Створення МВФ І Його сучасна роль
Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ створено на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. МВФ почав працювати у 1947 р., його штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні. Статтями Угоди закріплені основні цілі створення МВФ: - розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем; - сприяння розширенню і збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості і реальних доходів ; забезпечення стабільності валютних курсів, недопущення конкурентного знецінення валют, допомогу в створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-учасницями, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі; надання кредитів країнам-учасницям в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн - членів Фонду.
Як відомо, в 1992 р. Україна вступила в МВФ і стала 167-им членом цієї міжнародної організації. Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) загальний перегляд квот. Це пов'язано зі зміною рівня розвитку окремих країн та їх місця в світовій торгівлі. Спочатку основний капітал Фонду становив 7,7 млрд дол США, а найбільші розміри квот належали США, Великобританії, Франції, Китаю та Індії.
Ресурси МВФ використовуються в межах певної політики і розроблених механізмів і згідно статутної діяльності, яка охоплює три основні напрямки: 1.Кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, яке здійснюється з різними цілями, в різних формах і на різних умовах. Безпосередньо воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. 2. Регулювання міжнародних валютних відносин з метою узгодження валютної політики країн - членів Фонду. МВФ установлює певні валютні обмеження: країни - члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами за поточним міжнародним операціям, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему декількох видів валютних курсів. 3. Постійний нагляд за світовою економікою з метою систематизації інформації як в цілому по світовій економіці, так і стосовно окремих країн. На підставі аналізу цієї інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічну політику країн - членів Фонду. Володіючи значними грошовими ресурсами і відповідною інформацією, МВФ може впливати як на міжнародний, так і на національний економічний і фінансовий розвиток будь-якої країни. Міжнародний валютний фонд підтримує тісні взаємозв'язки з іншими міжнародними фінансовими інститутами, зокрема з групою Світового банку.
90. Міжнародні розрахунки і фактори, що впливають на їх розвиток
Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними, науково-технічними і культурними відносинами між державами, організаціями та громадянами різних країн. Схематично механізм міжнародних розрахунків можна представити наступним чином: 1) імпортер купує у свого банку телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ і пересилає експортеру; 2) експортер одержує від імпортера цей платіжний документ і продає його своєму банку за національну валюту, яка необхідна йому для виробництва та інших цілей; 3) банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ; 4) отримана від продажу цього документа сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.
Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод включають такі основні елементи: 1) валюту ціни, від вибору якої поряд з її рівнем, розміром процентної ставки і курсом залежить ступінь валютної ефективності угоди; 2) валюту платежу, в якій повинно бути погашено зобов'язання імпортера ( або позичальника); розбіжність валюти ціни і валюти платежу - найпростіший метод страхування валютного ризику; 3) умови платежу - важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняють: готівкові платежі, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу.