С Л О В О С П О Л У Ч Е Н Н Я
Синтаксис.
Словосполучення. Просте речення
мова».
Протокол № 8 від 14.03.12.
С И Н Т А К С И С
| Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням в одне ціле низки речень і характеризується відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов’язаністю усіх компонентів
|
|
Основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки
|
|
Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку
|
| Мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення. Морфологічні видозміни змінюваного слова обумовлені функціями в синтаксичних побудовах: словоформа виконує роль члена речення (іменник у Н.в. – підмет, у непрямих відмінках – додаток, обставина, неузгоджене означення тощо). Незмінювані слова та словоформи змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і реченнях синтаксичними зв’язками, що виражають відповідні синтаксичні відношення між компонентами синтаксичних конструкцій.
Кількість словоформ і слів у реченні не завжди збігається, оскільки службові слова об’єднуються із самостійними для виконання певної синтаксичної ролі. Крім того, у функції одного члена речення може виступати ціле словосполучення: І допоки життя горітиме в нас, доти звучатиме «Ой зійди, зійди, ясен місяцю…» (М.Сингаївський)
|
| Синтаксис складного синтаксичного цілого
|
| Синтаксис словосполучення
|
| Синтаксис (від грецькогоsyntaxis –складання, впорядкування) –це розділ граматики, у якому вивчають особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць
|
С Л О В О С П О Л У Ч Е Н Н Я
| Словосполучення– це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами і правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного зв’язку
|
|
називає предмети, дії та їх ознаки
|
|
виступає елементом структури речення
|
| Конструктивна
(будівельна)
|
| виконують номінативну функцію
|
| будівельний матеріал для речення
|
| словосполучення має складнішу від слова будову
|
| словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предмета
|
| Словосполучення і речення
|
| характеризуються граматичною організованістю за наявними у мові схемами-моделями
|
| словосполучення, на відміну від речення, належить до некомунікативних одиниць
|
| словосполучення не має таких ознак речення,
як предикативність, модальність, інтонаційна та смислова завершеність
|
|
§ аналітична форма дієслова, прикметника або прислівника: буду навчатись мови; більш вагомий результат; співати більш гучно;
§ нерозкладне словосполучення: дівчиназ карими очима; писати з великої літери;
§ фразеологізм: щоденно бити байдики; укласти угоду із совістю; нас круг пальця не обведеш
|
| Підручник з історії,
чиста криниця
|
|
Це словосполучення, які складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. У реченні Густі сутінки оповивали землю можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: сутінки (які?) густі, оповивали (що?) землю. Кожен компонент цих словосполучень виконує окрему синтаксичну функцію: сутінки – підмет, густі – означення, оповивали – присудок, землю – додаток.
У синтаксично вільних словосполученнях можлива заміна одного з компонентів іншим словом: написати книгу; написати листа; прочитати книгу; отримати листа.
|
|
Складаються з двох повнозначних слів
|
|
Складаються з трьох
і більше повнозначних слів
Утворюються шляхом поширення компонента простого словосполучення залежними від нього словами:
Навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад; міжнародний турнір – міжнародний шаховий турнір; незрадлива любов – незрадлива любов до дитини
|
| За ступенем семантичного злиття компонентів словосполучення
|
| Синтаксично вільні словосполучення
|
| та багатослівні, одним із компонентів яких є
|
| До словосполучень не належать
|
|
Це словосполучення, що становлять граматичну єдність: складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів речення: Ліс – це частина природи; Кожен із нас і на роботі, і вдома змушений обговорювати різноманітні справи; Багато хто не знає правил обговорення справ і через те витрачає на це надтобагато часу.
