Мирні договори із союзниками Німеччини.
Паризька мирна конференція не звелася до обговорення лише долі Німеччини. «Велика трійця» також ухвалила важливі рішення щодо майбутнього Австро-Угорщини, Болгарії й Турецької Османської імперії. Усі ці держави опинилися в таборі переможених. Долю їхніх територій було вирішено укладенням упродовж 1919-1923 рр. низки договорів. Ці договори виносилися на розгляд Ліги Націй як організації, покликаної врегульовувати проблеми між державами в повоєнному світі. Переможені держави спочатку повинні були сплатити репарації.
Основні положення Сен-Жерменського мирного договору з Австрією (10.09.1919 р.)
Політичні обмеження Австрії Договір констатував розпад Австро-Угорської імперії на ряд самостійних держав: Австрію, Угорщину, Чехо-Словаччину, Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. - Югославія), Західноукраїнську Народну Республіку. • Заборонялася назва «Німецька
Австрія». Політичні обмеження Австрії Австрія визнавала незалежність Югославії, Чехо-Словаччини, а також усі мирні договори з Центральними державами, кордони Болгарії, Греції, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехо-Словаччини і Югославії.
• Не могла об’єднатися (нім. - аншлюс) з Німеччиною або іншою державою.
• Зобов’язувалася виконувати всі ухвали держав - переможниць щодо її колишніх володінь. Це положення найперше стосувалося Галичини, яку невдовзі остаточно приєднали до Польщі.
• Визнавала незалежність територій, які раніше входили до її складу, і право Росії на репарації від Австрії.
•Відмовлялася від прав у Марокко, Єгипті, Сіамі та Китаї. Економічні Обмеження Передавала переможцям у рахунок репарацій весь торговельний і риболовецький флот Територіальні обмеження Богемія, Моравія і Сілезія з їх переважно німецьким населенням від Австрії переходили до Чехо-Словаччини. • Італія отримала за рахунок Австрії південну частину Тіролю.
• Українська частина Буковини, всупереч вимозі Буковинського народного віча у Чернівцях про приєднання до єдиної Української держави, передавалася Румунії.
• Закарпатська Україна, всупереч рішенню Собору русинів у Хусті про приєднання краю до УНР, була включена до складу Чехо-Словаччини. Договір встановлював автономний статус Закарпаття у складі Чехо- Словаччини. Українцям та іншим національним меншинам на території Чехо-Словаччини і Румунії договір гарантував захист їхніх прав. Військові обмеження Чисельність австрійської армії обмежувалася 30 тис. вояків.
• Країні заборонялося мати військово-морський флот і військову авіацію.
Основні положення Нейїського мирного договору з Болгарією (27.11.1919 р.)
Економічні обмеження Болгарії Болгаріяповинна була виплатити 2,25 млрд золотих франків репарацій. • Економіка та фінанси були поставлені під контрольМіжсоюзної комісії з представників Великої Британії, Франції та Італії. Територіальні обмеження Від Болгарії доКоролівства сербів, хорватів і словенців (майбутньої Югославії) відійшли 4 райони загальною площею 2,5 тис. км2.
• ПівденнаДобруджа залишилася за Румунією (до 1940 р.).
• Країна втратила Західну Фракію (8,5 тис. км2), яка переходила врозпорядження Великої Британії, Італії, Франції, США та Японії. У результаті Болгарія була відрізана від Егейського моря. В1920 р. цю територію передали Греції. Військові обмеження Обмежувалися види озброєнь, чисельність болгарської армії (до 20тис.), поліції та жандармерії.
Коли мирні переговори з Угорщиною були близькі до завершення, угорські комуністи на чолі з Бела Куном захопили владу в Будапешті. Відтак підписання мирного договору було відкладено до повалення комуністичного уряду.
Після того як це сталося, новий угорський уряд на чолі з майбутнім диктатором країни адміралом Міклошем Горті у березні 1920 р. у Тріаноні
підписав мирний договір.
