Безоплатне користування майном. 4 страница

В разі невиконання або неналежного виконання сторонами обов’язку за кредитним договором наступає відповідальність у формі відшкодування збитків або сплати неустойки.

Договір банківського вкладу

За договором банківського вкладу одна сторона (банк) , яка прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад) , зобов’язується виплачувати вкладникові таку ж суму та % на неї або дохід в іншій формі на умовах визначених договором.

За правовою природою цей договір є реальний; односторонньо-зобовязуючим; відплатним.

Форма договору є письмовою, можуть застосовуватися електронні документи

Сторонами договору є вкладник (будь-які фізичні та юридичні особи) та банк.

Фізичні особи можуть вносити кошти готівкою або шляхом перерахування їх з іншого депозитного чи поточного рахунку , а юрд особи лише шляхом перерахування з поточного рахунку.

Види банківського вкладу: *вклад на вимогу або до запитання , *строковий вклад.

34. Класифікація зобов’язань з договорів про передачу майна у власність

Систему договорів з передачі майна у власність становлять:

1.Купівля-продаж — за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

* Роздрібна купівля-продаж * Поставка * Контрактація с/г продукції * Постачання енергетичними та ін. ресурсами через приєднану мережу

2.Міна —за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар

3.Дарування — за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність

4.Рента —за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі

5.Довічне утримання — за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

6.Спадковий договір— за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача

I. За ознакою поділу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язанні:

* Односторонні (дарування)

* Двосторонні (купівля-продаж)

II. Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування:

* Відплатні (поставка, міна, контрактація, купівля-продаж, довічне утримання)

* Безвідплатні (дарування)

III.Залежно від способу завершення укладення:

* Консенсуальні (купівля-продаж, міна)

* Реальні (дарування)

IV. За формою:

* Усні (договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення)

* Письмові (дог. дарування майнового права, дог. дарування рухомих речей, які мають особливу цінність)

* Письмові з нотаріал. посвідченням (договір дарування нерухомої речі, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян)

* Письмові з нотар. посвідченням та держ. реєстрацією (договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти)

Як окремий виддоговорів ЦК виділяєпублічний договір (роздрібна купівля-продаж)

36. Найм як підстава виникнення зобов’язань

Найм належить до групи договорів про передання майна у тимчасове користування.

За загальною характеристикою договір майнового найму є:

1) двосторонній— при укладенні договору в обох сторін виникають двосторонні обов’язки 2) консенсуальний; 3) відплатний.

Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.), та об’єктів найму.

За цим критерієм договори найму поділені в ЦК України на певні види:

1) д. піднайму;2) д. прокату;3) д. найму земельної ділянки;4) д. найму будівлі або іншої капітальної споруди;5) д. найму т/засобу;6) д. оренди держ і комунал майна;7) д. найму житла.

До джерел правового регулювання договору найму належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства): ЦКУ, ЗКУ,ЖКУ; ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»; «Про оренду землі» Пост КМУ «Про деякі питання оренди земель»

Укладення здійснюється в загальному порядку,встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Форма договору найму повинна відповідати загальним положенням про форму правочину (ст.ст. 205-209 ЦК).

Сторонамиу договорі є наймодавець (орендодавець)(власник речі або особа, якій належать майнові права; також особа, уповноважена на укладення договору найму) та наймач (орендар).

Зміст договору найму складають його умови.

Предмет— річ яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ); можуть бути майнові права

Відплатність за договором —за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений—визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Форма: грошова чи натуральна(встановлюється договором).

Строки у договорі найму— укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Ст. 763

Ризики у договорі найму.Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

2. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

37. Особливсті зобов’язань в роздрібній торгівлі.

ЦК: за договором роздрібної купівлі – продажу продавець, який здійснює підпрємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначаться для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язуться прийняти товар і оплатити його.

Особливості:

- суб’єктний склад: продавець – суб’єкт підприємницької діяльності, що займається продажем товару як професійний учасник; покупець – будь- яка фізична чи юридична особа.

- специфіка товару, який є предметом договору купівлі – продажу: товар призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю;

- специфічний спосіб вираження пропозиції укласти договір. Така пропозиція має публічний характер;

- договір,як правило укладається, в усній формі незалежно від ціни товару, оскільки укладення і виконаня здійснюється одночасно. Торгівля може здійснюватися через автомати ( договір укладається шляхом вчинення конклюдентних дій);

- законодавством встановлені підвищені гарантії захисту прав споживачів – фіз. осіб. У разі невиконання чи неналежного виконання умов договору споживач має право на відшкодування завданих збитків і моральної шкоди.

