Межею використання автоматизації є

А) знати

v сутність, мету й завдання менеджменту;

v наукові теорії менеджменту;

v зміст та способи реалізації функцій менеджменту;

v соціальні аспекти і наукові методи прийняття управлінських рішень;

v зміст та види організаційних комунікацій;

v основні етапи та елементи процесу комунікацій;

v стилі та моделі керівництва;

v особливості управління формальними і неформальними групами в організації;

Б) вміти

v запровадити на підприємстві певну інформаційну систему, яка б забезпечила стратегічне планування та обґрунтування прийняття управлінських рішень;

v розробити організаційну структуру управління;

v обрати форми ефективного контролю;

v застосувати прийоми мотивації працівників;

v забезпечити ефективну систему комунікацій;

v використовувати знання неформальних відносин і лідерів для досягнення організаційних цілей.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМА 1. Поняття та сутність менеджменту.

ТЕМА 2. Прийняття управлінських рішень.

ТЕМА 3. Планування в організації.

ТЕМА 4. Організація як функція управління.

ТЕМА 5. Основи теорії мотивації.

ТЕМА 6. Управлінський контроль.

ТЕМА 7. Лідерство.

ТЕМА 8. Комунікації в системі управління організацією.

ТЕМА 9. Ефективність управління.

Тести

1. Основним теоретичним джерелом сучасних концепцій менеджменту стало вчення:

1) М. Фоллетта,

2) А. Файоля,

3) Д. Гетті,

4) Ф. Тейлора.

2. Сферою наукових досліджень школи наукового управління був:

1) виробничий менеджмент,

2) фінансовий менеджмент,

3) менеджмент організації загалом,

4) менеджмент персоналу.

 

3. Процес ухвалення управлінських рішень розпочинається з етапу:

1) збору та обробки інформації про проблему, яка вимагає вирішення,

2) формулювання вимог до інформації про проблему,

3) обговорення проекту рішення,

4) виникнення ситуації, яка вимагає рішення.

4. Виконання роботи з примусу або через економічні стимули – це:

1) мотивація за статусом,

2) зовнішня мотивація,

3) мотивація за результатом,

4) внутрішня мотивація.

 

5. У процесі управлінського контролю кількісно визначають отриманий ефект за допомогою:

1) показників ефективності,

2) норм ефективності,

3) нормативів ефективності,

4) критеріїв ефективності.

 

6. У теорії менеджменту рішення, яке не залежить від минулого досвіду, а засноване на об’єктивному аналітичному процесі, є:

1) інтуїтивним,

2) заснованим на судженні,

3) аналітичним,

4) раціональним.

 

7. Методи управління являють собою способи:

1) створення організацій і управління ними,

2) впливу суб’єкта управління на об’єкт управління для досягнення поставлених цілей,

3) застосування знань в галузі управління,

4) використання ресурсів організації.

 

8. Під межами контролю в управлінні слід розуміти:

1) кількість функцій, які виконуються керівником,

2) обсяг робіт, за виконання яких несе відповідальність певна особа,

3) число функціональних фахівців в структурному підрозділі,

4) кількість рівнів в організаційній структурі.

 

9. Заключним етапом фази підготовки управлінського рішення є:

1) вибір оптимального варіанту рішення,

2) з’ясування проблеми,

3) постановка завдання,

4) розробка варіантів рішення.

 

10. Обов’язковим наслідком етапу перевірки управлінського рішення повинен бути процес, пов’язаний з:

1) проведенням коригування діяльності організації,

2) організацією виконання рішення,

3) плануванням реалізації рішення на майбутній період,

4) організацією невиконання рішення.

 

11. Важливим принципом використання ресурсів мережі Інтернет в менеджменті є:

1) вартість інформаційних ресурсів,

2) широкий діапазон видів представлення інформації,

3) пошук можливих управлінських проблем,

4) таємність інформації.

 

12. Види стратегії зростання підприємства в теорії стратегічного менеджменту не включають:

1) альтернативне зростання,

2) диверсифікаційне зростання,

3) інтеграційне зростання,

4) інтенсивне зростання.

 

13. Зовнішнє середовище прямого впливу організації в теорії менеджменту не включає:

1) постачальників ресурсів,

2) фахівців служби збуту,

3) конкурентів,

4) споживачів.

 

14. У практичному менеджменті під терміном «лідерство» мають на увазі:

1) проектне лідерство,

2) деструктивне лідерство,

3) програмно-цільове лідерство,

4) неформальне лідерство.

 

15. У теорії управлінських рішень поняття «критерій» – це:

1) формалізоване описання бажаного стану об’єкта організаційного управління,

2) стан керованої системи, що оцінюється щодо поставленої мети,

3) кількісна або якісна величина, що характеризує об’єкт управління,

4) сукупність взаємопов’язаних характеристик, прийнятих для опису об’єкта організаційного управління та їх встановлені нормативні значення.

 

16. У теорії управлінських рішень поняття «альтернатива» – це:

1) кількісна або якісна величина, що характеризує об’єкт управління,

2) формалізований опис бажаного стану об’єкта організованого управління,

3) можливий або один з можливих, практично здійсненний спосіб вирішення проблеми,

4) стан керованої системи, що оцінюється щодо поставленої мети.

 

17. Ідеальний (бюрократичний) тип організації за М. Вебером заснований на:

1) поглядах окремих працівників організації,

2) розроблених чітких правилах, інструкціях і стандартах, що визначають порядок роботи та відповідальність кожного члена організації,

3) харизматичній владі,

4) неформальних відносинах.

 

18. З перерахованих вимог до вироблюваних сценаріїв обов’язковою не є вимога:

1) комплексності

2) доцільності,

3) логічності,

4) несуперечності.

 

19. Інноваційний менеджмент – це:

1) самостійна наука,

2) сукупність методів управління персоналом,

3) сукупність методів і форм управління інноваційною діяльністю,

4) фундаментальне дослідження.

 

20. Інформацію в організації керівники середньої ланки отримують за допомогою:

1) особистої участі в засіданнях,

2) особистого контролю витрат на виробництво продукції,

3) особистого проведення тест-дослідження,

4) особистого експерименту.

 

21. До важливих відмінностей економічної ефективності менеджменту від соціальної можна віднести:

1) залежність від виробничої діяльності підприємства,

2) вплив способу передачі інформації,

3) залежність від зовнішнього середовища організації,

4) оцінку через якісні показники.

