Поняття економічного потенціалу та його роль для економічного розвитку регіону.
Розділ 7. Управління розвитком економічного потенціалу регіону
Основні проблеми розділу:
7.1. Поняття економічного потенціалу та його роль для економічного розвитку регіону.
7.2. Управління природно-екологічним потенціалом.
7.3.Управління виробничим потенціалом.
7.4. Управління трудовим потенціалом.
Поняття економічного потенціалу та його роль для економічного розвитку регіону.
Особливе значення для розуміння сутності та ролі економічного потенціалу регіону як об’єкту управління, має суспільний розподіл праці, який являє собою відокремлення різноманітних видів людської діяльності у спеціальні виробничі види і підвиди, які закріпляються за окремими людьми, виробництвами, територіями і країнами, і є умовою розвитку виробничих сил суспільства.
Характерними рисами суспільного розподілу праці є:
– різноманітність видів людської праці, яка породжена багатоманітністю людських потреб і неможливістю їх задовольнити на базі єдиного технологічного процесу;
– спеціалізація суб’єктів господарської діяльності на окремих частинах виробництва того чи іншого продукту людської діяльності, яка не лише підвищує продуктивність їх праці, але і робить необхідним високу концентрацію на ділянках розподіленої праці досягнень науки і техніки;
– кооперація відокремлених видів праці, що приводить до єдиного технологічного процесу відтворення того чи іншого продукту через різні форми економічних взаємозв’язків між цими видами праці.
Суспільний розподіл праці проявляється у двох основних формах: територіальне і галузеве.
Територіальний розподіл праці – це закріплення окремих галузей виробництва за певними територіями. Йог основою є відмінності у природних, кліматичних і економічних умовах різних регіонів. Економічною базою цієї форми розподілу праці є різний зиск виготовлення благ на різних територіях в результаті специфічності комбінації факторів виробництва в кожному регіоні.
Галузевий розподіл праці – це існування окремих галузей ( виготовлення благ єдиного функціонального призначення на базі використання принципово однорідних технологій) і виробництва (виготовлення благ єдиного функціонального призначення на базі дуже подібних технологій).
Регіон і власно його економіка засновані на сполученні цих двох форм розподілу праці, які часто вступають у протиріччя між собою. Таке протиріччя проявляється у наступному:
– між розміщенням природних ресурсів у регіоні і його галузевою структурою;
– між територіальною специфікою розселення населення і географією галузевого розміщення нових робочих місць;
– між галузевою спеціалізацією регіонів і необхідністю їх комплексного розвитку як регіональних систем;
– між відмінностями територіального виробництва національного доходу і географією його використання;
– між економічними інтересами галузей і соціальними потребами регіонів.
Для нормального розвитку економіки регіонів необхідне сполучення територіальних і галузевих інтересів. В умовах ринкової економіки без посилення територіальних факторів розвитку суспільного виробництва, їх оптимального сполучення з галузевими факторами не можливо очікувати інтенсивного економічного зростання.
Виходячи з цього, територіальний і галузевий принципи розподілу праці мають ґрунтуватися на таких основних принципах:
– розміщення продуктивних сил базується на наближенні галузевих виробництв до територіальних джерел сировини, енергії трудових ресурсів;
– економічна доцільність оптимізації взаємозв’язків таких сфер галузевого відтворення проявляється у наближенні виробництв до споживача. Де останній має ярко виражений регіональний аспект;
– територіальна концентрація виробництва і його окремих галузей є умовою спеціалізації регіону і матеріальною основою рішення комплексу соціальних задач, які стоять перед ним;
– комбінація виробництва, яка заснована на сполученні всіх послідовних стадій переробки регіональної сировини аж до випуску готової продукції.
Територіальний розподіл праці доповнює його галузеву специфіку і є не лише механізмом просторового виокремлення регіонального виробництва, а й фактором зростання ефективності суспільного виробництва.
Відтворення регіонального простору передбачає відтворення його складових: природної, економічної, соціальної та інших. Загальним вираженням матеріальної бази регіону слід вважати його економічний потенціал, який враховує не лише обсяги майна, яке є в наявності в межах даного територіального утворення і відображене різноманітними кількісними показниками, але і якісні характеристики, які передбачають потенційні можливості реалізації цього майна в регіоні.
Виходячи з вище сказаного, економічний потенціал регіону поділяється на три основні складові:
I. Природно-екологічний потенціал;
II. Виробничий потенціал;
III. Трудовий потенціал;