Економічний аналіз варіантів схемних рішень буфера FIFO

Слід зазначити, що при проведенні вартісного аналізу необхідно застосовувати норми витрат, відрахування, податки, посадові оклади та інші дані, що діють на момент написання курсової або дипломної роботи.

В даному прикладі використані дані станом на березень 1999 року.

Для проведення економічного аналізу визначимо функціонально-необхідну вартість буфера за всіма варіантами реалізації функцій, що досліджуються.

Основна заробітна плата виробничих робітників.

Оплата праці робітників погодинна. Заробіток

Зо = Ст • Тф,

де Ст - ставка погодинна;

Тф - фактично відпрацьований час, годин.

Роботу виконують: монтажник 5-го розряду, Ст = 1,44 грн/годин, наладчик 3-го розряду, Ст = 1,16 грн/годин.

Фактично необхідний час для всіх варіантів: для монтажу - 0,3 годин; для налаштування - 0,5 годин. Основна заробітна плата робітників:

Зо = 1,44 • 0,3 + 1,16 • 0,5 = 1,012 грн.

Додаткова заробітна плата - 30%:

Зд =1,012 -0,3 = 0,304 грн.

Відрахування на соціальні потреби. З основної та додаткової заробітної плати робітників - 37,5% :

Зс = (1,012 + 0,304) • 0,375 = 0,493 грн.

Вся заробітна плата основних виробничих робітників з нарахуванням становить:

Зпл = Зо + Зд + Зс = 1,012 + 0,304 + 0,493 = 1,809 грн. Витрати на матеріали наведені в таблиці 9.20.

Витрати на придбання матеріалів для всіх варіантів однакові. Витрати на вироби, які купляють, визначаємо аналогічно витратам на матеріали, користуючись оптовими цінами (таблиця 9.21).

Таблиця 9.21 - Витрати на вироби, які купили

Відшкодування зносу інструментів та пристроїв цільового призначення, витрати на утримання і експлуатацію обладнання.

При монтажі і наладці використовують: генератор імпульсів (2 од.), осцилограф, блок живлення. Робочий тиждень - 6 днів, тривалість зміни - 8 год. Загальна кількість робочих днів на рік - 307. Відрахування на один виріб за всіма варіантами (базою для розрахунків береться залишкова вартість обладнання).

Генератор імпульсів (2 од.).

Вартість: 2 • 800 = 1600 грн.

Річна норма відрахувань - 25% вартості: 400 грн.

Відрахування за 1 годину: 400 / (8 • 307) = 0,163 грн.

0,5-0,163 =0,08 грн.

Осцилограф.

Вартість: 4572 грн.

Річна норма відрахувань - 25% вартості: 1143 грн.

Відрахування за 1 годину: 1143 / (8 • 307) = 0,465 грн.

0,5 • 0,465 = 0,233 грн.

Блок живлення.

Вартість: 572 грн.

Річна норма відрахувань - 25% вартості: 143 грн.

Відрахування за 1 годину: 143 / (8 • 307) = 0,058 грн.

0,5 • 0,058 = 0,029 грн.

Інші невраховані витрати на утримання та експлуатацію обладнання становлять 30% основної заробітної плати:

1,012-0,3 =0,307 грн.

Загальні витрати на утримання та експлуатацію обладнання:

Експл. = 0,08 + 0,233 + 0,029 + 0,307 = 0,649

Функціонально-необхідні витрати за варіантами наведені в таблиці 9.22.

Таблиця 22 – Функціонально-необхідні витрати (грн)

Вибір найбільш ефективного варіанта реалізації схемних рішень буфера.

Кращий варіант визначається максимальним значенням коефіцієнта техніко-економічного рівня:

К т.е.р.1 = 25,013 / 7,506 = 3,33

т.е.р.2 = 23,620 / 7,073 = 3,34

Кт.е.р.₃ = 23,742/7,3 = 3,25

Кт.е.р.₄ = 23,413/7,382 = 3,17

Кт.е.р.₅ = 23,227/7,258 = 3,2

Таким, чином, найбільш ефективним є другий варіант реалізації схемних рішень буфера з найбільшим значенням коефіцієнта техніко-економічного рівня. Близьким до нього за цим показником є перший варіант, який має найвищий коефіцієнт техніко-економічного рівня.