 

22. До методів виходу організації на зовнішній ринок у міжнародному менеджменті не відносяться:

1) спільні операції,

2) експортні операції,

3) франчайзинг,

4) аукціони, ярмарки.

 

23. До мотивів трудової діяльності не відносяться мотиви:

1) безпеки,

2) підпорядкування,

3) придбання,

4) опору.

 

24. До об’єктів планування в організації не відносяться:

1) маркетинг,

2) кадри,

3) квоти,

4) фінанси.

 

25. До організаційних структур управління не відносяться:

1) матричні,

2) лінійно-функціональні,

3) неформальні,

4) дивізіональні.

 

26. До принципів функції організації в теорії менеджменту не відносяться:

1) надійність,

2) ритмічність,

3) універсальність,

4) спеціалізація.

 

27. Критерієм ефективності менеджменту в організації не є:

1) співвідношення витрат до доходів на управління,

2) техніко-економічні показники,

3) ступінь задоволеності співробітників в результатах своєї діяльності,

4) рівень заробітної плати керівника організації.

 

28. Лідерство в теорії менеджменту можна визначити як:

1) перемогу в конфлікті,

2) умови функціонування організації,

3) розмір заробітної плати керівника,

4) здатність впливати на особистість і групи людей.

 

29. Лінійна організаційна структура управління персоналом передбачає:

1) дворівневе керівництво, існуюче в невеликих організаціях,

2) множинність підпорядкованості персоналу різним керівникам відповідно до кола вирішуваних завдань,

3) тимчасову основу роботи, підвищення багатоланковості оргструктури,

4) відносну автономність в роботі, просту одномірність зв’язків, можливість самоврядування.

 

30. На етапі «Аналіз ситуації» здійснюється:

1) встановлення фактичних значень показників і аналіз відхилень від нормативних значень,

2) тільки встановлення фактичних значень показників,

3) тільки аналіз відхилень від нормативних значень,

4) тільки призначення нормативних значень показників.

 

31. Об’єднання в несуперечливий процес задоволення потреб клієнта в менеджменті організації забезпечують цілі:

1) вищого керівництва,

2) організації (загальні та специфічні),

3) провідних конкурентів,

4) постачальників основних ресурсів.

 

32. Однією з дій при управлінні конфліктом в організації є:

1) напруга,

2) встановлення причини,

3) відмінності в цінностях,

4) відсутність згоди.

 

33. Показником впливу вдосконалення управління діловою кар’єрою працівників на результати діяльності організації є:

1) вжиття заходів заохочення за виконувану роботу з резервування кадрів,

2) контроль реалізації планів розвитку ділової кар’єри

3) контроль виконання керівниками підрозділів роботи з управління діловою кар’єрою,

4) скорочення витрат на набір кадрів.

 

34. Превентивна кадрова політика проводиться в разі, коли керівництво організації:

1) має обґрунтовані прогнози розвитку ситуації,

2) не має чітко розробленої програми дій щодо персоналу,

3) не має якісного діагнозу та обґрунтованого розвитку ситуації, але прагне впливати на неї,

4) має не тільки прогноз, але і засоби впливу на ситуацію.

 

35. Принципом планування в сучасному менеджменті є:

1) від минулого до майбутнього,

2) від майбутнього до теперішнього,

3) від управління фінансами до управління збутом,

4) від нормативного управління до раціонального управління.

 

36. Принципи управління в теорії менеджменту – це:

1) отримання додаткових конкурентних переваг на ринку,

2) оптимізація часу виконання робіт,

3) дроблення основних функцій управління,

4) правила, норми, розпорядження до дії.

 

37. При організації робочого місця враховується:

1) комплекс нормативно-технічних документів,

2) вимоги ергономіки,

3) робочі параметри організації,

4) виробнича потужність, програма робіт.

 

38. При русі від оперативних до стратегічних рішень можливість виправлення невірно прийнятих рішень:

1) зменшується,

2) веде себе непередбачувано,

3) не змінюється,

4) збільшується.

 

39. Розробником піраміди ієрархії основних споживачів є:

1) Д. МакКлелланд,

2) А. Маслоу,

3) Ф. Герцберг,

4) К. Альдерфер.

 

40. Самоменеджмент – це:

1) значимість, якою індивід наділяє себе в цілому,

2) метод отримання знань на основі самостійних занять,

3) цілеспрямоване використання керівником випробуваних методів і практичних прийомів роботи в повсякденній діяльності,

4) внутрішній вплив, що виробляється самою системою.

 

41. Соціально-психологічні методи менеджменту сприяють формуванню в організації:

1) ієрархічних відносин,

2) адміністративного примусу,

3) морально-психологічного клімату,

4) інфраструктури.

 

42. Стрес на робочому місці вимагає:

1) усунення,

2) звернення до лікаря,

3) підтримання,

4) регулювання.

 

43. Сутність координації як загальної функції управління полягає в:

1) своєчасності вжиття заходів щодо забезпечення рівномірного ходу виробництва,

2) виявленні проблеми в процесі виробництва,

3) задоволення потреб клієнтів,

4) максимізації прибутку.

 

44. Творчість менеджерів в процесі управління реалізується за допомогою:

1) функцій менеджменту,

2) діагностики проблеми,

3) підвищення якості продукції,

4) впровадження ефективної системи преміювання.

 

45. Успіх організації визначається:

1) раціональним поєднанням ринку і державного регулювання,

2) орієнтацією на людину і її можливості,

3) раціональною організацією виробництва,

4) здатністю організації адаптуватися до змін зовнішнього середовища

 

46. Керуючий проектом – це:

1) фізична або юридична особа, яка буде використовувати результати проекту,

2) фізична або юридична особа, що забезпечує інвестиції проекту,

3) організаційна структура, що здійснює функції управління проектом,

4) юридична особа, що забезпечує фінансові, матеріальні та людські ресурси для здійснення проекту.

 

47. Функцією підсистеми мотивації і стимулювання персоналу є:

1) аналіз ситуації оргструктури управління,

2) управління зайнятістю персоналу,

3) розробка кадрової політики організації,

4) нормування і тарифікація трудового процесу.

 

48. Біля витоків школи наукового управління стояв:

1) А. Файоль,

2) Д. Гетті,

3) М. Фоллетт,

4) Ф. Тейлор.

