Горизонт і його облаштування
Тема 5. Горизонти та панорами
План
1. Горизонт і його облаштування
2. Панорама і її облаштування.
Горизонти та панорами – елементи декораційного оформлення, які служать для створення сценічного фону. Але, при спільності головного завдання, між ними є істотні відмінності, що ділять їх на два окремих види декораційно-технічних пристроїв.
Горизонт і його облаштування
Горизонт – це чисте полотно, що охоплює сцену із трьох сторін. Горизонти служать для позначення повітря, великого простору. Таким чином, на відміну від панорами, що є декорацією до конкретного спектаклю, горизонт застосовується в будь-яких постановках і він є постійним облаштуванням сцени. Так само як і панорами, горизонти можуть пересуватися в поперек сцени, але цей рух переслідує не художні, а суто практичні цілі – у згорнутому виді горизонт краще зберігається від забруднення. Як правило, сцена обладнується одним горизонтом, рідше двома. За цих умов горизонт шиють із білої тканини, інший - із чорного оксамиту.
Горизонти відрізняються як за матеріалом, так і за формою. З художньої точки зору кращим матеріалом для виготовлення горизнту є бетон або будь-яка оштукатурена поверхня. Такі горизонти називаються твердими.
Тверді горизонти мають зовсім гладку поверхню, вони прекрасно сприймають кольорове освітлення й мають високий коефіцієнт відображення. Конструкції твердих горизонтів можуть бути виконані в монолітному залізобетоні або на металевому каркасі. За формою вони розділяються на циліндричні та купольні.
Циліндричний горизонт являє собою частину вертикального циліндра, зверненого своєю внутрішньою стороною до глядачів. У купольному горизонті нижня криволінійна частина поступово переходить у нависаючий над сценою купол. Така форма створює найбільш повну ілюзію небесного зводу й зменшує кількість падуг. Однак установка купольного горизонту призводить до досить значного скорочення штанкетних підйомів. Крім того, горизонти використовуються художниками далеко не у всіх спектаклях. Тимчасово забрати зі сцени твердий горизонт практично неможливо. Нерухомі стаціонарні конструкції захаращують планшет, ліквідують можливість використання задньої частини сцени. Тому театри в основному звертаються до устрою м'яких горизонтів, що легко прибираються.
М'які горизонти шиють із щільного білого полотна. Чим ширше тканина, тим менше ймовірність появи зморшок і тим непомітніше шви, що проступають при контражурному висвітленні.
Сценічний горизонт повинен закривати весь простір сцени по висоті й ширині. Практично, дорога горизонту розташовується на рівні поручнів верхньої галереї, з якої здійснюється підвіска полотна й обслуговування механізмів.
Горизонти, що починаються в порталу сцени й охоплюють весь простір сцени, дозволяють повністю відмовитися від лаштунків. Але вони закривають кишені й освітлювальні галереї, у деяких випадках утрудняючи тим самим монтування декорацій і установку світла. Частіше глибина горизонту обмежується простором сцени, що лежить за кишенями.
Механізація горизонту призначена для швидкого збирання полотна й залежить від способів його підвіски.
Для стаціонарних устроїв виготовляються спеціальні штанкети із закругленими кінцями, верхній штанкет кріпиться постійно на певній висоті, а за допомогою нижнього піднімають горизонт, складаючи його вдвічі. Але постійно висячий горизонт, навіть і в складеному виді, швидко запилюється та втрачає свою білизну.
Підвіска м'якого горизонту підйомно-опускного типу можлива до будь-якому штанкетного підйому. У найпростішому варіанті до декораційного штанкету на певній відстані один від одного кріпляться дві вигнуті труби, зовнішні кінці яких підтримуються мотузками ручних підйомів, пропущених через колосникові блоки. Полотно горизонту прив’язується до штанкету й бічних труб. При натяганні мотузок бічні труби приймають горизонтальне положення, розкриваючи горизонт (мал.1). Сильний і рівномірний натяг полотна досягається застосуванням другого вигнутого штанкета, що прикріплюється до зворотної сторони горизонту на висоті 20-25 см від планшета.
