Чутливість і пороги відчуття

Під чутливістю розуміють здатність аналізаторів відчувати подразнення різної сили й інтенсивності.

Розрізняють абсолютну чутливість і чутливість до розрізнен­ня. Під абсолютною чутливістю розуміють здатність людини від­чувати найслабкіші подразнення, а під чутливістю до розріз­нення — здатність відчувати слабкі відмінності між подразни­ками.

Мінімальна величина подразника, при якій вперше виникає ледь помітне відчуття, називається абсолютним порогом відчут­тя. Подразники, які не досягають такої величини, лежать під по­рогом відчуття, не усвідомлюються людиною. Наприклад, ми не відчуваємо цокання ручного годинника, який лежить у другому кінці кімнати, а починаємо чути це цокання при наближенні до годинника на певну відстань, коли сила слухового подразнення досягає певної величини. Момент виникнення першого відчуття (ледь помітного цокання годинника) і буде абсолютним порогом слухового відчуття. Чим менша величина абсолютного порога від­чуття, тим, природно, вища абсолютна чутливість аналізатора.

За сприятливих умов абсолютна чутливість органів чуття мо­же досягти дуже високого ступеня розвитку. Якщо припустити цілковиту прозорість атмосфери, то нормальне око може побачи­ти в повній темряві свічку, що горить на відстані 27 см. Жоден фізичний прилад не має такої чутливості до світла, як око лю­дини.

Відчуття характеризує і так званий поріг розрізнення.

Порогом розрізнення називають найменші зміни в силі по­дразника, які можуть бути відображені даним аналізатором. По­ріг розрізнення має сталу для певного виду аналізатора відносну величину й виражається у вигляді відношення (дробу), що пока­зує, яку частку первісної величини подразнення треба додати до нього, щоб дістати ледь помітну зміну відчуття.

Для різних видів відчуттів знайдені пороги розрізнення. Для зору поріг розрізнення— 1/100. Якщо вихідна освітленість залу становить 1000 ватів, то додаток повинен становити не менш як 10 ватів, щоб людина відчула ледь помітну зміну в освітленості. Для слухових відчуттів поріг розрізнення — 1/10. Значить, до хо­ру з 100 чоловік треба додати 10 співаків, щоб дістати ледь поміт­не підсилення звука. Щоб помітити збільшення ваги предмета, покладеного на руку, до первісного вантажу треба додати при­близно 1/30 його ваги.

Взаємодія відчуттів

Вся робота аналізаторів спрямована в кінцевому підсумку на взаємодію людини з навколишнім середовищем, на пристосуван­ня до середовища, а інколи і на зміну зовнішнього середовища. В зв'язку з цим слід говорити не про діяльність окремих аналіза­торів, а про діяльність особистості в цій складності і єдності її фізіологічних і психічних механізмів. Скажімо, лірична, щира піс­ня справляє сильніше враження, якщо вона виконується літнім вечором у прохолодному лісі, освітленому промінням призахідно­го сонця. Тут на людину відразу діє цілий комплекс різних по­дразників і приходять у дію різні аналізатори, які взаємодіють, посилюючи й підкреслюючи основний подразник.

Психологічними й фізіологічними дослідженнями доведено, що слабкі звуки дещо поліпшують роботу зорового аналізатора, слабкі зорові подразники (м'яке, кольорове освітлення) трохи поліпшують роботу слухового аналізатора. Відомо, що нюхові відчуття часто визначають смакові: відчуття приємного запаху під час їди підвищує апетит, музика також впливає на смакові відчуття.

Яскраво виражається «взаємодопомога» аналізаторів при де­фекті одного з них. Людина втратила слух — загострюється зір і діяльність інших аналізаторів. Решта неушкоджених аналіза­торів своєю чіткішою роботою немовби заміняє (компенсує) діяльність «вибулого» аналізатора. Дуже яскравий приклад ком­пенсаторної діяльності спостерігається в сліпоглухих. З втратою зору й слуху в них настільки розвивається і загострюється діяль­ність решти аналізаторів, що ці люди навчаються досить добре орієнтуватися в навколишній обстановці, можуть, наприклад, ви­конувати таку операцію, як всиляння нитки в голку, і роблять це швидше, ніж деякі зрячі. Сліпоглуха Ольга Скороходова за раху­нок добре розвинутого дотику, нюху й вібраційної чутливості зу­міла добитися великих успіхів в пізнанні навколишнього світу, в своєму розумовому та естетичному розвитку. Скороходова ста­ла науковим працівником, опублікувала кілька вагомих праць, що присвячені аналізу сприймання сліпоглухими людьми навко­лишнього світу. Вона добре знає літературу, сама пише вірші — словом, рівень її загальної культури вельми високий.

Адаптація і контраст

Чутливість аналізаторів не є сталою. Вона, зокрема, змінює­ться під впливом їх пристосування до діючого подразника. Це явище називається адаптацією. Сильна адаптація спостерігаєть­ся в тактильних, температурних, нюхових і зорових відчуттях, слабка — в слухових і больових відчуттях.

Зорова адаптація в темряві спостерігається при переході з яскраво освітленого приміщення в темряву. Людина, що потрапи­ла в темряву після яскравого світла, спочатку не бачить предме­тів, а потім поступово починає розрізняти їх обриси. Це означає, що чутливість зорового аналізатора підвищилась, збільшилась. Таке поступове пристосування ока до бачення в темряві може тривати ЗО—40 хвилин. Тривалість темрявної адаптації врахову­ють при нічних польотах — льотчикам пропонують за деякий час до вильоту побути в затемненому приміщенні.

Зорова адаптація до світла звичайно відбувається швидко — протягом кількох хвилин. Спершу після переходу з темного при­міщення на яскраве світло осліплене око майже нічого не бачить, але через 2—3 хвилини воно уже починає бачити нормально. От­же, зорова чутливість знизилась, зменшилась.

Дуже швидко настає адаптація в нюхових відчуттях. Увіходячи до приміщення, де пахне йодом, уже через 50—60 секунд лю­дина перестає відчувати цей запах. До інших запахів адаптація відбувається дещо повільніше, але час адаптування не перевищує кількох хвилин.

Кожен з вас знає температурну адаптацію. Коли ви входите в річку, то в перший момент вода здається дуже холодною, але невдовзі ви вже не відчуваєте холоду.

Цікаве психологічне явище становить контраст відчуттів. Наприклад, після гір­кого смакового відчуття звичайна вода здається солодкуватою. Сірий прямокут­ник на білому фоні здається темнішим, ніж він же на чорному фоні. Сірий пря­мокутник на червоному фоні здається зе­ленуватим, а на жовтому — синюватим. Внаслідок контрасту на темному фоні кольори світлішають, а на світлому — темнішають. Ця властивість широко вико­ристовується в декоративно-прикладних роботах, при оформленні стіннівок тощо..

Відчуття не зникає одночасно з припиненням дії подразника, який його спри­
чинив, а деякий час ще зберігається як своєрідний слід від подразника. Відчуття, що зберігається деякий час після припинення дії подразника, називається послі довним образом. На цьому явищі грунтується сприймання кіно­фільмів (коли одне зорове враження немовби «накладається» на Друге).