Будова і властивості нервової системи
Нервова система складається з двох відділів: центрального і периферичного.
Центральна нервова система включає: головний мозок, проміжний і спинний мозок. ЦНС – це скупчення нервових клітин - нейронів.
Периферична нервова система – це нервові волокна, що йдуть від ЦНС до поверхні тіла, до органів чуття і внутрішніх органів та йдуть від них до ЦНС.
Система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системою.
Кожен аналізатор складається з трьох основних частин:
• Рецептори– чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси.
Усі рецептори поділяють на дві великі групи: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать: слухова, зорові, нюхові, смакові, дотикові. До внутрішніх – рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату.
Також рецептори поділяють на дистантні – ті, що отримують інформацію на певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові) та контактні, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з ними (дотикові).
2. Провідні шляхи - чутливі нервові шляхи.
3. Ділянка кори головного мозку, де переробляється інформація.
Головний мозок ділиться на праву і ліву півкулю, а також на їх основні долі: лобова, тім'яна, потилична і скронева(височная).
Великі півкулі покриті масою нейронів (близько 10 мільярдів), що носить назву кори головного мозку. Кора великих півкуль – це орган форм поведінки, що набувають за життя, регульованих психікою.
Спинний мозок і мозковий стовбур (ствол) здійснюють ті форми рефлекторної діяльності, які є природженими (безумовні рефлекси),.
По класифікації К.Бродмана, кору головного мозку (к.г.м.) ділять на 11 областей і 52 поля. У найбільш розвинених полях до. г.м. є 6-7 шарів нервових клітин. У к.г.м. поступають імпульси, що йдуть від підкіркових структур і стовбура мозку, в ній же здійснюються основні психічні функції людини.
Кора ділиться на кіркові зони.
Зона зору розташована в потиличних відділах великих півкуль, слухова – верхні відділи скроневих доль, нюхові відчуття локалізовані в стародавніших відділах кори головного мозку, мовав к.г.м. локалізована в декількох центрах – лобових, тім'яних і скроневих. Це свідчить не тільки про складність даного психічного процесу, але і про особливу важливість мови в регуляції психіки. Це представництво мовної функції асиметричне; вона локалізована в основному в лівій півкулі.
Основний принцип роботи нервової системи пов'язаний з поняттям рефлексу. І.П.Павлов у відомих дослідах з собаками довів наявність двох видів рефлексів: безумовного і умовного.
Безумовний рефлекс (від латів. reflexus – віддзеркалення) – це спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі дії зовнішньогосвіту або зміни внутрішнього середовища організму.
Після відкриття безумовного рефлексу була визначена рефлекторна дуга. На відміну від умовних рефлексів, що діють таким же чином, безумовні рефлекси забезпечують пристосування до відносно постійним умовам. Проте в чистому вигляді безумовні рефлекси практично не існують. У онтогенезі на їх основі надбудовуються складні системи умовних рефлексів.
Загальноприйнятої класифікації безумовних рефлексів немає, проте виділяють найважливіші з них – харчовий, оборонний, половий, орієнтування.
Умовний рефлекс – це тимчасовий зв'язок, який виробляється шляхом поєднання умовного і безумовного подразника. Умовний рефлекс індивідуальний і отримується протягом життя однієї людини (або однієї тварини).
Вироблена протягом життя система умовних рефлексівлежить в основі навиків і звичок.