 

49. На використанні даних точних наук базувалися дослідження вчених школи:

1) наукового управління,

2) класичної або адміністративної,

3) науки управління або кількісний підхід,

4) поведінкових наук.

 

50. Для організацій, що чинять опір змінам і мають негнучкі оргструктури і стійкі завдання характерний наступний тип управління:

1) адхократичний

2) ієрархічний,

3) авторитарний,

4) органічний.

 

51. Організація зазвичай не ставить перед собою мету:

1) виживання,

2) скорочення виробництва,

3) примноження прибутку,

4) розширення виробництва.

 

52. Основною сучасною тенденцією у розвитку організацій є:

1) розукрупнення організацій,

2) зниження значущості ієрархій,

3) прискорення в розвитку організацій,

4) зниження організованості.

 

53. Споживачів продукції слід віднести до чинників:

1) безпосереднього оточення організації,

2) загального зовнішнього оточення організації,

3) внутрішнього середовища організації,

4) позаорганізаційних.

 

54. Принцип управління «єдиноначальність» вперше описали представники:

1) школи людських відносин,

2) школи наукового управління,

3) класичної або адміністративної школи,

4) школи науки управління або кількісний підхід.

 

55. Виробляти і проводити політику взаємодії із зовнішнім середовищем повинен наступний рівень управління організацією:

1) всі рівні,

2) низовий,

3) вищий,

4) середній.

 

56. Ратували за підвищення турботи про керівників і підлеглих представники школи:

1) адміністративної,

2) науки управління або кількісний підхід,

3) поведінкових наук,

4) людських відносин.

 

57. Батьківщиною менеджменту є:

1) Германія,

2) Франція,

3) США,

4) Росія.

 

58. Відомі наукові підходи в менеджменті хронологічно розташовані так:

1) поведінковий, ситуаційний, кількісний, системний,

2) поведінковий, кількісний, системний, ситуаційний,

3) кількісний, ситуаційний, поведінковий, системний,

4) ситуаційний, поведінковий, системний, кількісний.

 

59. Менеджмент – це:

1) наука, практика і мистецтво,

2) наука і мистецтво,

3) практика і управління,

4) мистецтво.

 

60. В системі управління організацією можна виділити наступні підсистеми:

1) структурно-інформаційну, інформаційно-поведінкову і саморозвитку,

2) формальну і неформальну,

3) нормативну і маркетингову,

4) адміністративну і виробничу.

 

61. Найбільший внесок в розвиток класичної, або адміністративної, школи управління зробив:

1) Э. Мейо,

2) Ф. Тейлор,

3) М. Фоллетт,

4) А. Файоль.

 

62. Менеджмент виділився в самостійну галузь знань:

1) в середні віки,

2) в середині XX ст.,

3) в XVIII ст.,

4) на рубежі XIX і XX ст.

 

63. Основних підходів у розвитку управлінської науки налічується:

1) три,

2) п’ять,

3) шість,

4) чотири.

 

64. Менеджментом є:

1) головний принцип управління,

2) теорія і практика управління,

3) виключно теорія управління,

4) виключно практика управління.

 

65. Родоначальником «школи людських відносин» був:

1) А. Маслоу,

2) Р. Оуен,

3) М. Фоллетт,

4) Є. Мейо.

 

66. Твердженням, яке вірно характеризує поняття менеджмент, є:

1) менеджмент – це управління господарською діяльністю,

2) менеджмент – це державне управління,

3) менеджмент – це громадське управління,

4) менеджмент – це управління підприємством за наймом.

 

67. Існують наступні види самоконтролю менеджера:

1) адміністративний, виробничий, фінансовий,

2) попередній, функціональний, вартісний,

3) формальний і неформальний,

4) проміжний і кінцевий.

 

68. Основними складовими «організаторських здібностей» є:

1) вміння працювати з людьми, впливати на них,

2) контактність, стійкість до стресів, домінантність,

3) лідерство, здатність вести за собою,

4) здатність впливати на людей, вирішувати конфлікти.

 

69. Система управління в елементарному вигляді включає в себе:

1) принципи, методи і функції управління,

2) суб’єкт, об’єкт управління і зв’язки,

3) сукупність об’єктів управління,

4) сукупність органів управління.

 

70. За фотографією робочого дня вивчають:

1) втрати робочого часу,

2) способи виконання завдань,

3) методи роботи керівника,

4) структуру витрат часу.

 

71. Не існує наступних методів менеджменту:

1) матеріального і адміністративного,

2) соціально-психологічного та економічного,

3) ліберального і морального,

4) соціально-психологічного.

 

72. Група економічних методів менеджменту включає в себе методи:

1) трудові нормативи,

2) нормативи рентабельності та взаємовідносин з бюджетом,

3) фінансування і кредитування,

4) економічного стимулювання.

 

73. Спрямовані на організацію процесу виробництва і управління та ґрунтуються на правовому забезпеченні управління наступні методи управління:

1) організаційно-розпорядчі,

2) соціальні,

3) економічні,

4) соціально-психологічні.

 

74. Професіоналізм менеджера означає:

1) знання технології галузі,

2) досвід практичної роботи в галузі,

3) роботу на постійній професійній основі,

4) управлінську підготовку.

 

75. Основними формами впливу на колектив є:

1) переконання, як метод виховання і формування особистості,

2) підвищення і активізація творчої ініціативи членів колективу,

3) встановлення в колективі сприятливого морального клімату,

4) використання критики і самокритики.

 

76. В центрі кола самоменеджменту знаходиться функція:

1) постановки цілей,

2) планування,

3) самоконтролю,

4) роботи з інформацією.

 

77. Менеджер насамперед повинен бути:

1) економістом,

2) фахівцем даної галузі,

3) фахівцем з управління,

4) соціологом.

 

78. Адміністративні методи управління ґрунтуються на:

1) штрафних санкціях,

2) законодавчих і нормативних актах,

3) економічних інтересах об’єктів управління,

4) впливі на соціально-побутові умови працюючих.

 

79. Загальними методами управління є:

1) відтворювальні і маркетингові,

2) законодавчі та нормативні,

3) адміністративні, економічні та соціально-психологічні,

4) мережеві і балансові

 

80. Самоменеджментом є:

1) організація особистої роботи керівника,

2) здатність і можливість системи планувати і організовувати свою діяльність,

3) самостійність в діяльності менеджера,

4) вільне розпорядження своїм часом.

