Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
У 1920-ті рр. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. У грудні 1925 р. на XIV з’їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації. Індустріалізація — система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.
Причини проведення індустріалізації:
— необхідність технічного переозброєння економіки;
— створення військово-промислового комплексу;
— створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення й можливої економічної ізоляції;
- необхідність технічної підготовки до кооперування села (випуск тракторів, машин тощо);
— необхідність зміни соціальнокласової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.
Проведення індустріалізації в Україні мало ряд особливостей: вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості; мала різко завищені темпи; розвиток отримали сировинні галузі; на території Правобережної України процеси індустріалізації не набули поширення.
Основні джерела індустріалізації:
— інвестування у важку промисловість за рахунок легкої та харчової;
— примусові державні позики;
— збільшення випуску спиртних напоїв;
— продаж за кордон нафти, газу, деревини та хутра за низькими цінами;
— продаж за кордон творів мистецтва;
— використання безкоштовної праці у вихідні дні (суботники, недільники);
— широке використання праці в'язнів;
— режим економії.
Варто особливо підкреслити ще одне джерело ресурсів, яке важко пояснити нашим сучасникам,— народний ентузіазм — незвичайну за масштабами духовну енергію народу, що наочно виявилася в соціалістичному змаганні, масовій ударній праці та стаханівському русі.
Додаткова інформація
У 1935 р. всю країну облетіло повідомлення: «У ніч на 31 серпня забійник донбаської шахти «Центральна—Ірміно» Олексій Стаханов установив рекорд: видобув за зміну 102 тонни вугілля за норми 7 тонн».
Щоб припинити здивовані питання: «Як йому це вдалося?» — партком шахти виніс грізне рішення: «...вказати й попередити всіх тих, хто спробує зводити наклеп на товариша Стаханова і його рекорд... вони будуть розцінені як найлютіші вороги, що виступають проти потреб людей шахти, нашої країни...»
Після цього в усіх галузях промисловості почали з'являтися «стаханівці». Завдяки розвиткові стаханівського руху стало можливим постійне підвищення трудових норм у промисловості. Індустріалізація здійснювалася відповідно до п'ятирічних планів розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 рр.) на території України було збудовано заводи ХТЗ, «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»; у наступні п'ятирічки — Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важкого машинобудування та інші.
Підсумки індустріалізації:
— країна (і Україна також) з аграрної перетворилась на індустріально-аграрну;
— зміцнилась обороноздатність;
—відбулися структурні зміни в промисловості:
перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості;
—було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку);
— монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки;
— створено нову модель керівництва економікою — адміністративно-командну.
Висновок. Унаслідок проведеної індустріалізації у 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва СРСР вийшов на друге місце у світі після СПІА. Припинилося ввезення з-за кордону кольорових металів, рейкопрокатних станів, екскаваторів, турбін, паровозів та інших видів промислової продукції. Було забезпечено техніко-економічну незалежність СРСР від країн Заходу. Україна стала індустріально розвиненою республікою СРСР.