Розрахунок собівартості виробу.

Розрахунок собівартості виробу, що проектується, передбачає складання калькуляції відповідно до встановленого в галузі переліку статей витрат. В залежності від складності виробу за згодою з консультантом економічної частини дипломного проекту калькуляція складається або для виробу в цілому, або тільки для окремого блоку (вузла). В останньому випадку собівартість виробу в цілому розраховується через питому вагу блока (вузла) у собівартості виробу.

(5.1)

де С_п- повна собівартість виробу, грн;

С_Б.- собівартість і-го блока (вузла) виробу, що проектується, грн;

к_б.- питома вага витрат на виробництво і-го блока (вузла) у собівартості вироба-аналога.

Питома вага блока у собівартості виробу визначається або з калькуляції вироба-аналога, або, якщо немає калькуляції, шляхом експертної оцінки.

Калькуляція собівартості

При розрахунку собівартості виробу необхідно вказати тип виробництва (одиничне, серійне, масове) та у подальшому використовувати відповідні нормативи. Калькуляція собівартості складається згідно з "Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості (робіт, послуг) у промисловості" [13]. До типової номенклатури статей калькуляції міністерства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей галузі, об'єднувати деякі статті в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції. У даних методичних вказівках наведені статті калькуляції, які найчастіше використовуються на підприємствах приладобудівних галузей виробництва.

5.1.1 Сировина та матеріали. Витрати на придбання матеріалів обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

(5.2)

де q – норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції, грн;

Ц – ціна одиниці матеріалу, грн;

К_т3 - коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати (K_Т3-~l.05+1.l).

Розрахунки зводяться у таблицю 5.1.

При масовому та крупносерійному виробництві з вартості матеріалів віднімаються відходи по ціні їх використання або продажу. Ціни на матеріали та відходи визначають за прайс-листами, які друкуються у періодичних" виданнях.

Таблиця 5.1 - Витрати на матеріали

При масовому та багатосерійному виробництві з вартості матеріалів віднімаються відходи по ціні їх використання або продажу. Ціни на матеріали та відходи визначабться з апрайс-листами, які друкуються у періодичних виданнях.

5.1.2 Комплектуючі вироби, які купляють, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій. Витрати за цією статтею розраховуються аналогічно витратам на матеріали, виходячи з необхідної кількості покупних виробів та їх цін. Розрахунки зводяться у таблицю 5.2.

Таблиця 5.2 — Витрати на вироби, які закупляють

5.1.3 Основна заробітна плата. Витрати за цією статтею розраховуються по кожному виду робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітників

(5.3)

де С_т. - погодинна тарифна ставка для і-го виду робіт (операцій),грн;

t – норма часу, для і-го виду робіт (операцій), н. годин.

Перелік робіт (операцій) відповідає технологічному процесу виробництва виробу (блока, вузла). Норми часу для монтажних та складальних робіт визначаються типовими нормами часу на складально-монтажні роботи [таблиці 5.3; 5.4].

Продовження таблиці 5.4

Загальну трудомісткість виробництва виробу (блока, вузла) можна приблизно визначній за формулою

(5.4)

де Т_В — трудомісткість виробництва виробу, годин;

Т_С.М. ~ трудомісткість складально-монтажних робіт, годин;

k_{c м} - питома вага цих робіт у загальній трудомісткості виробництва виробу (таблиця 5.5).

Таблиця 5.5 - Питома вага складальних та монтажних робіт в загальній

Орієнтовно трудомісткість виробництва радіоелектронних виробів можна також визначити за слідуючими даними: заготівельні роботи - 0,2-0,4, механічна обробка - 0,3-0,4, складальні роботи — 0,2-0,4нормо-години на 1 кг маси конструкції, монтажні роботи — 0,5-1,2 нормо-години на кожні 100 точок пайки. Інші невраховані роботи можуть бути прийняті у розмірі 20-25% сумарної трудомісткості врахованих робіт.

Розрахунки основної заробітної плати зводять у таблицю 5.6.

5.1.4 Додаткова заробітна плата. Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до основної заробітної плати. Під час переддипломної практики норматив додаткової заробітної плати, як і інші нормативи для розрахунку собівартості, слід взяти на підприємстві. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати для приладобудівних підприємств може бути прийнятий у розмірі 30-40%.

5-1.5 Відрахування на соціальне страхування. За діючими на 1.01.99 р. нормативами відрахування на соціальне страхування складає 37,5% від суми основної та додаткової заробітної плати.

5.1.6 Загальновиробничі витрати. Враховуючи, що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої інформації щодо технології виробництва та витрат на його підготовку у Загальновиробничі витрати включаються, крім власне цих витрат, витрати на: освоєння нового виробництва; відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення; утримання та експлуатацію устаткування. Прн цьому Загальновиробничі витрати визначаються у відсотках до основної заробітної плати. При такому комплексному складі загальновиробничих витрат їх норматив досягає 200-300%.