 

81. Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на:

1) впливі на свідомість і соціальні умови,

2) морально-психологічному кліматі,

3) законодавчих і нормативних актах,

4) матеріальному інтересі працівників.

 

82. Поняття «принципи менеджменту» вперше ввів:

1) А. Маслоу,

2) А. Файоль,

3) П. Гетті,

4) Ф. Тейлор.

 

83. В останні роки найбільший розвиток отримали у нас наступні методи управління:

1) балансові,

2) соціально-психологічні,

3) економічні,

4) мережеві.

 

84. Методами управління є:

1) основні правила управління,

2) управлінські закони,

3) закономірності управління,

4) способи впливу суб’єкта на об’єкт.

 

85. Для лідера правомірним є твердження:

1) він організовує роботу,

2) він просто існує,

3) він веде за собою,

4) він управляє.

 

86. Головними цілями застосування соціально-психологічних методів є:

1) організаційне регламентування, нормування та організаційно-методичне інструктування,

2) підвищення продуктивності і якості роботи,

3) формування позитивного соціально-психологічного клімату в колективі,

4) використання принципів і методів оцінки та стимулювання підвищення ефективності праці на кожному робочому місці.

 

87. Наукова організація праці ґрунтується на:

1) використанні досвіду інших менеджерів,

2) чіткому поділі праці,

3) використанні досліджень і передового досвіду,

4) суворому дотриманні дисципліни, регламенту.

 

88. Стилю керівництва «наказ» відповідає наступна дія:

1) постановка задачі,

2) роз’яснення виконання,

3) контроль,

4) виконання.

 

89. Сукупність індивідів, що взаємодіють один з одним і які усвідомлюють свою приналежність до даної сукупності, є:

1) організацією,

2) групою,

3) неформальною групою,

4) компанією.

 

90. При роботі з неформальною групою слід:

1) використовувати тільки соціально-психологічний метод,

2) найбільш часто використовувати адміністративний метод,

3) поєднувати різні методи управління,

4) використовувати психологічний метод.

 

91. Комітет є можливим типом:

1) неформальної організації,

2) компанії,

3) формальної організації,

4) групи.

 

92. У творчих, наукових колективах з високою мотивацією до роботи при добре налагодженому виробничому процесі краще застосувати:

1) ліберальний або пасивний стиль,

2) стиль жорсткого адміністрування,

3) демократичний стиль,

4) стиль «батога і пряника».

 

93. Неформальний лідер може здійснювати:

1) негативний вплив на своїх колег,

2) як позитивний, так і негативний вплив на своїх колег,

3) позитивний вплив на колег,

4) помірний вплив на колег.

 

94. Авторитарне керівництво характеризується:

1) невтручанням керівництва в процес прийняття рішень,

2) поділом влади й участю працівників в управлінні,

3) високим ступенем одноосібної влади керівника,

4) низьким ступенем одноосібної влади керівника.

 

95. Члени неформальної організації:

1) задовольняють свої потреби в спілкуванні, взаємодопомозі, приналежності,

2) користуються підтримкою керівництва,

3) є її заручниками,

4) не користуються підтримкою керівництва.

 

96. Слабкий ступінь емоційної близькості, орієнтація на ділові якості характеризує:

1) формальну організацію,

2) неформальну організацію,

3) будь-яку організацію,

4) групу.

 

97. Процесом управління є:

1) послідовна діяльність менеджера,

2) сукупність безперервних, взаємопов’язаних функцій,

3) сукупність принципів і методів управління,

4) діяльність менеджера.

 

98. Для того, щоб використовувати владу, засновану на винагороді, слід:

1) мати у своєму розпорядженні певні ресурси,

2) мати систему жорсткого контролю,

3) мати налагоджену систему мотивації,

4) мати певні знаряддя праці.

 

99. Стиль керівництва – це:

1) система розроблених норм взаємин між керівником і підлеглим,

2) порядок введення змін в роботу організації,

3) найбільш звична манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих,

4) манера поведінки.

 

100. Для керівників вищого рівня існує наступна норма керованості:

1) сім осіб,

2) десять осіб

3) п’ятнадцять осіб,

4) п’ять осіб.

 

101. Функцією управління є:

1) управлінська діяльність,

2) посадовий обов’язок менеджера,

3) окремий вид управлінської діяльності,

4) робочий процес.

 

102. В разі одноосібного прийняття рішень перед підлеглими слід ставити завдання наступним чином:

1) мету слід визначати спільно зі співробітниками,

2) завдання повинні бути поставлені відповідно до функціонального напрямку виконавців,

3) треба ставити часткові завдання,

4) приймати рішення одноосібно.

 

103. Основні причини вступу в формальні групи:

1) взаємодопомога, спільні інтереси, захоплення,

2) отримання кредиту на пільгових умовах,

3) винагорода, заробітна плата, престиж,

4) депресивність, незацікавленість в роботі.

 

104. У процесі роботи підприємства формальні і неформальні групи:

1) змагаються,

2) протистоять, конфліктують,

3) взаємодіють між собою,

4) конкурують між собою.

 

105. Людина, яка має можливість впливати на групу людей, управляти і організовувати їх роботу, є:

1) авторитетним працівником,

2) формальним лідером,

3) неформальним лідером,

4) державним службовцем.

 

106. Суб’єктом управління є:

1) орган, що сприймає управлінські впливи людини,

2) будь-який орган в системі управління,

3) орган, який здійснює управлінські впливи,

4) орган, який не здійснює управлінські впливи.

 

107. Існування неформальної організації:

1) показник слабкості керівника,

2) природне явище для організації,

3) результат вмілого керівництва,

4) показник невиконання своїх обов’язків працівниками.

 

108. У процесі мотивації членів неформальної групи слід:

1) використовувати ті ж методи і стратегію мотивації, що і щодо інших працівників,

2) встановити, які потреби вони відчувають,

3) поліпшити їм умови праці,

4) погіршити їм умови праці.

 

109. Спонтанно виникаючі групи людей, які регулярно вступають у взаємодію для досягнення певної мети, називаються:

1) формальною організацією,

2) неформальною організацією,

3) складною організацією,

4) бандитським угрупуванням.

 

110. Ліберальний або пасивний стиль керівництва слід застосовувати у наступних випадках:

1) співробітники мають різний рівень освіти,

2) співробітники мають приблизно однаковий рівень освіти,

3) співробітники мають різний інтелектуальний рівень,

4) в армії.

