Суб'єктивні права та юридичні обов’язки: поняття, структура.
Поняття та зміст суб'єктивного права
Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Ознаки суб'єктивного права:
• можливість певної поведінки;
• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;
• наявне у правовідносинах;
• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;
• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;
• встановлюється нормами права;
• забезпечується (гарантується) державою.
Елементами суб'єктивного права є:
1) право на здійснення певних дій (право на власні дії);
2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії);
3) право звертатися до держави за захистом порушеного права (право на дії держави).
Поняття та зміст юридичного обов'язку
Юридичний обов'язок — це передбачена нормами права міра необхідної поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра належної поведінки зобов'язаної сторони в інтересах уповноваженої особи.
Ознаки юридичного обов'язку:
• необхідність певної поведінки;
• обов'язок, покладений лише на зобов'язану особу;
• покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи;
• існує лише у правовідносинах;
• є мірою необхідної поведінки;
• існує тільки відповідно до суб'єктивного права;
• встановлюється нормами права;
• забезпечується (гарантується) державою.
Структуру юридичного обов'язку становлять такі елементи:
1) необхідність здійснення або утримання від певних дій;
2) необхідність виконання вимог уповноваженої сторони;
3) необхідність нести юридичну відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання покладених зобов'язань.
Суб'єктивне право та юридичний обов'язок об'єднує те, що вони:
а) випливають з норм права;
б) забезпечуються державою;
в) існують у певних межах — це завжди міра поведінки.
Суб'єкти правовідносин, їх види. Держава як суб'єкт правовідносин.
Суб'єкти правовідносин
Суб'єкти правовідносин - це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність.
Вирази "суб'єкт права" і "особа, що має правосуб'єктність" збігаються. Правосуб'єктність - одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями:
— набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин - через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;
— набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації - суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.
Суб'єкти правовідносин - це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Види суб'єктів правовідносин:
1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
- іноземні громадяни;
- особи без громадянства (апатриди);
- особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2) колективні суб'єкти (юридичні особи):
- державні органи, організації, установи, підприємства;
- органи місцевого самоврядування;
- комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо - вітчизняні, іноземні, міжнародні);
- громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
- релігійні організації;
3) держава та її структурні одиниці:
- держава;
- державні утворення (суб'єкти федерації - штати, землі, автономії; в Україні - Автономна Республіка Крим);
- адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
4) соціальні спільноти - народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.