Умови договору: -предмет, ціна та оплата договору.

Х-ка договору:

1) консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами з істотних умов або реальним, якщо виконується в момент укладення договору.

2) оплатний.

3)двосторонній: і продавець, і покупець наділені взаємними правами та обов’язками.

4)публічний. продавець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору і не має права відмовтися від укладення договору за наявності в нього можливостей надання споживачеві відповідної продукції.

5)договір приєднання. Продавець через публічну пропозицію пропонує умови договору.

39. Підстави виникнення зобовязань (аналіз і проблематика).

Підстави виникнення зобов'язань визначені в ч. 2 ст.509 ЦКУ шляхом відсилання до ст. 11 ЦК.

Підставами виникнення зобов'язань є певні юридичні факти або їх поєднання, з настанням яких закон пов'язує виникнення тих чи інших прав і обов'язків. Сам закон не є підставою виникнення зобов'язань, він лише визначає, з яких саме юридичних фактів вони виникають.
У Цивільному кодексі України вказано, що зобов'язання виникають із договорів та інших правочинів, у результаті створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності. Зобов'язання також виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення та інших підстав, зазначених у Кодексі та інших законах України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Серед підстав виникнення зобов'язань центральне місце належить договору і правочину. Таке значення договору і правочину зумовлено самою суттю цивільних правовідносин, саме договір та правочин є основними формами зв'язку між володільцями тих чи інших речей. Саме за допомогою договору товаровиробники реалізують продукцію, виконують роботи, власники розпоряджаються майном.
Прикладом зобов'язання, що виникло на підставі одностороннього правочину, може бути публічне оголошення сплатити винагороду за надання інформації щодо особи, яка вчинила тяжкий злочин. Це оголошення породжує обов'язок сплатити винагороду.
Заподіяння шкоди (як одна з підстав виникнення недоговірного зобов'язання) покладає на заподіювача шкоди обов'язок відшкодувати її в повному обсязі.
Особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатніх підстав (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави), зобов'язана повернути його цій особі.
До недоговірних зобов'язань, що виникають із цивільних правопорушень, належать також дії юридичних та фізичних осіб, які при здійсненні підприємницької та іншої господарської діяльності створюють небезпеку (загрозу) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб. Такі дії породжують зобов'язання усунути цю небезпеку (загрозу).
Серед інших підстав, які породжують виникнення зобов'язань, можна назвати: рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи та вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення. Підставою виникнення зобов'язань може стати і певна подія. Зобов'язання може виникнути і на підставі рішення суду.

40. Підстави виникнення зобовязань залежно від волевиявлення їх учасників.

Зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Самі ж юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства зв'язують певні правові наслідки і передусім виникнення, зміну або припинення правовідно­син.

Залежно від зв'язку з волею суб'єкта вони поділяються на дії і події.

Події- юридичні факти, настання яких не залежить від вольової повед­інки осіб. Це явища стихійного характеру (наприклад, землетрус, повінь), які в цивільному законодавстві набувають значення непоборної сили: смерть осо­би тощо. Події поділяються на: абсолютні- виникнення і розвиток не пов’язані з вольовою діяльністю; відносні- виникають за волею особи, але розвиваються без неї.

Дії- юридичні факти, зв'язані з волею осіб. Зокрема, відмова довіреного від доручення призводить до припинення прав і обов'язків за дого­вором доручення.

Залежно від того, чи відповідають нормам цивільного права ті чи інші дії, вони поділяються на правомірні і неправомірні (протиправні). Правомірними є дії, які здійснюються в рамках закону. Правомірні дії поділяються на : юридичні акти- з метою створити цивільні права та обов’язки; юридичні вчинки- незалежно від такої мети; акти цивільного стану- юридичні факти, які існують тривалий час, безперервно або періодично породжують правові наслідки. Неправомірними є дії, які вчиняються з порушенням вимог законодавства. Правоміріні дії спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто на виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків називаються правочинами. Встановлення, зміна або припинення прав і обов'язків для певних осіб наступає здебільшого за їх згодою і волею. Такі правочини називаються двосторонніми, наприклад договори. Якщо подібні обста­вини настають за волевиявленням однієї сторони, правочин називається одностороннім (наприклад, заповіт).