Основні положення Тріанонського мирного договору з Угорщиною (4.06.1920 р.)
Територіальні обмеження Дві третини угорської території передавалися Чехо-Словаччині, Югославії і Румунії. Підкарпатська Русь (Закарпаття) від Угорщини передавалася Чехо-Словаччині зі статусом автономії. Унаслідок територіальних втрат чисельність населення Угорщини зменшилася з 18 до 7 млн осіб. Військові Обмеження Чисельність угорської армії обмежувалася 35 тис. вояків.
• Угорщині заборонялося мати на озброєнні авіацію, танки, важку артилерію.
• Військово- морський флот, у тому числі кораблі Дунайської флотилії, передавався союзникам. На чолі Турецької імперії впродовж багатьох століть перебувала Османська династія. Напередодні Першої світової війни
країна значно ослабла і природно, що турецька армія зазнала в ній поразки. Основні положення Севрського мирного договору з Туреччиною (10.08.1920 р.) Політичні обмеження Туреччини Відновлювався режим капітуляції; держави-переможниці отримали право втручатися у внутрішні справи Туреччини. • Зона проток Босфор і Дарданелли підлягала повному роззброєнню і переходила під контроль міжнародної Комісії проток; договір позбавляв Туреччину виходу до Середземного моря. Територіальні обмеження Усі турецькі територіальні володіння в Європі (Східна Фракія, м. Едірне (Адріанополь), Галліпольський півострів) передавалися Греції.
• Додеканеські острови передавалися Італії.
• Від Туреччини відокремлювався Курдистан, межі якого повинні були бути визначені англо-франко-італійською комісією.
• Туреччина визнавала незалежність Вірменії. Визначення кордону між Туреччиною і Вірменією надавалося третейському рішенню президента США.
• Туреччина визнавала англійський протекторат (Протекторат - форма колоніальної залежності, за якої держава зберігає деяку самостійність у внутрішніх справах, а її зовнішню політику визначає держава - метрополія (протектор)) над Єгиптом та англійську анексію (Анексія - насильницьке приєднання однією державою всієї або частини території іншої держави) Кіпру.
• Країна відмовлялася від претензій на Аравійський півострів і країни Північної Африки.
• Палестина, Йорданія та Ірак потрапляли під контроль Великої Британії.
• Сирія і Ліван ставали підмандатними територіями Франції. Військові Обмеження Армію було обмежено 50 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі 35 тис. жандармерії, флот - 7 сторожовими кораблями і 5 міноносцями. У цілому Туреччина втрачала 1,2 мли км2 території з населенням понад 10,2 млн осіб. Більшість турків були обурені Севрським договором. Ці настрої поділяв і лідер турецької революції генерал Мустафа Кемаль Ататюрк, який у 1921 р. повалив Османську династію. Врешті-решт Севрський договір було скасовано, і в Лозанні (Швейцарія) на Лозаннській конференції 1922-1923 між Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Грецією, Румунією, Югославією, з одного боку, і Туреччиною - з іншого підписано новий договір, який фактично засвідчив міжнародне визнання нової Туреччини.
Лозаннський договір з Туреччиною (24.06.1923 р.)
Умови договору:
• Встановлювалися нові кордони Туреччини, юридично оформляючи тим самим розпад Османської імперії. Питання про кордон між Туреччиною та Іраком відкладалося до визначення його Туреччиною та Великою Британією, а якби вони не змогли домовитися, то тоді питання передавалося б до Ліги Націй. • Скасовувався режим капітуляції в Туреччині, економічні та політичні привілеї іноземців, міжнародний фінансовий контроль над Туреччиною.
• Туреччина погодилася виплатити частину зовнішнього боргу вже неіснуючої Османської імперії. Договір не ратифікувала Югославія, яка не погоджувалася виплачувати «свою» частину боргу Османської імперії.