Ураження цілей стрільбою ПТКР
До ст. 358
Значення сумарної серединної помилки наведення ракети за висотою для більшості ПТКР може складати 0,08-0,10 м.
Враховуючи цю обставину, а також те, що ракета має крила розміром до 0,15 м, точка прицілювання повинна призначатися за висотою не менше, ніж 0,5 м над землею.
Оскільки найбільша ймовірність влучення в ціль буде тоді, коли точка прицілювання призначається в її центрі, то стрільба з ПТКР доцільна по цілях, що підносяться над землею не менше, ніж на 1 м.
До глави XIV
УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ СТРІЛЬБОЮ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ
До ст. 366
Порядок і послідовність ураження танків і БМП при стрільбі прямою наводкою визначаються залежно від умов обстановки.
Вогонь відкривають за командою (сигналом) командира дивізіону (батареї, взводу). Надалі вогонь ведуть за командою командира батареї (взводу, гармати).
При рівномірному розташуванні цілей у смузі вогню батареї їх розподіл між взводами і гарматами не проводять.
У цьому випадку командир гармати (установки ПТКР) вибирає найближчу ціль в середині свого сектора обстрілу і відкриває вогонь на її ураження. Із знищенням однієї цілі переносить вогонь на іншу.
У разі нерівномірного розташування цілей у смузі вогню дивізіону (батареї, взводу) проводять їх розподіл між батареями (взводами, гарматами). Командир дивізіону (батареї) визначає центр групи цілей і дані для цілевказання.
Для зручності управління вогнем командир батареї (взводу), виділеної для стрільби прямою наводкою, складає схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою.
На схему вогню батареї (взводу) зазвичай наносять (див. рис. 32): положення гармат (установок ПТКР); місце КСП; передній край своїх військ і противника; орієнтири і цілі, їх номери і дальності до них в метрах з КСП; характерні місцеві об’єкти; смуги вогню; рубіж освітлення місцевості (якщо потрібно); напрям "північ–південь" і сигнали управління вогнем.
Поряд з умовним позначенням кожної гармати (установки ПТКР) указують номери призначених їй основних і запасних цілей.
До ст. 367
На картку вогню гармати (установки ПТКР), виділеної для стрільби прямою наводкою (рис. 33), наносять: положення гармати (установки ПТКР); передній край своїх військ і противника; дальність прямого пострілу (максимальну і мінімальну дальності для установки ПТКР); орієнтири і дальності до них в метрах; цілі, призначені для ураження і установки прицілу по них (для установки ПТКР – дальності); характерні місцеві об’єкти; основний і додатковий сектори обстрілу; напрям "північ–південь" і сигнали управління вогнем.
Дальності до орієнтирів і цілей визначають найбільш точними способами.
Особливості стрільби і управління вогнем із застосуванням приладних комплексів
До ст. 373 та 374
Для ведення бойових дій вночі й в інших умовах обмеженої видимості протитанкові засоби оснащуються радіолокаційними і тепловізійними системами управління вогнем. При оснащенні протитанкових засобів тепловізійними прицілами бойова робота ведеться так само, як і з оптичним прицілом. Оснащення протитанкових гармат радіолокаційними приладними комплексами (РЛПК) управління вогнем типу "Рута", призначеними для застосування за будь-яких погодних і добових мову, значно розширює їх вогневі можливості з ураження рухомих цілей в умовах обмеженої видимості. Гармати МТ-12 з цими комплексами (МТ-12Р) забезпечують ведення прицільного вогню на дальностях до 2000 м вночі, в умовах задимлення і запилення атмосфери, при опадах і в тумані. Разом з тим при стрільбі в цих умовах виникають особливості в організації розвідки, підготовці до стрільби і в управлінні вогнем, які необхідно враховувати при бойовій роботі підрозділів.
Рис. 32. Схема вогню батареї прямою наводкою
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