42. Посередницькі послуги

Посередницька послуга – це правомірні дії, які вчиняються посередником у чужих інтересах із метою юридичного замісництва і які можуть бути спрямовані на об’єкти матеріального світу; Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Посередницькі договори про надання послуг договорів: доручення, комісії, консигнації, агентський, довірчого управління;

Договір доручення – одна сторона(повірений)зобов’язана вчинити від імені та за рахунок другої сторони(довірителя) певні юридичні дії. Х-ка: консенсуальний, двосторонньозобов’язуючий, оплатний чи безоплатний, фідуціарний. Повірений вчиняє юр.значимі дії від імені довірителя, тобто не набуває жодних прав та обов’язків, їх набуває довіритель. Умови дог.: предмет(юридичні дії, які повірений зобов’язаний вчинити від імені довірителя), строк, відплатність(безвідплатність).

Договір комісії – одна сторона (комісіонер) зобов’язана за дорученням другої сторони(комітента) за плату вчинити один або к-ка правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Х-ка: консенсуальний, двосторонній, оплатний, фідуціарний.

Договір управління майном- одна сторона(установник управління) передає другій стороні(управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи. Х- ка: реальним або консенсуальним(у встан.законом випадках), двосторонній, оплатний, строковий. Агентський договір- Правове регулювання: ГК України, главою 63 ГК України «Послуги. Загальні положення», позаяк предметом агентського договору є саме надання посередницьких послуг,норми ЦКУ гл. 68 «Доручення» в частині, не врегульованій ГК України. Комерційного посередництва (агентської діяльності) - підприємницьку діяльність, яка полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Відтак, агентський договір – не що інше, як договір доручення, але тільки в сфері господарювання. Як комерційним агентом, так і суб'єктом, якого він представляє, може бути і юридична особа, і фізична, але тільки в статусі підприємця. Предметом агентського договору є надання однією стороною (комерційним агентом) іншій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) юридичних і/або фактичних послуг. Істотні умови агентських договорів: предмет договору (сфера, характер, порядок виконання агентом посередницьких послуг); права і обов'язки сторін; умови і розмір винагороди; термін дії договору; відповідальність сторін; визначення території, в межах якої діє агент (якщо цього не вказано, вважається, що агент діє на всій території України .

Проблема: Законодавство України, що регулює посередницьку діяльність, і надалі складається з окремих положень непрямих законів, відомчих нормативних актів. Норми щодо посередницьких послуг містяться в різних нормативних актах і, в результаті, одні і ті ж за своєю суттю суспільні відносини регулюються не тільки суперечливо, але й кардинально протилежно. Ситуація, яка склалася, вимагає визначення на рівні цивільного законодавства поняття посередницької послуги з віднесенням до відповідного розділу всіх договірних конструкцій, які обслуговують посередницьку діяльність.

43. Послуга як об”кт зобов”язальних правовідносин

Окремим о”єктом цивільних прав є послуги. Послуга є різновидом правомірних дій і трактується як діяльність, здійснювана з метою виконання цивільного обов'язку і не пов'язана зі створенням матеріального блага.

Послуги, що надаються один одному учасниками цивільного обігу, різноманітні,види:

1)послуги фактичного характеру (перевезення), 2)послуги юридичного характеру (доручення, комісії) 3)змішані послуги фактичного і юридичного х-ру(діяльність експедитора, банківський вклад).

Іноді ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга — це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет

Проте такий підхід видається неправильним. Результат дій (роботи) є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат. Об'єктом тут може бути як матеріальний, так і нематеріальний результат.

Послуга, на відміну від роботи, являє собою дії чи діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (наприклад, діяльність зберігача, комісіонера, перевізника тощо). Слід мати на увазі, що деякі послуги можуть мати матеріальний результат, але цей результат невіддільний від самої дії чи діяльності.

Відповідно договори про наданя послуг у системі договірних зобо”в’язань становлять самостійну групу цивільно – правових договорів. За договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов”язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.Із цього визначення випливає, що основний юридичний результат, на який спрямовані договори про надання послуг, полягає у наданні послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.Тобто надання послуги передбачає вчинення виконавцем певної дії або здійснення ним певної діяльності. Характерною ознакою цих договорів є те, що послуга споживається у процесі її надання. Тобто корисний ефект послуги полягає у самій дії(діяльності), яку здійснює виконавець.