5.1.7 Загальногосподарські витрати. Ці витрати відносяться яа собівартість виробу пропорційно основній заробітній платі і на приладобудівних підприємствах вони становлять 100-200%.

Таблиця 5.7 – Калькуляція собівартості виробу

5.1.8 Позавиробничі (комерційні) витрати. Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до виробничої собівартості (звичайно 0,5-2%)

Сума за усіма наведеними вище статтями калькуляції являє собою повну собівартість продукції.

Результати виконаних розрахунків зводяться до таблиці 5.7.

5.2 Спрощені методи розрахунку собівартості виробу.

5.2.1 Метод структурної аналогії. Він передбачає розрахунок витрат по статті "Комплектуючі вироби, які купляють" (С_пок) за методикою, викладеною в п. 5.1.2, а повна собівартість виробу визначається за формулою

(5.5)

де у~ питома вага комплектуючих в повній собівартості виробу. Значення у визначаю по виробу-аналогу або для електронних пристроїв за формулами:

• для радіоелектронної апаратури (PEA), яка побудована на базі інтегральних схем

g = 0.32 + 0.028 In N; (5.6)

• для PEA, яка побудована переважно на дискретних електрорадіоелементах

g=0.06 + 0.043 In N, (5.7)

де N - планований річний обсяг виробництва виробу, шт.

5.2.2 Метод, який базується на структурі функціональної схеми. На самих ранніх стадіях проектування при обмеженні технологічної та економічної інформації відносно виробу, що розробляється, його собівартість може бути визначена за формулою

(5.6)

де Nф - кількість функціональних вузлів у виробі, шт;

Цф- ціна покупних комплектуючих виробів середнього функціонального вузла, грн.

Визначення ціни виробу

Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування досить поширений метод лімітних цін. При цьому визначається нижня та верхня межа ціни.

6.1 НИЖНЯ межа ЦІНИ (Ц_нм) захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, і забезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.

(6.1)

де Ц_{опт п} - оптова ціна підприємства, гри,

С_пов- повна собівартість виробу, гри,

Рн - нормативний рівень рентабельності, %,

aндс ~ податок на додачу вартість, %, за станом на 1.01.1 999 р. - 20%.

Необхідність врахування податку на додану вартість виникає у зв'язку з тим, що коли буде встановлюватись верхня межа ціни, а потім договірна ціна, то ціна базового виробу звичайно включає цей податок.

Крім того для підакцизних товарів при визначенні нижньої межі ціни (Ц _нм) слід враховувати і ставки акцизного збору. У випадку, коли ставка акцизного збору враховується у відсотках від оптової ціни підприємства з врахуванням акцизу нижня межа ціни для підакцизних товарів (Ц _нм) визначена за формулою

де a_А - ставка акцизного збору, %.

6.2 Верхня межа ціни (Ц_ВМ) захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий сплатити за продукцію з кращою споживчою якістю.

Цв.м. ⁼ Цб –Ктр (6.3)

де Ц_Б - ціна базового виробу, гри,

K_ТР- рівень якості нового виробу відносно базового (формула 3.3).

6.3 Договірна ціна (Ц_дог)може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами

Ц_Н.М.<Ц_дог<Ц_В.М.(6.3)

У дипломному проекті Ц_дог приймапься студентом самостійно.

6.4 При розробці побутової апаратури (приладів, пристроїв тощо) можна орієнтовно визначити (спрогнозувати) ЦІНУ НОВОЇ розробки, використовуючи для цього графік, що відображає залежність ціни від якості виробу.

В цьому випадку вибирається кілька виробів-аналогів (не менше двох), що мають однакове функціональне призначення. Один з цих виробів приймається за базовий. Формується перелік параметрів (більше чотирьох), що найбільш повно характеризують апарати (прилади, пристрої) даного призначення. На їхній основі у відповідності до методики (див. п.З) визначаються узагальнені показники якості (рівні якості) всіх виробів (K_ТР) відносно базового виробу, рівень якості якого приймається за одиницю.

Маючи інформацію про ціни всіх виробів-аналогів і розраховані рівні якості, можна побудувати графік Ц = f(K_Tp}. Графік будується у вигляді апроксимуючої прямої. Умовний приклад наведений в таблиці 6.1 і на рисунку 6.1. На основі цього графіка можна визначити ціну виробу, який розробляється. При коефіцієнті технічного рівня 1,52 ціна виробу складає ~ 600 грн.

Таблиця 6.1 —Показники технічного рівня і ціни виробів

Ціна виробу, грн

• ⇐ Назад
• 24
• 25
• 26
• 27
• 28
• 29
• 303132
• 33
• 34
• 35
• 36
• 37
• 38
• 39
• Далее ⇒