Визначте характер переходу до суцільної колективізації. Розкуркулення.
Керівництву держави був потрібен механізм безперервного постачання хліба. Таким механізмом стали колективні господарства. В грудні 1927 р. на ХV з`їзд ВКП (б) було взято курс на проведення
Колективізації.Сталін називав колективізацію “революцією зверху”.
“…Сталінська “революція згори” спричинилася до приголомшуючих змін в умовах життя українців …
Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х – на початку 30-х – років, яка супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств.
Підготовка до колективізаці тривала у 1928-1929 рр. й передбачала:
□ згортання НЕПу;
□ введення надзвичайних заходів: обшуків, величезних штрафів;
□ розпродаж майна неплатників податків і боржників, які не здавали встановленої їм норми зерна;
□ депортації найнепокірніших селян у віддалені регіони країни;
□ заборону приватної торгівлі;
□ відмову від принципів кооперації
Причини колективізації
Економічні:
□ нестача зерна у державі в умовах форсованих темпів індустріалізації
Політичні:
□ в умовах утвердження тоталітарного режиму колгоспами було легше управляти, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств;
□ необхідність ліквідації дрібнотоварного господарства на селі, яке породжувало капіталістичні відносини.
Сталінське керівництво надавало перевагу саме колективізації, тому що шляхом прямого адміністративного впливу на колгоспи селянські ресурси можна було вільно викачувати в бюджет і будувати на цій базі промисловість, утримувати велику армію, управлінський апарат.
Курс на суцільну колективізацію проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б).
1929 рік Й. Сталін назвав «роком великого перелому» — «рішучого наступу соціалізму на капіталістичні елементи міста й села»
Україна колективізацію повинна була закінчити восени 1931р. – весною 1932 р. Але йшла з прискоренням темпів колективізації (до середини 1931 р. в Україні було колективізовано 38% селянських господарств, а до кінця 1932 р. – 70%).
Партійне керівництво республіки стверджувало, що Україна має все необхідне, щоб іти прискореними темпами попереду інших союзних республік у справі колективізації сільського господарства. Для забезпечення успішної колективізації з 1928 р. створювались державні сільськогосподарські підприємства, які зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів (МТС – машинно – тракторні станції).
Наступ на українське село здійснювали радянські, партійні органи, підтриманні робітниками великих промислових підприємств відомих в історії як «двадцятип'ятисячники». Не знаючи особливостей села, пройшовши короткотермінову підготовку, вони ставили перед собою мету «побудови соціалізму на селі» будь-якою ціною. Селян заганяли у колгоспи, використовуючи всі засоби адміністративного тиску. Усуспільнювали не тільки засоби виробництва, а й продуктивну худобу та птицю.
Колективізація викликала впертий опір селянства:
□ не бажаючи передавати худобу до колгоспів, селяни почали її масовий забій (поголів’я скоротилися у два рази, таке скорочення не вдалося подолати протягом 30 років), псування реманенту тощо;
□ вступаючи до колгоспів, селяни всіляко намагалися ухилитися від роботи;
□ збройний опір (на Україні ≈ 40 тис. повстанців).
30 січня 1930 р. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації»
Куркулі - заможні селян, основою добробуту яких була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість.
Підкуркульники– незаможні селяни, які не хотіли вступати в колгоспи.
Розкуркулення – політика знищення селян - власників адміністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресованих селян на відбудови.
Мета розкуркулення:Передати колгоспам найприбутковіші селянські господарства із землею та реманентом.Вилучити значні запаси сільськогосподарської продукції
У січні – березні 1930 р. в Україні пройшла перша хвиля розкуркулення, яка зачепила 517 (2,5%) селянських господарств й охопила 76% районів України.
Розправа з куркульством відбувалася "згідно закону", долю куркулів визначали батрацько-бідняцькі збори.
До березня 1930 р. близко 3,2 млн. селянських господарств України вступили до колгоспів.
Восени 1930 р. розпочався новий етап колективізації та друга хвиля розкуркулення. Тих, кого розкуркулювали, висилали за межі республіки. В Україні було розкуркулено понад один мільйон селян. Політика розкуркулення стала засобом політичного тиску на селянство.
Усього за роки суцільної колективізації розкуркулено близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це становило приблизно 1,2 – 1,4 млн. душ. Понад половину з них – близько 800 тис. осіб – виселили на північ і до Сибіру.
В 1933 р. при МТС створювалися політвідділи, наділені надзвичайними повноваженнями на селі. Політвідділи використовували для репресій проти селян.
Щоб трохи поліпшити становище, у 1933р. селянам було дозволено мати невеликі ділянки (не більше півгектара).
У 1938 рю на присадибних ділянках, котрі займали тільки 3,9% усіх посівних площ, вироблялося 45% усієї с/г продукції... вони покривали селянським господарствам більше половини із зернових потреб, майже цілком забезпечували їх продуктами тваринництва й овочами, давали від 70 до 85% грошового доходу за рахунок продажу деяких "надлишків" на колгоспному ринку. Ці невеликі присадибні господарства давали понад 70% м'яса і близько 45% вовни, виробленої в країні.