Структура виробничого підприємства.
Порядок створення, реєстрації, ліквідації та реорганізації підприємств.
Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», статут підприємства, колективний договір та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.
Господарський кодекс України регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.
Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій та громадян шляхом заснування нового або реорганізації (злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення) діючого підприємства.
Підприємство підлягає державній реєстрації як юридична особа у порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Відомості про відокремлені підрозділи (філії та представництва) підприємства підлягають внесенню до реєстраційної картки та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Припинення підприємства може відбуватися шляхом реорганізації або ліквідації.
Реорганізація передбачає виникнення на основі існуючих підприємств нових підприємств – юридичних осіб. Реорганізація може відбуватися шляхом злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення підприємств.
Ліквідація підприємства є остаточним припиненням його існування з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Ліквідація підприємства є досить тривалою та складною процедурою, порядок проведення якої регламентовано законодавством України. Особа або орган, який прийняв рішення про ліквідацію, утворює ліквідаційну комісію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строки для виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про початок ліквідаційної процедури.
Ліквідаційна комісія має виконати покладені на неї обов’язки:
опублікування повідомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням);
вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення кредиторів та їх претензій;
здійснення інвентаризації майна, проведення розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу;
складання ліквідаційного балансу і подання його на затвердження органу, який призначив ліквідаційну комісію.
Підприємство вважається ліквідованим (припиненим) з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Структура виробничого підприємства.
С т р у к т у р а п і д п р и є м с т в а – це його внутрішній устрій, певний склад підрозділів та система зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. Структура підприємства визначається цілями, змістом, обсягом та напрямами його господарської діяльності та забезпечує її ефективне здійснення.
Виокремлення головних структурних елементів підприємства залежить від обраного підходу до його характеристики.
Розглянемо структуру підприємства як: 1) систему економічних відносин; 2) виробничу систему; 3) господарську організацію.
Структура підприємства як системи економічних відносин являє собою сукупність техніко-виробничих, соціальноекономічних, організаційно-господарських, соціальних, правових відносин, суб’єктом яких виступає підприємство та його підрозділи, що здійснюють господарську діяльність. Зазначені відносини розділяються на зовнішні – відносини підприємства з постачальниками, клієнтами, державними установами, організаціями інфраструктури (ринкової, виробничої, інноваційної), громадськими організаціями та ін.; і внутрішні – між підрозділами підприємства, працівниками, групами та ін. Узагальнюючими показниками оптимальності зовнішніх і внутрішніх відносин господарювання виступають ефективність і конкурентоспроможність підприємства.
Структура підприємства як виробничої системи представлена його підрозділами, що прямо або опосередковано беруть участь у виробничому процесі, та взаємозв’язками між ними: виробництва, цехи, відділення, дільниці, обслуговуючі господарства і служби, бригади, бюро, лабораторії тощо. Залежно від підрозділу, на базі якого будується виробнича структура підприємства, розрізняють такі її підструктури:
– цехову, в основі якої цех – адміністративно відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації. За характером діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, експериментальні (дослідні);
– безцехову, що будується на основі в и р о б н и ч о ї д і л ь н и ц і – сукупності територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляють однотипну продукцію;
– корпусну, в основі якої к о р п у с – об’єднання декількох однотипних цехів;
– комбінатську, побудова якої базується на підрозділах, що виготовляють завершену частку готового виробу (приміром, у металургії це підрозділи, що вироблюють чавун, сталь, прокат).
За формою спеціалізації основних цехів розрізняють виробничі структури підприємства:
– технологічну – спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (наприклад, ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи машинобудівного підприємства); використовується переважно на підприємствах одиничного та дрібносерійного виробництва з різноманітною та нестійкою номенклатурою продукції;
– предметну – спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі); поширена на підприємствах багатосерійого і масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції;
– змішану – частина цехів спеціалізована технологічно, а решта – предметно.
Залежно від наявності основних та допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною (мають всю сукупність основних та допоміжних цехів) і спеціалізованою виробничою структурою.
Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох чинників, серед яких головними є: виробничий профіль підприємства (характер та особливості продукції, послуг, робіт); обсяги виробництва, технології; рівень спеціалізації; місцезнаходження. Показниками ефективності виробничої структури підприємства є обсяг виробленої продукції, її собівартість, рентабельність продукції.
Як господарська організація підприємство має загальну структуру, що складається з виробничої структури (об'єкта управління) і організаційної структури управління (суб'єкта управління). Відповідно до виробничої структури підприємства формуються органи управління дільниць, цехів та підприємства в цілому. Одночасно з цим поділ праці у сфері управління зумовлює відокремлення однорідних робіт за функціями та зосередження цих робіт у підрозділах апарату управління - функціональних підрозділах (управління, служби, відділи тощо). Організаційна структура управління як складова загальної структури підприємства - це сукупність функціональних підрозділів підприємства та взаємозв'язків, по-перше, між ними, по-друге - між ними і підрозділами виробничої структури.
До загальної структури також належать підрозділи, діяльність яких спрямована на забезпечення його соціального розвитку (житло, їдальні, бази відпочинку тощо). Складовими загальної структури можуть бути створені підприємством філії та інші відокремлені підрозділи (представництва, відділення), що не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Ці підрозділи мають власну структуру, що визначається підприємством.
Отже, загальну структуру підприємства утворює сукупність усіх виробничих, функціональних та невиробничих підрозділів.