Підйомно-опускні горизонти зручні для створення фонів на будь-якому плані сцени. На відміну від стаціонарних, вони мають менші розміри, їхній колір і мальовнича обробка можуть бути будь-якими.
Принцип пересувного горизонту полягає в намотуванні полотна на вертикально підвішений барабан. Механізм горизонту складається з дороги й двох приводних барабанів (мал.2). Дорога служить для пересування й закріплення горизонту в робочому положенні. Її форма й довжина визначаються формою й розмірами горизонтального полотна. Барабани, призначені для збирання горизонту шляхом намотування, встановлюють з обох кінців дороги.
Конструкція дороги повинна втримувати горизонт по всій довжині полотна і безперешкодно пропускати його в поздовжньому напрямку. Основу дороги становлять два сталевих кути, до горизонтальних полиць яких кріпляться парні ролики. Ролики на відстаней 20-30 см один від одного, що рівномірно розподіляються по всій довжині дороги. Між парними роликами пропускається товстий канат, що вшитий в смугу міцного брезенту. Реборди роликів не дають провиснути канату й у той же час забезпечують його вільне ковзання. Конструкція роликів не повинна допускати попадання масла на полотно горизонту. Для цього під роликами встановлюється маслозбірне кільце, а підшипники ролика надійно захищаються кришками й сальниками.
Дорога кріпиться до нерухливих конструкцій сцени так, щоб до будь-якої її точки був вільний доступ для обслуговування. Оскільки висота горизонту повинна бути максимальною, найчастіше дорогу монтують на рівні поручня верхньої галереї.
Для нормальної роботи горизонту дуже важливо, щоб привід забезпечував рівномірне намотування полотна на барабани в один шор, виток до витка. Це досягається двома шляхами. По-перше, конічною формою барабана, завдяки чому горизонт намотується рівним стовпом. І, по-друге, вертикальним переміщенням барабана при його обертанні.Швидкість опускання барабана при намотуванні розраховується таким чином, щоб за один оборот барабан перемістився на товщину каната. У верхнім положенні барабана його нижня частина перебуває на осі дороги, а горизонт повністю розмотаний. Канатоємкість барабану залежить від довжини горизонту: за один хід від верхнього до нижнього положення полотно горизонту повинно бути повністю намотане на барабан.
Приводи встановлюються на обох барабанах. Залежно від напрямку обертання один з них є ведучим, інший – що ведеться. Ведучий барабан повинен бути жорстко пов'язаний із приводом, а той, що ведеться відключений від нього для вільного обертання. При намотуванні горизонту у зворотну сторону барабани міняються ролями.
Вертикальне переміщення барабана при його обертанні відбувається за рахунок гвинтової нарізки валу, що проходить через нерухомо закріплену гайку. Один із приводів має вал із правим, а інший – з лівим різьбленням. Таким чином, при обертанні один вал піднімається разом з барабаном, інший опускається.
В електромеханічному приводі горизонту застосовуються електродвигуни змінного струму й черв'ячні редуктори. Ручний привід складається з рукоятки, що надягається на квадратну насадку валу електродвигуна. Привід установлюється на спеціальній площадці або на колосниках. В останньому випадку вали барабанів пропускаються крізь колосникові ґрати. Кнопки керування розташовуються в безпосередній близькості від приводу. Швидкість руху горизонту допускається в межах від 0,2 до 0,4 м/сек.
Підвіска полотна горизонту до дороги здійснюється через міцний матер'яний пояс. Для цього у верхній крайці горизонту й у нижній частині пояса пробиваються круглі отвори, окантовані мідними пістонами (люверсами). З'єднання пояса з горизонтом здійснюється шнурівкою через ці отвори. Наявність пояса дозволяє міняти полотно горизонту без порушень всієї приводної системи.
При монтуванні горизонту приводний канат, вшитий в пояс, намотується на один з барабан, пропускається через ролик дороги і закріплюється на протилежному барабані. У будь-якому положенні полотна горизонту провідний канат з поясом завжди залишається в дорозі, і тому його довжина рівняється подвоєній відстані між барабанами. Для того щоб вертикальний стовп намотаного горизонту не заважав роботі на сцені, його барабани виводяться до задньої стіни.