Синтаксично нечленовані словосполучення можуть складатися:
а) з числівника й залежної від нього форми іменника: семеро козенят, троє дітей, п’ятнадцять кроків;
б) з неозначено кількісного числівника або прислівника з кількісним значенням і залежною від них формою іменника: декілька студентів, чимало часу;
в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри, й іменника в родовому відмінку: склянка кави, кілограм пшениці, більшість дітей;
г) з іменника, що має значення сукупності з іменником у родовому відмінку: зграя птахів, гурт хлопців, група туристів;
ґ) з іменника, числівника або займенника в називному відмінку та іменника або займенника в родовому відмінку з прийменником: хтось із нас, перший з групи, дехто з них, кімната для гостей;
д) складні присудки: Той не сміє називатися людиною, хто не любить рідної матері (В.Сухомлинський)
|
| Синтаксично нечленовані словосполучення
|
| Підмет і присудок
(головні члени речення, що становлять предикативний центр)
|
| Сполучення іменних частин мови з дієсловами-зв’язками
|
| Сполучення повнозначних слів зі службовими
|
| Кучеряве світло весняного вечора кинулось йому в очі (М.Хвильовий)
|
| Вулиці були змиті, але з дерев уже встигло нападати листя (В.Шевчук)
|
| Вчора над містом летіли гуси (Є.Плужник)
|
| Люб’язні вороги ще більш ворожі (А.Листопад); Буду я навчатись мови золотої… (А.Малишко)
|
| Низькі двері хатини були розчинені (В.Малик)
|
| З прислівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником (високо в небі, далеко від міста); б) з прислівником (пізно ввечері, не зовсім вчасно)
|
| Із займенником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках (дехто з учнів); б) з прикметником (хтось веселий); в) із займенником (щось інше, кожен із нас)
|
| З числівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках ( двоє хлопців, кільканадцять учнів); б) з числівником (троє з восьми, п’ятий серед шести)
|
| З прикметником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках без прийменника і з прийменником (потрібний учням, вдячний за допомогу); б) з прислівником (дуже веселий, надзвичайно вагомий); в) із займенником без прийменника та з прийменником (потрібний усім, вдячний мені, залежний від тебе); г) з інфінітивом (неспроможний вивчити, готовий допомогти)
|
| У ролі головного слова у такому словосполученні можуть бути особові форми дієслова, інфінітив, дієприкметник і дієприслівник, які поєднуються: а) з іменником у непрямому відмінку без прийменника та з прийменником (виконати завдання, підійти до будинку, посивілий від горя); б) з інфінітивом (учитися малювати, просити допомогти); в) з прислівником (бігти швидко, прийти вчасно, відповідати впевнено); г) із займенником з прийменником або без нього (зустрітися з ним, згадати про нас)
|
| З іменником у ролі головного слова, який сполучається: а) з прикметником (літній день, приємна зустріч, мамині очі);
б) з іменником у непрямих відмінках без прийменника та з прийменником (підручник з літератури, кроки дитини); в) із займенником (це питання, все життя); г) з дієприкметником (залишені справи, посивілий чоловік, непрочитана книга); ґ) з прислівником (читання мовчки, сорочка навипуск); д) з інфінітивом (завдання прочитати, уміння говорити)
|
| За морфологічним вираженням головного слова словосполучення бувають
|
| Іменникові (субстантивні)
|
| Прикметникові (ад’єктивні)
|
| Числівникові (нумеральні)
|
| Займенникові (прономінальні)
|
| Прислівникові (адвербіальні)
|
| Іменник, займенник, числівник, прислівник, дієприслівник, інфінітив
|
| Дієслово, прикметник, прислівник та слова категорії стану
|
| Словосполучення, у яких головне слово позначає дію, стан чи якість, а залежне – різні обставини, за яких реалізується дія, чи ступінь вияву ознаки або стану: різко повернутися, закохатися до нестями, опинитися між Сциллою та Харибдою, йти лісом, дуже впевнений
|
| Іменник у непрямих відмінках або будь-яка субстантивована частина мови
|
| Іменник, прикметник, дієслівні форми
|
| У реченні виконує функцію означення
|
| Іменник, займенник або будь-яка субстантивована частина мови
|