 

111. Якщо в фірмі існує неформальна організація, тоді слід:

1) виявити її лідера і перевести його в інший підрозділ,

2) співпрацювати з нею,

3) наділити її членів більшою відповідальністю,

4) відмовитись співпрацювати з нею.

 

112. Неформальна організація представляє собою:

1) об’єднання недобросовісних працівників,

2) об’єднання працівників на основі загальних інтересів, переконань,

3) об’єднання працівників, незадоволених умовами праці,

4) об’єднання працівників, незадоволених розміром заробітної плати.

 

113. Для того, щоб використовувати владу, засновану на винагороді, слід:

1) мати налагоджену систему мотивації,

2) мати систему жорсткого контролю,

3) мати у своєму розпорядженні певні ресурси,

4) мати систему обліку ресурсів.

 

114. Завдяки розробці школи людських відносин була:

1) розроблена методика аналізу роботи і робочого місця,

2) створена теоретична база для побудови автоматизованих систем управління,

3) переосмислена правильність концепції Ф. Тейлора і його теорії «батога і пряника»,

4) введена в науковий обіг концепція «людини економічної».

 

115. Об’єктом вивчення курсу «Менеджмент» є:

1) керівник і його робота,

2) управлінський цикл і його складові,

3) процес управління як масове явище,

4) організація і її будова.

 

116. Системний підхід використовується при:

1) виробленні місії організації,

2) розподілі повноважень між лінійними і функціональними керівниками,

3) визначенні оптимального способу вирішення управлінського завдання,

4) поясненні характеру роботи керівників.

 

117. Наука «менеджмент» виникла в умовах:

1) становлення великого бізнесу,

2) краху епохи «вільного підприємництва»,

3) зростання активності працівників, розквіту профспілкового руху,

4) переходу до фабричного виробництва.

 

118. Ключове поняття школи науки управління:

1) трудова норма,

2) людський фактор,

3) функція,

4) управлінське завдання.

 

119. Процесний підхід дозволив:

1) виключити науковий пошук кращих варіантів рішень, як своєрідних ліків від усіх хвороб,

2) автоматизувати частину процесів управління,

3) визнати фактори зовнішнього середовища і відпрацювати методики їх аналізу,

4) широко використовувати математичні методи в управлінні.

 

120. Людина в процесі виробництва розглядається як «жива машина, що вимагає регулювання» представниками школи:

1) науки управління,

2) людських відносин,

3) наукової,

4) класичної.

 

121. При системному підході розвиток організації трактується як процес:

1) зміни пристрою системи управління,

2) безперервного вдосконалення технологічної підсистеми,

3) розширення масштабів діяльності,

4) переходу на новий життєвий цикл.

 

122. Людина в процесі виробництва розглядається як «активний чинник, що вимагає особливої уваги» представниками школи:

1) наукової,

2) науки управління,

3) людських відносин,

4) класичної.

 

123. Основу наукового підходу до управління становить аналіз виконуваної роботи. Так вважав:

1) Є. Мейо,

2) А. Файоль,

3) Н. Віннер,

4) Ф. Тейлор.

 

124. В рамках школи людських відносин були розроблені:

1) принципи визначення норми керованості,

2) основні теорії мотивації,

3) основні прийоми формалізації управлінських завдань,

4) принципи нормування праці.

 

125. Як об’єкт розгляду при системному підході виступає:

1) управлінське завдання,

2) сполучний процес,

3) організація,

4) ситуація.

 

126. Ситуаційний підхід дозволив:

1) визнати фактори зовнішнього середовища і відпрацювати методики їх аналізу,

2) широко використовувати математичні методи в управлінні,

3) автоматизувати частину процесів управління,

4) виключити науковий пошук кращих варіантів рішень, як своєрідних ліків від усіх хвороб.

 

127. Об’єктом вивчення в школі людських відносин є:

1) окреме управлінське завдання,

2) процес управління,

3) закони взаємодії об’єкта і суб’єкта управління,

4) робоче місце і виконувана на ньому робота.

 

128. Основний метод дослідження, використовуваний науковою школою управління – це:

1) побудова математичної моделі,

2) аналіз накопиченого досвіду,

3) опитування,

4) хронометраж.

 

129. Розвиток школи науки управління дозволило:

1) пояснити логіку поведінки працівника в організації,

2) використання ЕОМ для вирішення ряду управлінських завдань,

3) визнати важливість ситуаційних змінних,

4) скоротити непродуктивні витрати праці і часу.

 

130. В основі концепції класичної школи управління лежить наступне твердження: «Робота будь-якого керівника ...»

1) носить індивідуальний характер, саме тому управління – це і наука, і мистецтво,

2) визначається конкретними особливостями даної організації, тому так важливий досвід,

3) однотипна і не залежить від особливостей технологічного процесу,

4) завжди конкретна і повинна здійснюватися в рамках, прописаних в інструкціях.

 

131. Відмінності між національними системами управління визначає:

1) релігія,

2) закон,

3) традиція,

4) менталітет.

 

132. Основним методом дослідження, який використовується школою людських відносин, є:

1) аналіз накопиченого досвіду,

2) побудова математичної моделі,

3) хронометраж,

4) опитування.

 

133. «При правильній організації власної роботи кожен керівник може добитися успіху». Так вважав:

1) Ф. Тейлор,

2) Г. Форд,

3) А. Файоль,

4) А. Слоун.

 

134. Менеджери – це:

1) посадові особи, які здійснюють контакти з зовнішнім середовищем організації,

2) посадові особи, які мають підлеглих,

3) посадові особи, які мають повноваження щодо розпорядження ресурсами організації,

4) власники організації.

 

135. Основний метод дослідження, який використовується новою школою – це:

1) хронометраж,

2) побудова графічної моделі,

3) побудова математичної моделі,

4) поділ цілого на частини і їх детальний аналіз.

 

136. Модель «чорний ящик» розглядає організацію як систему:

1) відкриту,

2) закриту,

3) постійну,

4) тимчасову.

 

137. Ключовим поняттям класичної школи є:

1) трудова норма,

2) людський фактор,

3) функція,

4) управлінське завдання.

 

138. У рамках наукової школи управління були розроблені:

1) основні прийоми формалізації управлінських завдань,

2) основні теорії мотивації,

3) принципи визначення норми керованості,

4) принципи нормування праці.

