Вимоги до змісту та оформлення вступу
Вступ починається з четвертої сторінки, якій присвоюється у зазначеному вимогами місці цифра “4”. Слід зауважити, що починаючи лише зі “вступу” на сторінках відображається нумерація (ставляться цифри з відповідними номерами).
Як було зауважено вище, обсяг вступу повинен становити 1-4 сторінки друкованого тексту.
У вступі учень окреслює підхід до розуміння теми, розкриває її наукове значення та актуальність. Тут будуть доречними загальні оцінки теми. У вступі варто подати історію питання - критичний огляд літератури за темою роботи у формі анотації джерел, виявляються дискусійні та проблематичні моменти. Якщо історія питання дуже об'ємна, а огляд критичних джерел розростається в окремий розділ, то його можна помістити й в основну частину, тобто в один з розділів. Крім того, у вступі автор визначає мету та завдання роботи. Досягнення мети передбачається через постановку конкретних завдань, які, як правило, відповідають змісту основних розділів.
Рекомендація: вступ краще писати в самому кінці роботи, коли учень добре володіє знаннями предмета дослідження й з урахуванням пропорцій змісту роботи.
Вимоги до змісту та оформлення основного тексту
Основна частина має містити приблизно 15-20 сторінок друкованого тексту, оформленого відповідно до загальних вимог оформлення, вказаних вище.
Якщо текст роботи містить таблиці, схеми та ілюстрації, то над зображенням таблиці пишуть, наприклад, „Таблиця 1", а під графічним зображенням схем чи малюнків – відповідно „Схема 2” чи „Малюнок 3". Ілюстративний матеріал слід намагатися розмістити в тексті відразу після посилання на нього.
Основна частина складається з декількох розділів (пунктів), які, в свою чергу, можуть поділятися на підрозділи (підпункти). Кожен розділ дипломної роботи повинен починатися з нової сторінки. Шрифти назв розділів та підрозділів (як і їх нумерація) повинні відповідати їх оформленню в змісті, вирівнювання – “по центру”.
В основній частині студент розкриває тему в усій її повноті. Виклад матеріалу роботи має відзначатися змістовністю, логічною послідовністю, конкретністю, ілюстративністю, аргументованістю й витриманістю стилю.
Якщо в тексті використовуються цитати (пряме цитування), або передається думка автора своїми словами (непряме цитування), то обов’язково після закінчення цитати чи іншої запозиченої інформації ставиться посилання на відповідне джерело.
Цитати оформлюються згідно з правилами з української ділової мови.
На культуру посилань потрібно звернути особливу увагу. В сучасній практиці велику популярність здобула система скорочених посилань, коли після цитати, або цитати, яку передано своїми словами, в квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела у списку літератури і відповідна сторінка.
Наприклад, якщо цитата була запозичена зі сторінок 25-26 книги, яка у списку використаної літератури знаходиться під порядковим номером 12, то після закінчення цитати зазначається: [12, 25-26], або [12, С.25-26]; якщо використовується непряме цитування і не на конкретну сторінку, а взагалі на джерело, то зазначається тільки номер, під яким джерело знаходиться у списку літератури: [12]. У випадках, коли посилання використовується на декілька джерел, які, наприклад, у списку літератури знаходяться під номерами 7 і 9, вони оформлюються так: [7; 9].
При оформленні посилань потрібно бути дуже уважним: посилання має бути точним, недопустимо переплутати цифри, переставляти порядкові номери джерел.
Рекомендація: оскільки список літератури може в процесі роботи змінюватися, доцільно при складанні чорнового варіанту дипломної роботи використовувати не скорочені посилання (де зазначається лише номер джерела і сторінка), а писати в дужках повну бібліографію. І лише в “чистовому” варіанті роботи, коли буде повністю сформовано і оформлено список використаної літератури, перейти до скорочених посилань. Такий підхід допоможе уникнути плутанини з літературою.