Схід і Захід, їх порівняльна характеристика
Парадигми філосування
У сучасній науці впродовж тривалого часу Схід і Захід розглядалися як протилежні цивілізаційні парадигми, як два протилежних соціокультурних світи, були намагання навіть їх протиставлення. Ця ідея була достатньо чітко виписана М.Вебером, зокрема, утверджувалася думка про існування двох типів культури: “західної” – раціоналістичної, утилітарної, і “східної” – містичної, орієнтованої на внутрішній світ людини
В сучасній науці поняття “Захід”, як правило, найчастіше асоціюються з парадигмою антропоцентризму, а поняття “Схід” – з парадигмою космоцентризму або з трансцендентальною культурою. Захід орієнтований на вдосконалення зовнішніх форм і матеріальних умов соціального життя, а Схід – на вдосконалення внутрішнього світу людини, розвиток її духовної свідомості. З цього приводу видатний індійський мислитель-гуманіст Свамі Вивекананда писав: “Людина народжується для того, щоб підкорити природу, це справедливо, а Захід під “природою” розуміє лише фізичний, зовнішній світ, але є ще внутрішній світ людини. І в цьому внутрішньому світі людина Сходу – своя, як і людина Заходу – своя у світі зовнішньому”
Відомо, що способом пізнання світу в західноєвропейській філософії є раціоналізм з його науковим апаратом – суб’єкт, об’єкт пізнання, закони, категорії тощо, в той час як у східному світогляді – образи, життєва чуттєвість, інтуїція.
Під “східною філософією” умовно мисляться філософські традиції трьох найбільш значущих і сьогодні незахідних цивілізацій: китайської, індійської та мусульманської. Релігія була однією з найважливіших рушійних сил, яка формувала той чи інший цивілізаційний тип. В основі культур Сходу і Заходу лежать різні філософські засади. На Сході культура виступала як відповідний спосіб світовідчуття, осягнення світу та відношення до нього ї, що, в свою чергу, визначили норми моральної, психічної та соціальної поведінки. На Заході філософія набула форми методологічної свідомості, що відкрило можливість встановити зв’язок з наукою.
. Значну роль у західному способі пізнання світу відіграють знання. Філософія була спрямована на пошук істини, під якою розумілась відповідність уявлень суб’єкта змісту предметів і явищ. Закріплювалась усвідомленість реально-практичної діяльності, її структур і норм, що приводило до раціоналізації мислення. У східній традиції, зокрема, китайській, яка опиралася на принципи символічного світоспоглядання, “мудра людина не пізнає світ, а “смакує гармонією” і тому радіє життю”
Найхарактернішою рисою східних релігійє те, що в них визнається трансцендентний світовий принцип, світовий закон, який є причиною існування світу природи і людини (рита, брахма, дхарма, дао тощо)..Натомість вагомого значення набуває проблема вічності повторення і, у зв’язку з відсутністю історичного підходу, нетривалості та не важливості життя індивіда у порівнянні з космічною історією, не сформовано поняття Бога як абсолютного творця світу або спасителя людства
На Заході чітко сформульована і виписана ідея персоніфікованого Бога, і на це є свої причини. Наприклад, антпропоморфізація грецьких богів пов’язана з формуванням самосвідомості окремої людини.
Схід і Захід, їх порівняльна характеристика
Так, східна філософія орієнтується => на вихідні канонічні джерела, що регламентують функціонування усіх сфер суспільного життя (Коран, Веди, китайське П'ятикнижжя), => цінує найбільше те, що освячене віками, => намагається підпорядкувати індивідуальне цілому або навіть розчинити індивідуальне світовому цілому.
При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образного, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удосконалення у певному способі життя. Західна філософія, навпаки, тяжіє до раціонально-логічних та аналітичних досліджень, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності основних сфер як індивідуального, так і суспільного життя. У зв'язку із цим західна філософія має переважно індивідуальне спрямування і постає саме індивідуально-особистісним засобом життєвого самоутвердження.
Із розглянутих відмінностей стає зрозуміло, чому саме західна філософія сприяла виникненню сучасної науки, а східна філософія сформувала привабливий образ "гуру" — духовного вчителя, наставника життя; чому західна філософія цінувала оптимістичний активізм, а східна була більше просякнута відстороненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови як у просторі, так і в часі.
Західні цивілізації:
- Відносна автономність різних сфер суспільного життя (політики, економіки та ін.).
- Відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє (прогресизм).
- Активізм, прагнення змінювати дійсність
- Домінування індивідуального над загальним.
- Раціональне, аналітичне, логічно послідовне мислення.
Східні цивілізації:
- Наявність єдиного духовного канону життя, якому підпорядковані всі основні сфери життя.
- Відданість традиціям, цінування старого, освяченого віками, орієнтація на минуле (традиціоналізм).
- Самозаглиблення, прагнення віддатись природному ходу речей.
- Домінування цілого (загального) над індивідуальним.
- Образний, притчовий, афористичний стиль мислення.