| Компоненти словосполучення можуть називати: дію та об’єкт, на який дія спрямована (виховувати дошкільників); дію та адресата дії (присвята Батьківщині); дію та знаряддя дії (написаний пензлем)
|
| Словосполучення, у яких називається предмет і його постійна чи змінна ознака: ширококрилий птах, материнська пісня, батькова хата, мрії подорожувати, шлях уперед, дівчина з карими очима
|
| Типи словосполучень за смисловими відношеннями між головним і залежним словом
|
| Компоненти словосполучення можуть називати: предмет та його ознаку (тихий вечір); назву предмета і назву особи, якій належить предмет (щоденник поета); назву частини предмета та цілий предмет (крихти хліба); опредмечену дію та діяча (виступи спортсменів); опредмечену ознаку та предмет, якому властива ця ознака (блакить неба)
|
| Словосполучення, у яких головне слово позначає дію (також опредмечену), а залежне – об’єкт, на який спрямована ця дія: зателефонувати друзям, згадати про море, присвячений матері, любов до природи
|
| Типи граматичного зв’язку у словосполученні
|
|
Залежне слово узгоджується з головним тільки в деяких формах: чоловік-енциклопедія (узгодження в числі та відмінку); обидві руки (узгодження в роді); місто Черкаси (узгодження у відмінку)
|
|
Всі форми залежного слова відповідають формам головного слова: літня спека (узгодження в роді, числі і відмінку); місячними ночами (узгодження в числі та відмінку)
|
|
Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли форми залежного слова узгоджуються з формами головного слова: чарівний куточок, чарівна посмішка, чарівне слово, чарівні очі
|
| Прикметник (мудрий чоловік, весела вдача, охочий до
розмов юнак); займенник (усі подорожі, моє благословення, такі новини); порядковий і кількісний числівник (перша людина планети, із трьох джерел), дієприкметник (потерпілі народи, пожовкле листя), іменник-прикладка (дівчина-красуня, місто Глухів)
|
| Іменник
або будь-яка субстантивована частина мови: відповідальний черговий,перші квіти
|
| Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово із головним
|
|
Тип підрядного зв’язку, коли залежне слово є невідмінюваним і залежить від головного тільки за змістом
|
| Прислівник (неусипно пильнують, особливо яскраво);
дієприслівник (іти не поспішаючи, мовчати посміхаючись); неозначена форма дієслова (не люблять зупинятисянадосягнутому, зібралися прогулятися, завдання навчитися читати)
|
| Будь-яка
частина мови: жити чесно, читання вголос, дуже весело,раптовозупинившись
|
| а) коли позначає частину від цілого:випити води; б) у заперечних конструкціях із часткоюне: не прочитав книги; в) коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень
|
|
Граматичний зв’язок виражається не тільки відмінковим закінченням залежного компонента, а й прийменником: вивчаємо з користю для себе; з роками тягне у село; Крізь будні, свята, ювілеї, дати аж мерехтять літа… (І.Савич)
|
|
Засобом граматичного зв’язку у словосполученні є закінчення залежного слова: підставити вітрила вітрові; розмовляти його мовою; символ правосуддя, дослідження мови, час цвітіння, келих мудрості.
|
|
Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли головне слово вимагає від залежного слова певної відмінкової форми : зустрів (кого?) друга, посперечався (з ким?) з другом, надіюся (на кого?) на друга
|
| Іменник: переправа через Дніпро, ставлення до навчання;
займенник: поклич мене, його товариш, прийду до нього;
субстантивований прикметник: зціляти недужих, довіряти підлеглим;
субстантивований дієприкметник: зустріти відпочиваючих.
|
| Дієслово,
дієприкметник, дієприслівник, дієслівні форми на -но, -то, іменник, прикметник: отримати листа, змарнілийвід роботи, працюючи над темою, занесено до протоколу, повага до старших, хворийна серце
|
| За семантикою головного слова
|
|
Семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі:
- у формі знахідного відмінка без прийменника: знайти (кого?) друга; відвідати (що?) виставку
- у формі родового відмінка
- у формі орудного відмінка на позначення знаряддя праці: писати (чим?) олівцем; різати (чим?) ножем.
|
|
Семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі: завітати до друзів, завітати з друзями, жити надією, жити в розлуці.
|