44. Послуги в сфері страхової діяльності

Посередницька діяльність також виникає у сфері страхування ( ЗУ « Про страхування»)
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім:

- договорів страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), в разі коли об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- договорів перестрахування з додержанням вимог цього Закону.
45. Правова природа зобов’язань в сфері спільної сумісної діяльності

Ознаки зобов’язань в сфері спільної сумісної діяльності:

- Головною класифікаційною ознакою цих зобов'язань виступає спільна діяльність осіб для досягнення будь-якої загальної мети, що не суперечить законові .

- Ці зобов'язання дуже часто об'єднують більше двох учасників. Причому кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає водночас як боржник і як кредитор.

- У зобов'язаннях за спільною діяльністю майно часто об'єднується у спільну власність.

- Іншою характерною особливістю зобов'язань за спільною діяльністю є наявність у сторін загального інтересу; зобов'язання за спільною діяльністю мають чіткий організаційний характер; Зобов'язання за спільною діяльністю часто мають тривалий характер із зазначенням строку або з невизначеністю строку їх дії.

- Важливою рисою зобов'язань за спільною діяльністю є їх особистий характер.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Вказаний договір є дво- або багатостороннім.Сторонами договору можуть бути фізичні та юридичні особи.Договір про спільну діяльність має консенсуальний характер.Вважається укладеним після досягнення згоди сторін.Є безоплатним.

Є дві підстави об'єднання осіб для ведення спільної діяльності: об'єднання вкладів учасників або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.Істотною умовою договору є визнання порядку покриття витрат та збитків учасників,що виникають при виконанні договору.

Загальна ознака всіх договорів про спільну діяльність, а саме — спільна діяльність для досягнення загальної мети.

Найпоширенішим договором про спільну діяльність є договір простого товариства. Сторонами або учасниками договору простого товариства можуть виступати всі суб'єкти цивільного права. Щодо загальної мети такого договору, то нове законодавство України припускає як господарську, так й іншу (зокрема, благодійну чи науково-дослідну) мету такого співробітництва.

Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консенсуальними договорами, оскільки для укладення їх досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та здійснення спільних дій.

На підставі аналізу договорів простого товариства можна констатувати, що вони можуть бути як оплатними, так і безоплатними.

Сторони договорів простого товариства можуть мати на меті як одержання прибутку, так і досягнення іншого результату (ст.1132 ЦК), зокрема соціального ефекту. У зв'язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, що передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).

Договори простого товариства поділяються на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та Іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність).

Договори простого товариства на вимогу ЦК укладаються у простій письмовій формі.

Предметом договору є той результат, на досягнення якого спрямовані дії учасників з об'єднання вкладів та спільної діяльності. Строки здійснення учасниками вкладів узгоджуються у договорі.

При укладенні договору простого товариства визначається порядок ведення спільних справ учасників. Під останнім розуміють переважно представництво інтересів товариства зовні.

ЦК виділяє три форми ведення спільних справ учасників: а) від імені учасників вправі діяти кожний; б) справи ведуться спеціально призначеними учасниками; в) справи ведуться спільно всіма учасниками. В останньому випадку для вчинення правочину необхідна згода всіх.

46.Правове регулювання лізингу

Дог.лізингу належить до групи договорів передання майна у користування, за яким одна сторона (лізингодавець)передає або зобов’язується передати(лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбанек лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингооденржувачем специфікації та умов(непрямий лізинг), на певний строк і за всановлену плату. Х-ка:двосторонній,реальний(прямий лізинг), консенсуальний(непрямий), відплатний. Сфера застосування дог.лізингу визначається з урахуванням 2 критеріїв: - умов придбання лізингового майна; - особливостей здійснення лізингових операцій. За умовами придбання виділяють:

-прямий лізинг(якщо лізингове майно було придбане без попередньої домовленості)

-непрямий(лізингове майно було спеціально придбане у продавця(постачальника)за попередньою домовленістю).

За особл. здійснення лізингових операцій: - фінансовий лізинг, –за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування останньому на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Відпвідно до ЗУ “Про оподаткування прибутку з підприємств” - оперативний лізинг –за якимлізингодавець передає на строк або амортизується(зношується) 75% вартості та орендар зобов’язується придбати предмет лізингу протягом дії дог. або на момент закінчення його дії.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• 7
• Далее ⇒