 

139. Мета існування комерційної організації:

1) випуск товарів широкого вжитку,

2) отримання прибутку,

3) задоволення конкретної потреби,

4) отримання прибутку і виплата податків.

 

140. Завдяки розробкам наукової школи управління:

1) розроблені методи аналізу роботи і робочого місця,

2) введена в науковий обіг концепція «людини економічної»,

3) переосмислена правильність концепції Ф. Тейлора і його теорії «батога і пряника»,

4) створена теоретична база для побудови автоматизованих систем управління.

 

141. У рамках класичної школи управління були розроблені:

1) рамки відповідальності майстра і робочого,

2) основні теорії мотивації,

3) принципи визначення норми керованості,

4) основні прийоми формалізації управлінських завдань.

 

142. Розгляд організації як деякої цілісності, що складається з взаємозалежних частин, характерно для:

1) системного підходу,

2) ситуаційного підходу,

3) процесного підходу,

4) стратегічного підходу.

143. Лінійно-функціональна структура не може забезпечити:

1) чіткість і ясність у розподілі обов’язків,

2) швидку розробку нових виробів,

3) контроль зниження витрат

4) швидке проходження інформації зверху вниз

 

144. Функціональний керівник:

1) має право приймати остаточні рішення,

2) допомагає лінійному керівнику приймати якісні рішення,

3) не має права підписувати документи,

4) відповідає за всі аспекти діяльності структурної одиниці

 

145. Число рівнів ієрархії в системі управління визначається відповідно до:

1) штатного розкладу,

2) лінійного керівництва,

3) коефіцієнта керованості,

4) функціональних керівників.

 

146. Кращий результат в умовах управління диверсифікованою фірмою дає наступна структура:

1) матрична,

2) дивізіональна,

3) традиційна,

4) проектна.

 

147. Організаційна структура – це:

1) одна з імітаційних моделей організації,

2) документ, що закріплює розподіл функціональних обов’язків в організації,

3) перелік підрозділів формальної організації,

4) документ, що закріплює певний спосіб угруповання і підпорядкування формальних груп в організації.

 

148. На структурних схемах лінійні повноваження зображуються:

1) кольоровою лінією,

2) суцільною лінією,

3) уявною лінією,

4) пунктирною лінією.

 

149. Основна особливість матричної структури пов'язана з:

1) введенням горизонтальних зв'язків,

2) більш повним завантаженням обладнання,

3) низькими витратами на персонал,

4) високою управлінською культурою персоналу.

 

150. Кращий результат в умовах централізованого управління дає:

1) матрична структура,

2) лінійно-функціональна структура,

3) проектна структура,

4) дивізіональна структура.

 

151. На структурних схемах функціональні повноваження:

1) відображаються суцільною лінією,

2) відображаються лише на рівні виробничих одиниць,

3) відображаються тільки на дуже докладних схемах,

4) не відображаються, але маються на увазі.

 

152. Число підлеглих у керівника залежить від:

1) рівня ієрархії,

2) займаної посади,

3) типу функції (основна, допоміжна, обслуговуюча),

4) виду організації.

 

153. Проблема визначення норми керованості виникає при:

1) відокремленні управлінських функцій,

2) горизонтальному поділі праці,

3) вертикальному поділі праці,

4) груповій роботі.

 

154. Лінійні повноваження будуються за принципом:

1) ми робимо спільну справу, тому вирішуємо разом,

2) підпорядкування нижчих рівнів вищим рівнями,

3) я більше знаю, я раджу,

4) кожен робить свою справу і тому незалежний.

 

155. Фахівці з’явилися внаслідок:

1) структурного розбиття організації,

2) вертикального поділу праці,

3) горизонтального поділу праці,

4) еволюції системи управління.

 

156. Теорія ділить всі повноваження на:

1) технологічні та управлінські,

2) матеріальні та інформаційні,

3) формальні і неформальні,

4) лінійні і функціональні.

 

157. Дивізіональна структура дозволяє забезпечити:

1) гнучкість у використанні висококваліфікованих фахівців,

2) орієнтацію основних виробничих одиниць на ринок,

3) швидку розробку нових виробів для виробництва,

4) повну прозорість у розподілі обов’язків.

 

158. Норма керованості залежить від:

1) числа підлеглих,

2) рівня ієрархії,

3) виду організації (виробнича, комерційна тощо),

4) типу виробництва (серійне, масове, одиничне).

 

159. Організаційна структура сучасної організації формується виходячи з:

1) специфіки організації, її масштабів і прийнятої стратегії розвитку,

2) знання стану справ в інших організаціях,

3) досвіду і знань керівника,

4) матеріальних можливостей власників фірми.

 

160. Норма керованості визначається за наступним принципом:

1) чим нижчий рівень ієрархії, тим більша норма

2) чим більша норма, тим економічно вигідніша система управління,

3) не для кожного рівня ієрархії слід розраховувати свою норму,

4) чим більше рівнів ієрархії, тим різноманітніша норма.

 

161. Поділ праці в сфері управління відбувається по:

1) вертикалі і горизонталі,

2) функціях,

3) групах,

4) рівнях ієрархії.

 

162. Матрична структура дозволяє забезпечити:

1) орієнтацію основних виробничих одиниць на ринок,

2) швидку розробку нових виробів для виробництва,

3) повну прозорість у розподілі обов'язків,

4) гнучкість у використанні лінійних керівників.

 

163. Проблема визначення норми керованості полягає у визначенні числа:

1) керівників системі управління,

2) заступників у директора,

3) підлеглих у одного керівника,

4) функціональних відділів, якими може успішно управляти один заступник.

 

164. Термін «діапазон контролю» характеризує:

1) функціональні обов’язки,

2) сферу відповідальності,

3) чисельність підлеглих,

4) владні повноваження.

 

165. Виробничі одиниці при дивізіональній структурі не можуть спеціалізуватися за:

1) регіонами,

2) продуктами,

3) галузями,

4) споживачами.

 

166. Формальна група відрізняється від неформальної групи тим, що:

1) її цілі завжди конкретні і документально зафіксовані,

2) члени групи обирають лідера,

3) створюється під приватну конкретну мету,

4) виникає спонтанно під впливом дій керівництва.

 

167. Ключове завдання оперативного плану полягає в тому, щоб:

1) забезпечити найбільш економічне використання наявних ресурсів,

2) забезпечити своєчасність змін,

3) не допустити простоїв обладнання,

4) об’єднати цілі різних рівнів управління.

 

168. Головна мета здійснення функції планування:

1) отримання прибутку,

2) визначення мети і способу її досягнення,

3) документальне оформлення загальних цілей організації,

4) визначення дій спеціалізованих ланок.

 

169. Функція контролю реалізується:

1) тільки лінійними керівниками,

2) будь-яким керівником,

3) тільки функціональними керівниками,

4) всіма членами організації.

 

170. Психологічний аспект необхідно враховувати при виконанні функції:

1) обліку,

2) контролю,

3) планування,

4) організації.

 

171. Попередній контроль може здійснюватися по відношенню до ресурсів:

1) людських і матеріальних,

2) матеріальних, фінансових і людських,

3) інвестиційних і матеріальних,

4) фінансових і людських

 

172. До змістовних відноситься наступна теорія мотивації:

1) очікування,

2) Портера-Лоулера,

3) справедливості,

4) двох факторів.

 

173. Мотивація є функцією:

1) основної в циклі,

2) особливої, незалежної,

3) парної функції,

4) взаємопов’язаної з усіма функціями циклу.

 

174. Організація функції планування залежить від:

1) особливостей бізнесу,

2) виду організаційної структури,

3) рішень керівництва,

4) ступеня рухливості зовнішнього середовища.

 

175. Для правильної організації функції контролю важливо забезпечити:

1) дотримання правил і норм,

2) розробку стандарту виконання,

3) вибір системи заохочення,

4) жорсткість і невідворотність покарання .

 

176. Засобом реалізації попереднього контролю не є:

1) чітке написання посадових інструкцій,

2) перевірка умов до початку здійснення роботи,

3) попереднє навчання на кожному робочому місці,

4) організація зворотного зв’язку.

 

177. При реалізації стратегічного планування потрібно визначити:

1) місію і набір цілей,

2) місію організації,

3) набір цілей в різних сферах діяльності організації,

4) основні фінансові та ринкові цілі.

 

178. Винагороду прийнято поділяти на:

1) внутрішню і зовнішню,

2) офіційну і неофіційну,

3) поточну та очікувану,

4) матеріальну і моральну.

 

179. Поняття «управлінський цикл» було введено завдяки розвитку школи:

1) людських відносин,

2) поведінкових наук,

3) науки управління,

4) адміністративного управління.

 

180. Ключове завдання оперативного плану полягає в тому, щоб:

1) забезпечити найбільш економічне використання наявних ресурсів,

2) забезпечити своєчасність змін,

3) не допустити простоїв обладнання,

4) об’єднати цілі різних рівнів управління.

 

181. Головною метою здійснення функції планування є:

1) отримання прибутку,

2) документальне оформлення загальних цілей організації,

3) визначення мети і способу її досягнення,

4) визначення дій спеціалізованих ланок.

 

182. Фактори, що впливають на процес мотивації, розділив на гігієнічні та мотивуючі:

1) Лайкерт,

2) Гілбрет,

3) Герцберг,

4) МакКлелланд.

 

183. Функція контролю реалізується:

1) всіма членами організації

2) будь-яким керівником

3) тільки функціональними керівниками

4) тільки лінійними керівниками

 

184. Необхідно враховувати психологічний аспект при виконанні функції:

1) обліку

2) організації

3) планування

4) контролю

 

185. Попередній контроль може здійснюватися по відношенню до наступних ресурсів:

1) людських і матеріальних,

2) інвестиційних і матеріальних,

3) матеріальних, фінансових, людських,

4) фінансових і людських.

 

186. Мотивація є функцією:

1) основною в циклі

2) взаємопов’язаною з усіма функціями циклу

3) парною

4) особливою, незалежною

 

187. Організація функції планування залежить від:

1) особливостей бізнесу,

2) виду організаційної структури,

3) рішень керівництва,

4) ступеня рухливості зовнішнього середовища.

 

188. Для правильної організації функції контролю важливо забезпечити:

1) дотримання правил і норм,

2) розробку стандарту виконання,

3) вибір системи заохочення,

4) жорсткість і невідворотність покарання.

 

189. Засобом реалізації попереднього контролю не є:

1) чітке написання посадових інструкцій

2) перевірка умов до початку здійснення роботи

3) організація зворотного зв’язку

4) попереднє навчання на кожному робочому місці

 

190. При реалізації стратегічного планування потрібно визначити:

1) місію організації,

2) місію і набір цілей,

3) набір цілей в різних сферах діяльності організації,

4) основні фінансові та ринкові цілі.

 

191. Винагороду прийнято поділяти на:

1) матеріальну і моральну

2) офіційну і неофіційну

3) поточну та очікувану

4) внутрішню і зовнішню

 

192. Поняття «управлінський цикл» було введено завдяки розвитку школи:

1) людських відносин,

2) поведінкових наук,

3) науки управління,

4) адміністративного управління.

 

193. Поточний контроль в організації здійснюється:

1) шляхом заслуховування працівників організації на виробничих нарадах,

2) за допомогою системи зворотного зв’язку між керівною і керованою системами,

3) шляхом спостереження за роботою працівників,

4) шляхом доповідей на зборах і нарадах.

 

194. Здійснювати контроль за виконанням поставлених завдань перед колективом повинні:

1) фахівці,

2) працівники,

3) керівники,

4) міністерства.

 

195. Контроль – це:

1) вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання визначених завдань і досягнення цілей організації,

2) форма людської діяльності,

3) спостереження за роботою персоналу організації,

4) спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

 

196. Для скорочення потреби в контролі доцільно:

1) створювати організаційні та соціально-психологічні умови для персоналу,

2) створювати відповідні соціальні умови для персоналу,

3) створювати відповідні організаційні умови для персоналу,

4) постійно вдосконалювати систему стимулювання праці персоналу.

 

197. Контроль повинен бути:

1) об’єктивним і гласним,

2) гласним і дієвим,

3) об’єктивним, діловим, ефективним, систематичним і гласним,

4) ефективним, об’єктивним, гласним і дієвим.

 

198. В японських корпораціях основою мотивації праці є:

1) отримання високих матеріальних винагород,

2) гармонізація між працею і капіталом,

3) визнання заслуг,

4) постійне підвищення кваліфікації персоналу.

