє їжу до рота. Рот веде до ентодермального шлунку з 4-ма кишенеподібними виступами. Якщо ротові лопаті розправити хрестом, в інтеррадіусах його добре помітні шлункові кишені, а в них – численні гастральні нитки (в молодих нестатевозріліх особин). В статевозрілих аурелій гастральні нитки покриті підковоподібними гонадами. Від шлунка до товщі мезоглеї відходять радіальні канали гастроваскулярної системи: 8 простих і 8 розгалужених між ними. Всі радіальні канали впадають до кільцевого, не завжди добре помітного. Середні гілки розгалужених каналів підходять до краю парасольки якраз біля ропалій.

Завдання.Виконати малюнки зовнішнього вигляду аурелії ауріти з оральної сторони та перерізу через середину тіла. Вказати елементи зовнішньої та внутрішньої будови. Виконати малюнок схеми життєвого циклу аурелії.

 

Питання для теоретичної підготовки

1. Зовнішня будова сцифомедуз.

2. Внутрішня будова сцифомедуз.

3. Органи чуття сцифомедуз.

4. Розмноження і розвиток сцифомедуз.

5. Екологія сцифомедуз.

6. Життєвий цикл сцифомедуз.

7. Загальна характеристика класу Коралові поліпи (Anthozoa).

 

Лабораторна робота № 8

Тип Плоскі черви (Plathelminthes)

Клас Війчасті черви (Turbellaria)

Мета: Вивчення особливостей будови війчастих червив та їх розмноження.

Матеріал та обладнання Мікроскопи, тотальні препарати та мікропрепарати війчастих червив, таблиці.

Об’єкт дослідження:війчастий черв (тотальний препарат).

Хід роботи.Уважно розглянути препарат війчастого черва. Звернути увагу на форму тіла. Форма тіла плеската, продовгувата; передній кінець тупий, задній – ледь загострений. Епітеліальні клітини на поздовжньому перерізі мають форму невисоких циліндрів. В їх протоплазмі просвічують блискучі паличкоподібні тільця – рабдити (іноді їх можна бачити в глибших шарах тіла).

Розглянути внутрішні органи. Кишечник просвічує у вигляді 3 головних, сліпих на кінцях гілок – передньої та 2 задніх; вони сходяться в середній частині тварини, де просвічує глотка, яка відкривається ротовим отвором. Ротовий отвір лежить на вентральному боці тіла. Головні гілки кишечнику можуть нести численні бокові гілочки, які також закінчуються сліпо. Війчастих червив з тригіллястим кишечником об’єднують в ряд Tricladida.

Інші деталі будови на забарвленому тотальному препараті видно погано, з ними знайомляться по таблицях.

Завдання.Виконати малюнок схеми внутрішньої будови війчастих червив. Вказати щупальцеподібні вирости, мозковий ганглій, очі, поздовжні нервові стовбури, нервові комісури, ротовий отвір, глоткову кишеню, глотку, гілки кишечнику, яєчник, яйцепровід, жовточники, сім’яники, сім’япровід, копулятивний орган, копулятивну сумку, статеву клоаку, статевий отвір.

 

Питання для теоретичної підготовки.

1. Поява двобічної симетрії у турбелярій.

2. Загальна характеристика типу.

3. Зовнішня будова війчастих червив, шкірні покрови.

4. Типи м’язів турбелярій.

5. Травна система турбелярій.

6. Нервова система турбелярій.

7. Органи чуття турбелярій.

8. Органи виділення турбелярій.

9. Статева система турбелярій.

10. Розмноження і розвиток турбелярій.