Методика аналізу фінансової звітності підприємства

В системі економічної інформації вивчення показників фінансової звітності підприємства займає особливе місце. Аналіз фінансової звітності є важливим елементом прийняття ефективних управлінських рішень.

Фінансова звітність має значний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття ефективних управлінських рішень як поточного, так і перспективного характеру. Навіть погляд на показники фінансової звітності може дати досвідчену аналітику достатньо повну інформацію щодо поточного фінансового стану підприємства, можливі перспективи його розвитку.

У сучасних умовах господарювання фінансова звітність підприємств стає публічною, значно розширюється коло її користувачів. Показники балансу та інших форм звітності можуть вільно читати та аналізувати не тільки професійні бухгалтери та аудитори, але і власники, кредитори, потенційні інвестори тощо.

Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого оцінюються результати діяльності підприємства, минулий та поточний фінансовий стан. Але при цьому основною метою є своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства, виявлення резервів поліпшення фінансового стану, його оцінка відносно майбутніх умов існування.

Фінансова звітність є сукупністю показників, яким притаманний як логічний, так й інформаційний зв’язок. Логічний взаємозв’язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Так, наприклад, багато статей балансу є комплексними і окремі з них, які стосуються фінансового і майнового стану підприємства, розшифровуються у відповідних формах 2, 3 і 4. На підставі цих даних можна побудувати аналітичні моделі для різних цілей. Регулярність формування на підприємствах типової фінансової звітності дозволяє здійснювати аналіз оперативно, без додаткових зусиль з пошуку інформації. Крім того, можна говорити про динаміку показників щодо визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перелічених форм фінансової звітності необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виокремлювати з бухгалтерського обліку. Характер і обсяг інформації часто визначається галуззю або конкретним підприємством, оскільки в кожній галузі є свої особливості і увагу аналітика можуть привернути різні показники, найбільш характерні для даної галузі діяльності.

Фінансовий стан підприємства та перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, які не мають цінової оцінки (політичні, загальноекономічні, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення рівня підготовки персоналу тощо).

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків і лише орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначення його вузьких місць.

Практика фінансового аналізу вже виробила методику аналізу фінансових звітів. Можна виокремити такі його види:

· горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції фінансової звітності за кілька періодів. Проведення горизонтального аналізу дозволяє порівняти між собою величини конкретних статей балансу в абсолютних і відносних показниках за період, що розглядається, і визначити їх зміну за цей період;

· вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників, питомої ваги окремих статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті. Вертикальний аналіз встановлює структуру балансу і виявляє динаміку його зміни за період, що аналізується (місяць, квартал, рік);

· трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з низкою попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеного від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів;

· аналіз фінансових коефіцієнтів - розрахунок різних відносних показників, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності, мають конкретний економічний зміст і використовуються для дослідження взаємозв’язку між компонентами фінансової звітності. Аналіз полягає у порівнянні розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними значеннями.

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони вирівнюють спотворений вплив інфляції, що особливо актуально при аналізі довгострокових тенденцій розвитку підприємства. Водночас необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтуючі індикатори; вони вказують на найбільш вразливі місця в діяльності підприємства, що потребують більш ретельного аналізу.

 

3. Аналіз складу і джерел формування майна підприємства

Фінансовий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує баланс. Безпосе­редньо з балансу можна одержати низку найважливіших показників фінансового стану підприємства. До них належать:

· загальна вартість майна підприємства (валюта балансу);

· вартість необоротних активів, тобто основних засобів, нематеріальних активів й інших необоротних активів;

· вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції тощо;

· обсяг дебіторської заборгованості;

· сума коштів (включаючи цінні папери й короткострокові фінансові вкладення);

· величина власного капіталу;

· обсяг довгострокових кредитів і позик, призначе­них, в основному, для формування основних засобів й інших не­оборотних активів;

· обсяг короткострокових кредитів і позик, призна­чених, в основному, для формування оборотних активів;

· обсяг кредиторської заборгованості.

У процесі аналізу складу і структури активів підприємства необхідно виявити:

· Як змінилася вартість сукупних активів підприємства? При цьому скорочення майна може свідчити про сповільнення господарського обороту, що може зумовити неплатоспро­можність підприємства. Зростання майна підприємства може бути розцінене як позитивне явище, однак необхідно про­аналізувати стан й ефективність використання окремих скла­дових активів.

· Яке співвідношення необоротних й оборотних ак­тивів? Перевищення питомої ваги оборотних активів вказує про досить мобільну структуру активів, що сприяє прискорен­ню оборотності коштів підприємства.

· Які зміни відбулися у вартості окремих складових нео­боротних активів? У ході аналізу необхідно виявити фактори, що вплинули на зміни, що відбулися. Так, зростання основних засобів може свідчити про розширення виробничого по­тенціалу підприємства й бути результатом уведення в експлуа­тацію нових об'єктів з метою розширення виробництва. Вартість основних засобів також може зрости у результаті їх пе­реоцінки. Збільшення нематеріальних активів може свідчити про інве­стування коштів в об'єкти інтелектуальної власності. На­явність довгострокових фінансових інвестицій вказує на інвес­тиційну спрямованість вкладень підприємства. При цьому необхідно оцінити їх ефективність і порівняти із прибутковістю альтернативних варіантів інвестицій, а також дати оцінку їх ліквідності. При аналізі динаміки незавершеного будівництва необхідно оцінити доцільність введення об'єктів в експлуатацію з погля­ду їх подальшого використання, а також можливість їх реалізації або передачі іншим суб’єктам господарювання.

· Яка частка основних засобів у сукупних активах? Якщо частка основних засобів висока (перевищує 40 %), підприємство має "важку" структуру активів, що свідчить про значні загальногосподарські витрати й високу чутливість прибутку до зміни виручки від реалізації.

· Які зміни відбулися у структурі оборотних активів? Структура з високою часткою заборгованості й низьким рівнем коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з оп­латою послуг підприємства, а також про переважно негро­шовий характер розрахунків, і навпаки, структура з низкою часткою заборгованості й високим рівнем коштів може свідчити про сприятливий стан розрахунків підприємства з покупцями.

· Яка динаміка окремих статей оборотних активів? У ході аналізу оборотних активів особливу увагу необхідно звер­нути на зміну товарно-матеріальних запасів (виробничих за­пасів, незавершеного виробництва, готової продукції) і дебіторської заборгованості за товарними операціями (розрахун­ки за товари, роботи, послуги й отримані векселі). Для повної оцінки змін, що відбулися, необхідно зіставити темпи росту оборотних активів з темпами росту виручки від реалізації й зробити висновок щодо зміни їх оборотності. Також необхідно проаналізувати стан запасів, визначити їх відповідність нормативу, а також виявити на­явність сумнівної дебіторської заборгованості.

У процесі аналізу джерел формування майна підприємства (пасивів) необхідно встановити:

· Які кошти (власні або залучені) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства? Як змінюється частка власного капіталу за аналізований період? При цьому збільшення частки власного капіталу розглядається як пози­тивне явище, що сприяє зміцненню фінансової стабільності підприємства.

· Які зобов'язання переважають у структурі залученого капіталу? Як змінилися довгострокові зобов'язання за аналізований період? Аналіз структури фінансових зо­бов'язань дозволяє оцінити ризик втрати фінансової стабільності підприємства. Перевага короткострокових дже­рел у структурі залучених коштів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу й підвищення ризику втрати фінансової стабільності. Перевага довгострокових джерел у структурі залучених коштів є позитивним фактом, що характеризує формування більш стабільної структури балансу й зменшення ризику втрати фінансової стабільності.

· Як змінилася сума кредиторської заборгованості? Зро­стання суми кредиторської заборгованості при збільшенні строку її погашення може свідчити про погіршення платос­проможності підприємства або про розширення комерційного кредиту з боку постачальників. Щоб зробити остаточний вис­новок, необхідно з'ясувати наявність простроченої креди­торської заборгованості.

Для проведення аналізу необхідно скласти порівняльний аналітичний баланс шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей, використовуючи при цьому прийоми горизонтального і вертикального аналізу.

На основі структури змін в активі та пасиві балансу можна зробити виснов­ки проте, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів (розділ II пасиву) та доходи майбутніх періодів (розділ V пасиву) показують заборгованість підприємства власне собі, тобто йдеться про власні кошти підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів додають до власного ка­піталу. Необхідно зазначити, що спосіб групування балансових статей у аналітичному балансі вибирається індивідуально, залежно від значимості конкретної статті для підприємства.

Приклад агрегованого порівняльного аналітичного балансу наведено у табл.3.1.

 

Таблиця 3.1.

Но- мер ряд-ка Стаття балансу На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Зміни за звітний період  
або лютні (±), тис. грн. (гр3.- гр.1) темп, % х 100% стру-кту- ри, % (за гр.5) част­ка, пун­ктів (гр.4 - гр. 2)  
тис. грн. від- со-ток до під­сум­ку тис. грн. від- со- ток до під- сум-ку  
А Б  
Актив  
1.   Майно разом   +1490 +8,1  
1.1   Необоротні активи   55,7 58,3 +1349 +13,1 +90,5 +2,6  
1.2   Оборотні активи   44,3 41,7 +141 +1,7 +9,5 -2,6  
1.2.1   Запаси   32,7 26,7 -702 -11,6 -47,1 -6,0  
1.2.2   Дебіторська забор­гованість     9,5 12,2 +680 +38,6 +45,6 +2,7  
1.2.3   Поточні фінансові інвестиції   1,0 1,2 +50 +27,8 +3,4 +0,2  
1.2.4   Кошти та їх еквіва­ленти   0,8 1,3 +113 +75,3 +7,6 +0,5  
1.2.5   Витрати майбутній періодів   0,3 0,3  
                             

Пасив