10 Оцінка рівня якості виробу на основі застосування методу аналізу ієрархій (МАІ)

Метод аналізу ієрархій (МАІ) - систематична процедура ієрархічного зображення елементів, що в сукупності визначають суть будь-якої проблеми. Такою проблемою (ціллю) на етапі дипломного проектування може бути обґунтування рівня якості виробу, що розробляється. В основі методу - декомпозиція проблеми, що розглядається, на більш прості складові частини і подальша обробка послідовності оцінок сформованих дослідником, на основі їх попарного порівняння [12].

В результаті декомпозиції проблеми виділяють ціль (наприклад, розробка найкращого ПП), що відповідає першому рівню ієрархії. На наступному 2-му рівні розташовуються основні функції (критерії), що повинні бути реалізовані 1111. Після розукрупнення функцій 2-го рівня може бути сформований 3-ій рівень - це сукупність підфункцій (субкритеріїв) 2-го рівня. На 4-му рівні слід зобразити альтернативи, тобто варіанти ПП, що реалізують вказані функції (рисунок 10.1).

В цьому випадку серед показників повинні бути економічні показники: трудомісткість розробки, або використання ПЛ, собівартість або ціна ПП.

Метою побудови ієрархії є одержання пріоритетів елементів на рівні альтернатив, що найкращим чином відтворюють вплив на вершину ієрархії (ціль). Для визначення пріоритетів показників, оцінки кожної альтернативи по показниках і визначення найважливіших з них використовують метод попарних порівнянь оцінок показників з точки зору їхнього впливу на ціль.

Починаючи з 2-го рівня ієрархії будують матриці парних порівнянь. Для цього елементи даного рівня порівнюють попарно відносно їхнього впливу на загальну для них характеристику верхнього рівня. Попарні порівняння виконують в матричній формі - квадратній таблиці, у термінах домінування кожного елемента над іншими. При цьому використовують шкалу відносної важливості (таблиця 10.1), якщо відсутні абсолютні значення показників.

Рисунок 10.1 - Декомпозиція проблеми (варіант 1)

Декомпозиція проблеми може бути зображена по-іншому (рисунок 10.2)

Рисунок 10.2 - Декомпозиція проблеми (варіант 2)

Після побудови матриць визначають пріоритет кожного елемента шляхом «вирішення» матриць, тобто визначають вектор пріоритетів.

Після цього оцінюють погодженість пріоритетів - по індексу погодженості і відношенню погодженості. На завершальному етапі здійснюють ієрархічний синтез. Одержані на цьому етапі результати дозволяють зробити висновок про те, які альтернативи найкращим чином реалізують ціль розробки.

З докладним викладенням методики МАІ студенти можуть ознайомитись в [Т. Саати, К. Керне. Аналитическое планирование. Организация систем].

Розглянемо застосування методу на прикладі вибору варіанту системи керування базою даних (СКБД). Вихідні дані наведені у таблиці 10.2.

Сформуємо структуру проблеми вибору СКБД у вигляді ієрархії (див.

Рисунок 10.3 - Ієрархія проблеми «Вибір кращої СКБД»

У нашому прикладі, пов'язаному з вибором кращої СКБД, потрібно мати шість матриць: одну для 2-го рівня ієрархії (таблиця 10.3), яка дає оцінку важливості п'ятьох показників, що порівнюють відносно мети задачі (1-й рівень), та п'ять для 3-го рівня ієрархії (за кількістю показників, які порівнюються), де мають місце парні порівняння альтернатив за п'ятьма показниками (таблиця 10.5). В останньому випадку маємо п'ять матриць 5x5, оскільки маємо п'ять показників на другому рівні та п'ять СКБД, які попарно порівнюються за кожним показником.

У процесі формування таблиці 10.3 для порівняльної оцінки показників використовувалися дані, наведені в таблиці 10.2.