 

199. Український вчений Туган-Барановський виділив наступні основні групи потреб:

1) фізіологічні і альтруїстичні,

2) статеві та фізіологічні,

3) фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні,

4) фізіологічні і симптоматичні.

 

200. Фактори, що впливають на процес мотивації, розділив на гігієнічні та мотивуючі:

1) Герцберг,

2) Гілбрет,

3) Лайкерт,

4) МакКлелланд

 

201. Питання мотивації праці історично виникло:

1) з часів появи грошей,

2) з часів виникнення організацій,

3) з часів появи керівника організації,

4) з часів зародження організованого виробництва.

 

202. Мотиви престижу слід розуміти як спроби працівника:

1) зайняти вищу посаду в організації,

2) реалізувати свою соціальну роль, взяти участь в суспільно важливій роботі,

3) отримувати високу зарплату, реалізувати свою соціальну роль,

4) взяти участь в громадській роботі.

 

203. Український вчений В. Подмарков виділив наступні основні групи мотивів до праці:

1) забезпечення і визнання,

2) визнання і престиж,

3) забезпечення, визнання, престиж,

4) забезпечення і престиж.

 

204. Оперативні плани розробляються строком на:

1) півроку, місяць, декаду, тиждень,

2) робочий день,

3) 3-5 років,

4) 10 років.

 

205. Під плануванням розуміють:

1) вид діяльності,

2) окремий вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації,

3) перспективу розвитку,

4) стан організації.

 

206. Організаційне планування здійснюється:

1) тільки на вищому рівні управління,

2) на вищому і середньому рівнях управління,

3) на середньому рівні управління,

4) на всіх рівнях управління.

 

207. Якщо Вам доведеться пояснювати, що являє собою функція планування, то Ви скажете що це:

1) встановлення цілей і завдань розвитку об’єктів управління, визначення шляхів і засобів їх досягнення,

2) встановлення цілей організації,

3) визначення шляхів і засобів виконання завдань,

4) визначення способів досягнення цілей організації.

 

208. Одна з форм монополії, об’єднання багатьох промислових, фінансових і торгових підприємств, які формально зберігають самостійність, а фактично підпорядковані фінансовому контролю і керівництву чільної в об’єднанні групи підприємств:

1) концерн,

2) картель,

3) консорціум,

4) корпорація.

 

209. Вид господарської діяльності, при якій частина учасників відповідає за борги всім своїм майном, а частина тільки в межах своїх внесків у статутний фонд – це:

1) дочірнє товариство,

2) товариство з обмеженою відповідальністю,

3) повне товариство,

4) командитне товариство.

 

210. Вид господарської діяльності, при якій її учасники відповідають за борги підприємства своїми внесками в статутний фонд, а при недостачі цих сум – додатковим майном, яке їм належить – це:

1) повне товариство,

2) товариство з обмеженою відповідальністю,

3) командитне товариство,

4) товариство з додатковою відповідальністю.

 

211. Вид господарської діяльності, коли всі її учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном – це:

1) товариство з додатковою відповідальністю,

2) товариство з обмеженою відповідальністю,

3) повне товариство,

4) командитне товариство.

 

212. До засобів мотивації праці не відносяться:

1) винагороди,

2) проведення виробничих нарад,

3) підвищення кваліфікації персоналу,

4) забезпечення умов для самовираження.

 

213. На впевненість в тому, що за певну виконану роботу людина отримає винагороду, ґрунтується наступна теорія мотивації:

1) справедливості,

2) потреб,

3) винагород,

4) очікувань.

 

214. Відповідно до концепції Мескона основні (загальні) функції управління реалізуються в наступному порядку:

1) планування, організація, мотивація, контроль,

2) організація, планування, контроль, мотивація,

3) планування, організація, контроль, мотивація,

4) мотивація, контроль, планування, організація.

 

215. Заключний контроль в організації здійснюється:

1) до фактичного початку виконання робіт,

2) після виконання запланованих робіт,

3) в ході проведення певних робіт,

4) тоді, коли зручно керівникові.

 

216. Поточний контроль в організації здійснюється:

1) після виконання певних робіт,

2) до фактичного початку виконання певних робіт,

3) в ході проведення певних робіт,

4) тоді, коли зручно керівникові.

 

217. Що забезпечує управлінська функція «мотивація»:

1) досягнення особистих цілей,

2) спонукання працівників до ефективного виконання поставлених завдань,

3) виконання прийнятих управлінських рішень,

4) забезпечення безперечного впливу на підлеглого.

 

218. Якщо вам доведеться пояснювати, що являє собою функція мотивації, то Ви скажете, що це:

1) процес досягнення поставлених перед адміністрацією цілей,

2) спонукання себе до ефективної діяльності,

3) процес спонукання себе та інших до ефективної діяльності досягнення поставлених перед організацією цілей,

4) спосіб впливу на персонал з метою досягнення цілей.

 

219. Існують наступні фази життєвого циклу організації:

1) створення, становлення, розвиток, відродження,

2) народження, зрілість,

3) народження, дитинство, юність, зрілість, старіння, відродження,

4) народження, зрілість, відродження.

 

220. До основних складових елементів внутрішнього середовища організації не належать:

1) споживачі, конкуренти, закони,

2) цілі, завдання,

3) персонал, технології,

4) структура управління.

 

221. Під місією організації слід розуміти:

1) основні завдання організації,

2) основні функції організації,

3) основний напрямок діяльності,

4) чітко виражені причини існування.

 

222. Якщо Вам доведеться пояснювати, що слід розуміти під організацією, Ви скажете, що це:

1) об’єднання людей для виконання певних робіт,

2) свідоме об’єднання людей, яке діє на підставі певних процедур і правил та спільно реалізує певну програму або цілі,

3) група людей, які спільно реалізують певні програми,

4) група людей, які об’єднуються на основі симпатії один до одного для реалізації особистих цілей.

 

223. До внутрішнього середовища організації відносяться:

1) постачальники, трудові ресурси, закони і установи державного регулювання, споживачі, конкуренти,

2) стан економіки, зміни в політиці, соціальна культура, НТП, технології, групові інтереси, міжнародне середовище,

3) цілі, кадри, завдання, структура, технологія, організаційна культура,

4) плани, прогнози, організаційна структура, мотивація, контроль.