Поняття інновацій та інноваційної діяльності, об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інновації – це новостворені (застосовані) та (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва та (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Об'єктами іннова­ційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адмі­ністративного, комерційного або іншого характеру, що іс­тотно поліпшують структуру і якість виробництва та (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероб­лення;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту то­варної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність та (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в ре­алізацію інноваційних проектів.

Інноваційний продукт - це результат науково-дослідної або дослідно-конструкторської розробки, який відповідає таким основним вимогам:

1) він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, промислового зразка, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії або реалізацією (впровадженням) відкриттів;

2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або, якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Класифікація інновацій

Перша класифікація інновацій, яка стала класичною і використовувалася до кінця 60-х років XX ст., належить Й. Шумпетеру. Він виокремив п'ять типів інновацій:

- виробництво невідомого споживачам нового продук­ту або продукту з якісно новими властивостями;

- впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття, або новий підхід щодо комерційного використання продукції;

- освоєння нового ринку збуту певною галуззю про­мисловості країни, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

- залучення нових джерел сировини та напівфабри­катів, незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні;

- впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі інновації поділяють, зокрема, на такі види:

1. За сферою застосування:

- продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері ви­робництва або у сфері споживання);

- інновації процесу (нові технології виробництва про­дукції, методи організації виробництва та управлінських процесів);

- ринкові інновації (відкривають нові сфери застосу­вання продукту або сприяють реалізації продукту чи пос­луги на нових ринках).

2. За ступенем новизни:

- базові (поява нового способу виробництва чи рані­ше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідни­ків тощо);

- поліпшувальні (упровадження нових видів вироб­ництв, що реалізують інноваційний потенціал базової ін­новації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випус­кається);

- псевдоінновації (інновації, які залучаються підприємствами у технологічний процес чи продукт, щоб затриматизниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад, зміна дизайну това­ру; матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

3. За метою впровадження:

- технічні інновації - спрямовані на створення і освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони довкілля;

- виробничі інновації - орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо;

- економічні інновації - спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізацію системи обліку;

- торговельні - використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками і замовниками;

- соціальні - пов'язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату у колективі тощо;

- управлінські - націлені на вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації і документації, раціоналізацію канцелярських робіт.

4. За рівнем об'єктивного та суб'єктивного сприйняття:

- абсолютно нові - коли відсутні аналоги даних новацій;

- відносно нові - коли інновації було застосовано на інших об'єктах або ж здійснено оновлення одного з елементів виробу в процесі його поточної модернізації;

- умовно нові - виникають внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;

- нові за суб'єктивною оцінкою (для певних споживачів, які раніше не були знайомі з даним продуктом).

5. За причинами виникнення:

- реактивні - інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;

- стратегічні - інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання вирішальних конкурентних переваг у перспективі.