Ціноутворення в міжнародній торгівлі.
Міжнародна (світова) ціна - це грошове вираження інтернаціональної вартості виробництва.
У більш практичному плані міжнародна ціна - це ціна, за якою здійснюються великі комерційні роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли на один і той же товар можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня. Множинність міжнародних цін обумовлена наступними чинниками: відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків; так і до тих чи інших імпортерів; валютної державної і міждержавної політики; політикою протекціонізму; відмінностями в методології та методиці розрахунку цін; іншими факторами.
Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи цін: - На продукцію обробної промисловості; - На сировину.
Ціни в МТ систематизуються за наступними ознаками: За направленням товарних потоків: Експортна ціна - ціна по якій товар реалізується зарубіжному контрагенту. Імпортна ціна - ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.
За умовами розрахунків:. Ціна комерційних угод - відображає інтернаціональну ціну виробництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу. Ціна клірингових розрахунків - ціна товару, в якій враховано умови та особливості клірингу. Ціна програм допомоги - ціна товару, в якій враховано умови та особливості реалізації програм допомоги. Трансферні ціни – ціни товару, за якими здійснюються внутрішньокорпоратівні операції.
За повнотою обліку витрат: Ціна нетто - чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна споживання - сума витрат покупця, включаючи витрати на придбання використання товару в нормативний термін.
За характером реалізації: Оптова ціна - ціна товару при продажу його великими партіями. Роздрібна ціна - ціна товару при продажу його індивідуальному споживачу. У міру фіксації: Контрактна ціна - ціна, яка встановлюється в контракті і виражається у валюті країни експортера, імпортера чи третьої країни.
Тверда - встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає ніякому коригуванню протягом терміну його дії. Тверда ціна використовується в основному при негайних поставках (від 1 до 14 днів), рідше при поставках на більш тривалі терміни. У контракті в цьому випадків робиться запис: "ціна тверда, зміні не підлягає". Рухома - фіксується в момент укладання контракту і може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться.
Змінна - "ціна, яка встановлюється в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахуванням змін у виробництві, у період виконання тривалого термінового контракту (велике промислове обладнання, будівельні об'єкти, суднобудування і т.д.) з наступною фіксацією - ціна по якій в контракті обумовлюються умови фіксації та принципи визначення її рівня.
Ціна, яка публікується - ціна, яка повідомляється в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться: Довідкова ціна - ціна товару у внутр. оптовій чи зовн. торгівлі промислово розв. країн, опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни відіграють роль відправний пункт, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.
Біржова котирування - ціна товару, що є об'єктом бірж. торгівлі
Аукціонна ціна - ціна товару, що є об'єктом аукціонної торгівлі і відображає реальні угоди.
Статистична ціна - середня експортна ціна, на основі даних зовн.-торг.статистики шляхом ділення вартості товару на його к-ть.
Ціни фактичних угод - ціни, що виражають окремі фактичні комерційні операції.
Ціни пропозицій великих фірм початковий рівень ціни товару, запропонований продавцем. Базисними умовами в зовнішньо торг. контракті купівлі-продажу називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товару і встановлюють момент виконання продавцем своїх обов'язків щодо поставки товару і перехід ризику випадкової загибелі або пошкодженні товару з продавця та покупця, а також витрат, що виникають при таких умовах
Методи МТ.
Метод торгівлі - це спосіб здійснення торгового обміну. У міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі: 1.торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем); 2. непряма торгівля
При торгівлі напряму виникає певна фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їх традиціями і звичаями, а також великими відставаннями між партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.
До другої групи (непряма торгівля, або непрямий метод) належать:
—торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);
—торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки-ярмарки
Переваги залучення посередників: а) підвищують оперативність збуту б) підвищення прибутку за рахунок прискорення обороту капіталу; в) посередники знаходяться ближче до покупця, так оперативно реагують на зміни в ринковій кон'юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах; г) підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу; д) є джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.
У рамках торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій та відповідні їм види угод:
1.Операція з перепродажу (договір купівлі-продажу) -(купці, дистриб'ютори, дилери);
2.комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Посередники називаються - комісіонер, консигнатор;
3.агентські операції (агентські угоди). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;
4.брокерська операція. Посередник - спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Агент-представник, брокер, маклер. Серед них: торговельні будинки; експортні фірми; імпортні; дистриб'юторські; комісійні; брокерські; факторингові.
Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери).
Міжнародні товарні біржи являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.
Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.
Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.
Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.