Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень виправдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв'язанні складних, істотних проблем, так званих ситуаціях з багатьма невідомими. При вирішенні простих, несуттєвих, шаблонних проблем процедурного характеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.
Переваги та вади групового ухвалення рішень
| Переваги | Недоліки |
| Більший обсяг знань та інформації, що береться до уваги | Час, що витрачається на розробку та ухвалення рішення |
| Зростає кількість запропонованих альтернатив | Тиск, примус з метою нав’язати власне рішення однією із сторін |
| Краще сприйняття, розповсюдження та забезпечення виконання управлінського рішення | Можливе передчасне ухвалення (до розгляду всіх пропозицій) та нечітко визначена відповідальність |
Методика групового ухвалення рішень.
Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що об-межують проблеми групового мислення:
1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення.
2) номінальний груповий спосіб;
Цей метод засновано на таких принципах:
а) з'ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;
б) кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;
в) групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї;
г) кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї що визнана найдосконалішою.
3) Метод „дельфі” (дельфійський спосіб);
Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:
а) кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно, незалежно від Інших, у формі відповіді на поставлені запитання;
б) результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої дово-диться до опитуваних;
в) учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до компромісу;
г) ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до загального рішення.
Модель - це оптимізоване, спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми, формули чи дослідного взірця основних параметрів та характеристик об'єкта, що виступає у якості предмета дослідження.
Розрізняють такі класи (типи) моделей: фізичні; аналогові; математичні.
Серед способів моделювання домінують такі:
1. Теорія ігор, що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо).
2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування).
3. Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.
4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потребу них.
5. Імітаційне моделювання - прогноз розвитку ситуації.
6. Економічний аналіз - метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці продукції та обсягу отриманого прибутку.
7. Платіжна матриця - статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих.
8. Дерево рішень являє собою схематичне відображення послі-довних рішень керівника з відображенням фінансових результатів, імовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
9. Екстраполяція - це прогнозування набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічні припущення з метою передбачення майбутнього.
Методи прогнозування поділяються на кількісні та якісні:
Кількісні методи:
а) аналіз минулих досягнень. Ґрунтується на переконанні, що минулі ситуації нерідко повторюються;
б) причинно-наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.
Якісні методи:
а) думка жюрі - поєднання та усереднення думок експертів;
б) наслідки опитування збутовиків - передбачення попиту торговими агентами;
в) передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів;
г) метод експертних оцінок.