Таблиця 10.3 - Матриця попарних порівнянь _для д

Слід мати на увазі, що для проведення обґрунтованих чисельних порівнянь не слід порівнювати більше ніж 7 ± 2 елементи. Пріоритет кожного показника:

(10.1)

де d; - компонент, властивий вектору за і-м показником;

n - число показників, які порівнюються. .

(10.2)

де a_іn - числове значення оцінки, яке визначає ступінь важливості і-го показника порівняно з j-м.

Наприклад (див. табл. 10.3), у першому рядку матриці:

Kbi=0,3081/6,8421=0,045

Отримані значення К_bi (таблиці 10.3, стовпець 8) характеризують важливість кожного показника: чим більше числове значення цього показника, тим він важливіший для споживача. В нашому випадку для споживача найважливішим є об'єм пам'яті жорстких дисків, оскільки вагомість цього показника найбільша (0,4129).

Після проведення попарних порівнянь та визначення пріоритетів 2-го рівня ієрaрхії необхідно оцінити їх узгодженість. Для цієї мети визначається індекс погодженості (Ш) в кожній матриці і для кожної ієрархії за формулою:

ІП = ( l_max-n)/(n-1) (10.3)

де l_max - найбільше властиве значення матриці оцінок,

l_max = Р1 * К_b1 + Р₂ * К_Ь2 + ... + Pj • К_ЬІ , (10.4)

де Pj- сума значень оцінок по стовпцях матриці (див. табл. 10.3);

Кbі - вектор пріоритету кожного показника, що оцінюється (див. табл. 10.3);

n - кількість показників, які порівнюються. Наприклад, за даними табл. 10.3

l_max = 19 • 0,045 + 18,3333 • 0,0644 + 2,2 • 0,429 + 5,45 • 0,2017 + + 4,8333-0,276 = 5,3773.

Для оберненосиметричної матриці завжди повинна виконуватись умова l_max>n. В нашому прикладі 5,3773 > 5. Далі визначається відношення погодженості (ВП):

ВП=(ІП/Ze)=( l_max-n)/((n-1)*Ze)

Де Z_c - величина випадкової погодженості для матриці порядку який розраховується; випадкову погодженість залежно від розміру матриці наведено в

В нашому прикладі велечини індексу погодженості (ІП) та відношення погодженості (ВП) дорівнюють:

ІП = (5,3773 - 5) / (5 -1) = 0,0943;

ВП = 0,0943 / 1,12 = 0,0842 < 0,1.

Значення 1,12 беруть із таблиці 10.4 при п'ятимірній матриці (за кількістю показників, що оцінюються). Відомо, що абсолютне значення величини ВП не повинне перевищувати 10% або 0,1, щоб вважатися прийнятним.

Оскільки ВП становить 0,0842, що менше від 0,1, то погодженість пріоритетів достатня.

В окремих випадках абсолютне значення величини ВП може бути в межах до 0,2 (20%), але не більше. Якщо ВП виходить за ці межі, то необхідні додаткові дослідження задачі і перевірка своїх оцінок.

Наведені вище розрахунки виконуються по всіх рівнях ієрархії. Для 3-го рівня розрахунки наведені в таблиці 10.5.

Далі визначають узагальнені (глобальні) показники якості альтернативних варіантів із застосуванням принципів синтезу. Для розрахунку використовується пріоритети оцінюваних показників (у нашому випадку дані таблиці 10,3, стовпець 8) та локальні пріоритетиальтернативних варіантів, що розраховуються по всіх показниках, які оцінюються (у нашому випадку таблиця 10.5, останній стовпець).

Таблиця 10.5 - Матриця попарних порівнянь, рішень та погодженості для 3-го рівня

б)

в)

Г)

д)

Результати розрахунків прикладу наведено в таблиці 10.6. Порядок розрахунку узагальнених показників такий: локальні пріоритети альтернативних варіантів по відповідних показниках, які представлено в стовпцях, множаться на пріоритет цього показника і підсумовуються по всіх показниках вздовж рядка (окремо за кожним альтернативним варіантом). Наприклад, для СКБД №1 (хі) узагальнений пріоритет становить

0,1996 • 0,045 + 0,2248 • 0,0644 + 0,297 • 0,4129 + 0,2 • 0,2017 + + 0,2344-0,276 = 0,2511.

