Поради молодим класним керівникам
Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; усім за будь що. Обов'язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте бабусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати свята. Обов'язково дякуйте татусям — за чудову увагу до потреб школи, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю.
Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов'язково запам'ятовуються листи вдячності.
Записи в щоденниках — найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інформують про те, чого дитина не зробила в школі. А якщо тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно? Так, потрібен ваш час, але ж він того вартий!
Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляєте їм про запрошення на чергові зібрання). Батьки не повинні відчувати себе у школі гостями, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або гаманцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності.
Ніколи не вживайте термін «викликати» батьків у школу! Завжди запрошуйте їх поговорити і обов'язково — заздалегідь. Не практикуйте ситуацію: «Щоб завтра батьки були тут!» — адже розмова згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для
дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...
Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) - їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи виховання - не як маму Тані або тата Володі, а просто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості.
Учіться у батьків, адже вчитель - це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори — найбільш розповсюджена форма взаємодії вчителя та сім'ї. А де ж лекції, практикуми, семінари, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації ? Що це — лінь, недостатність часу чи професійна неспроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на заборах — єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовність взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучення батьків до школи.
· Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро радійте їхній появі у класі.
· Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скластися враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.
· На зборах намагайтеся говорити про проблему, а не окрему дитину. А от хваліть — персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І часто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.
· Особливо ефективно, якщо вам вдасться проаналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку. Виявлення проблеми повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішення непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку, а ви зі свого спробуйте...
· Коли батькам пропонується конкретна й доступна модель застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується. Тому що цілеспрямовані дії крок за кроком завжди приносять позитивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну можливість послідкувати за розвитком дитини в сім'ї.
· Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.
· За необхідності попросіть батьків про виявлення будь-якої допомоги, детально поясність, чому ви не можете обійтись без них, просіть пропонувати інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено обговорюйте їх.