Види і напрями діяльності підприємства

Вивчення ринку товарiв. Такий аналiз повинен передбачати комплексне досліження ринку, рiвня конкурентноспроможностi й цiн на продукцiю, iнших вимог покупцiв товару, методiв формування попиту та каналiв товарообiгу, зовнiшнього і внутрiшнього середовища пiдприємства.

Виробнича діяльність охоплює обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку, формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Комерційна діяльність передбачає створення реклами і безпосередню організацію збуту своєїпродукції, розвиток системних товарнихбірж, належне стимулювання покупців.

Інвестиціно-інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну іконструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційний та інших нововведень, визначення обсягу необхідних інвестицій.

Сервіс після продажу охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби.

Соціальна діяльність, спрямована на професійну підготовку всіх категорій праців­ників, дійовість застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.

Економічна діяльність включає в себе стратегічне, тактичне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему організації і оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність.

Загальна схема класифікації видів діяльності, що призначена для обліку їх доходів і витрат має вид:

 

Рис. 1.3. Загальна схема класифікації видів діяльності

Рахунок 71 – Інший операційний дохід

Рахунок 72 – Дохід від участі в капіталі

Рахунок 73 – Інші фінансові доходи

Рахунок 74 – Інші доходи

Рахунок 75 – Надзвичайні доходи

Рахунок 90 – Собівартість реалізації

Рахунок 91 – Загальновиробничі витрати

Рахунок 92 – Адміністративні витрати

Рахунок 93 – Витрати на збут

Рахунок 94 – Інші витрати операційної діяльності

Рахунок 95 – Фінансові витрати

Рахунок 96 – Втрати від участі в капіталі

Рахунок 97 – Інші витрати

Рахунок 99 – Надзвичайні витрати

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або які виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Надзвичайна діяльність - це операції і події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. До них належать техногенні аварії, стихійне лихо, пожежі тощо. Втрати внаслідок таких подій, покриті за рахунок страхових відшкодувань та інших джерел, враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

 

Основи підприємництва

Підприємництво – сучасна форма господарювання, динамічний, активне елемент бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб’єктів усіх форм власності в межах чинного законодавства на свій ризик і під майнову відповідальність юридичної особи з метою виконання місії фірми та задоволення потреб споживача.

Бізнес – більш широке поняття, ніж підприємництво. До бізнесу належить здійснення будь-яких одиничних комерційних разових угод, спрямованих на одержання доходу ( прибутку) у будь-якій сфері діяльності.

Бізнес – це ділова активність, справа, націлена на вирішення, пов’язаних у кінцевому результаті зі здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб’єктами ринку, використовуючи при цьому форми і методи конкурентної діяльності, що склались в ринковій економіці.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності;

- вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється;

- залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законодавством;

- встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму персоналу;

- комерційного розрахунку та власного комерційною ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податку, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємницька діяльність може здійснюватись як в індивідуальній, так і в колективній формі. До індивідуальної (особистої ) підприємницької діяльності належить діяльність, яку здійснюють фізичні особи. До колективного підприємництва відносять підприємницьку діяльність, що здійснюється юридичними особами. Як одна, так і друга форма підприємницької діяльності ґрунтуються на власності капіталу і майна, а також на фінансових коштах, залучених зі сторони. Наймана праця може застосовуватись ( і застосовується) в обох формах підприємницької діяльності. При індивідуальній формі підприємництва в одній особі одночасно поєднується власник та підприємець.

Підприємець – фізична особа – це громадяни, які здійснюють систематичну, зареєстровану підприємницьку діяльність без статусу юридичної особи.

Підприємець – це особа, яка бере на себе особистий ризик, пов’язаний з результатами його діяльності, вкладає особисті кошти в організацію справи.

Колективна форма підприємництва передбачає межі та процедури, які окреслені більш жорстко з участю держави. У таких випадках підприємницька діяльність здійснюється вже на основі і в межах тих завдань і повноважень, котрі відбиті у засновницьких документах та статутах підприємств (організацій) різних форм власності. Носієм майнових прав і обов’язків є юридична особа.

Юридична особа - це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді. Майно юридичної особи відокремлюється від особистого майна його членів.

Традиційно існують дві моделі підприємництва - класична та інноваційна, але на практиці можливе їх поєднання. Класична модель (традиційна) підприємництва орієнтована на ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) інасамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності, особливо коли бракує власних природних ресурсів.

Основними аспектами концепції підприємництва є:

Загальносуспільний аспект. Підприємництво як процес реалізації підприємницької ідеї до її комерціалізації не залежить від форми власності суб'єкта підприємницької діяльності і може розглядатися за "кількісною" або "якісною" орієнтацією підприємницької структури будь-якої форми власності і, відповідно, виконувати в суспільстві дві функції: вирішення і зняття проблем дефіциту і стабілізації економічного стану держави, а та­кож зміцнення конкурентної позиції фірм різних форм власності й країни в цілому на світовому ринку.