Розрахунки узагальнених пріоритетів СКБД наведено в таблиці 10.6. Аналіз показує, що СКБД №5 має мінімальний узагальнений пріоритет. Якщо взяти його величину за базову, одержимо можливість для розрахунку узагальнених показників якості для решти СКБД.

Таблиця 10.6 - Підсумки розрахунків узагальнених порівнюваних показників якості СКБД

Список літератури

І.Буров В.П. й др. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. М.: ЦИПКК АП, 1997.

2. Долинская М.Г., Соловьев И.А. Маркетинг й конкурентноспособность промьішленной продукции. - М.: «Стандарт», 1991.-125 с.

3. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

4. Методические указания к использованию ФСА при разработке 1111 для студентов ФИВТ специальностей 01.02г 01.02,04; 21.06; 22.01; 22.02 для всех форм обучения

/Сост. А.Т. Чернявский, Л.В. Швец, В.Ф. Шудра, Л.С. Маевская.-К.: КПИ, 1990.-68с./

5. Методичні вказівки до визначення рівня якості та конкурентоздатності програмного продукту в курсових та самостійних роботах і дипломних проектах для студентів ФІОТ, ФПМ, ФЕТ усіх форм навчання. /Укл. А.Т. Чернявський, Л.В. Швець, Л.С. Маєвська та ін.- К.: КПІ, 1993.-84с./

6. Методические указания к внполнению дипломних, курсових й расчетно-графических работ. /Сост. А.Т. Чернявский, Л.В. Швец й др.-К.: КПИ, 1988-67с,/

7. Методические указания к курсовой -работе по курсу «Организация, планирование й управление предприятием» для студентов специальностей «Злектронньїе вьічислительньїе машини». /Сост. А.П. Таран, К.В. Березовский.-К.:КПИ, 1988.-40с./

8. Методичні вказівки до курсової роботи і організаційного розділу диплом­них робіт та проектів (для студентів спеціальностей електронного приладобудування). /Укл. М.М. Дугенко, B.C. Сичов, Л.В. Ямкова.- К.: КПІ, 1994 - 32с./

9. Методичні вказівки до застосування ФВА в курсовому та дипломному проектуванні при розробці засобів обчислювальної техніки для студентів спеціальності «Обчислювальні машини, комплекси, системи та мережі» усіх форм навчання. /Укл. К.В. Березовський, А.П. Таран та ін.-К.:КПИ, 1994.-48с./

10. Методические указания к курсовой работе по определению технического уровня й качества приборов й устройств. / Сост. Н.А. Мельник, Л.В. Гладушко.-К.:КПИ, 1982.-39с./

11. Функционально-стоимостньїй анализ /Н.Г. Чумаченко й др.-К.: Вища шк., 1985.-223с./

12. Саати Т., Кернис К. Аналитическое планирование. Организация систем.-М.: Радио й связь, 1991.-222с.

13. Типовеє положение по планированию, учету й калькулированию себестои-мости научно-исследовательских й опьітно-конструкторских работ. Утв.

Пост. Кабинета Министров Украиньї от 20.07.96, № 830 «Баланс» 14(114) 17октября 1996.

14. Типовьіе нормьі времени на програмирование задач для ЗВМ. Постановление от 28.05.1980г. № 122/10-90-М. 1980.

15. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Постанова KM України від 26.04.1996 № 473. («Закон і бізнес» № 41; 42; 43 за 1996р. «Галицькі контракти», «Бізнес» та ін. періодичні видання за вересень - жовтень 1996р).

• ⇐ Назад
• 32
• 33
• 34
• 35
• 36
• 37
• 383940
• 41
• 42
• 43
• 44
• 45
• 46
• 47
• Далее ⇒