Сутнісний аспект підприємництва — його мотиваційна орієнтація.

Одним з фундаментальних факторів діючої економічної системи є наяв­ність необмежених потреб суспільства в цілому та індивідуальних потреб людей.

Потреби та бажання людей їх задовольнити з метою отримання певної споживчої вигоди стають головним мотиваційним чинником підприєм­ницької поведінки.

Головною мотивацією підприємницької поведінки суб'єкта підпри­ємницької діяльності є одержання максимально можливого доходу, достат­нього для забезпечення фінансування певної частки своїх необмежених потреб.

Саме з моменту усвідомлення цього факту починається пошук незадоволених потреб суспільства або людей і методів та способів їх задоволення шляхом створення нового продукту. Тобто відбувається пошук так званої підприємницької ідеї,реалізація якої на практиці дасть можливість, на дум­ку майбутнього суб'єкта підприємницької діяльності, одержати позитивний фінансовий результат. Мотивація скеровує підприємницьку поведінку суб'єкта у фазу творчої активностізметою визначення майбутньої сфери прикладення підприємницьких зусиль — це може бути наукова, виробнича, комерційна, фінансова сфера тощо.

Підприємницька поведінка у фазі творчої активності передбачає аналіз і оцінкуперспективності нової ідеї. Це ключовий момент усього під­приємницького процесу, він повинен дати відповідь на питання, чи варто взагалі займатися реалізацією даного задуму. Оцінка нової ідеї складаєть­ся з :

- аналізу факторів, які викликали появу певної потреби;

- прогнозування тривалості періоду, протягом якого новий продукт буде користуватися по­питом;

- оцінки актуальності й потенційної цінності ідеї;

- оцінки підприєм­ницького ризику і прогнозування ймовірних доходів;

- визначення ступеня відповідності ідеї до цілей, знань, вмінь та навичок суб'єкта підприємни­цької діяльності;

- аналізу переваг нового продукту в порівнянні з продукцією конкурентів.

Критерієм переходу підприємницької діяльності в наступну фазу є результат порівняння підприємницького ризику з допустимим, визначеним через ймовірність досягнення кінцевих результатів у вигляді доходу в розмірі, достатньому для покриття (погашення) всіх вже здійснених у часі витрат (інвестований капітал) та одержання нормативної віддачі на цей капітал (нормативний прибуток) і "винагороди" за підприємницькі зусилля (підприємницький прибуток).

Підприємницький ризик можна оцінити за допомогою показників лік­відності, тривалості інтервалу захищеності, а також коефіцієнтом покриття затрат протягом всього періоду здійснення підприємницької діяльності (від моменту входу в фазу творчої активності до кінця комерційної фази).

Інноваційне, виробниче, комерційне, фінансове підприємництво — той вибір, що є результатом творчої фази підприємницької діяльності.

Якщо негативний економічний результат ( перевищення вихідного грошового потоку над вхідною) є стабільно використаним, фірма входить у фазу деморалізації,підприємницька діяльність зупиняєть­ся, фірма виключається з Державного реєстру підприємств і відбувається її вихід зі сфери підприємницької діяльності.Рішення про вихід зі сфери підприємницької діяльності може бути прийняте на будь-якій стадії підпри­ємництва, якщо ризик перевищує допустимий рівень.

В ринковій економіці різновидом підприємницької діяльності виступає мале підприємництво.

Мале підприємництво– це самостійна , систематична, інноваційна діяльність певнихсуб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик з метою виконання місії, задоволення потреб споживачів та отримання економічного інтересу.

Суб’єктами малого підприємництва виступають малі підприємства і фізичні особи, тобто приватні підприємці. Категорію "малий бізнес" не слід ототожнювати з категорією "мале підприємство". Поняття "малий бізнес" характеризує певний економічний процес, а малі підприємства виступають реальними суб'єктами підприємницької діяльності і визначають лише кількісні їх параметри. Термін « мале підприємство» - поняття відносне і характеризує лише величину підприємства. Отже, малі підприємства – це організаційно –економічний вид підприємств, що класифікуються за певними ознаками ( показниками). В Україні малими ( незалежно від форми власності) визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції ( робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національною банку України щодо гривні.

До переваг малого бізнесу відносяться: швидка адаптація до місцевих умом, велика незалежність дій; оперативність в прийнятті і виконанні прийнятих рішень, відносно невеликі витрати на управління діяльністю; великі можливості для реалізації ідеї; більш низька потреба в капіталі; можливість швидко проводити зміни в виробництві у відповідності і потребами ринку, висока оборотність власного капіталу.