Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога

Тема 4. Професійний портрет соціального педагога. Соціально-педагогічна освіта в Україні і за рубежем

(2гoд.)

 

План

1.Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога.

2. Знання, уміння і навички соціального педагога, професійні обов’язки соціального педагога.

3.Кодекс етики соціального педагога.

4.Кваліфікаціна характеристика соціального педагога.

5. Світові моделі та стандарти підготовки соціального педагога.

 

 

Література:

1. Сейко Н. А. Соціальна педагогіка : методичний посібник / Сейко Н. А. – Житомир: ЖДПУ, 2002. – С. 60–82.

2. Соціальна робота: в 3 ч. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – Ч.1: Основи соціальної роботи. – С. 105–123.

3. Соціальна робота в Україні: навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Марченко та ін.. – К.: ДЦССМ, 2004. – С. 210–233.

4. Вступ до соціальної роботи: навч. посіб. / за ред.. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – С. 123–140.

5. Тетерский С. В. Введение в социальную работу: учеб. пособ. / Тетерский С. В. – М.: Академический проект, 2001. – С. 17–30.

6. Овчарова Р. В. Справочная книга соціального педагога / Овчарова Р. В. – М. : ТЦ «Сфера», 2001. – С. 6–131.

7. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: навч. посіб. / Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. – К .: ІЗМН, 1997. – С.57–74.

8. Міщик Л. І. Соціальна педагогіка: навч. посіб. / Міщик Л. І. – К.: ІЗМН, 1997. – С.7–11.

9. Євтух М. Б. Соціальна педагогіка: підручник. / Євтух М. Б., Сердюк О. П. К.: МАУП, 2003. – С. 76–87.

10. Соціальна робота: технологічний аспект / за ред. проф. А. Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2004. – 36–45.

11. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: навч. посіб. / Пальчевський С. С. – К.: Кондор, 2005. – С. 534–549.

12. Шульга В.В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі: метод. рекомендації /. Шульга В.В. – К. : Ніка-Центр, 2004. – С. 49-72.

13. Социальная работа / под общ. ред. проф. В. И. Курбатова. – Ростов н/Д : Феникс, 1999. – С. 104–117.

 

Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога

Соціальні педагоги в нашій державі – це спеціалісти вищої кваліфікації, люди особливої, делікатної професії. Залежно від профілю спеціалізації вони працюють безпосередньо в навчальних і поза навчальних закладах, житлових будинках, спеціалізованих установах. Турбота соціального педагога поширюється на всі вікові категорії соціокультурних і соціопедагогічних функцій суспільства, сім'ї, особистості.

Соціально-педагогічна діяльність є різновидом численних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, притаманних лише їй компонентів, має свою структуру. Спираючись на надбання психологічних та педагогічних наук в системі соціально-педагогічної діяльності в першу чергу виділяють суб'єкт та об'єкт. Професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей та результатів, які обумовлюються метою конкретної діяльності. Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації дітей та молоді.

Подальша конкретизація цієї мети відбувається у змісті соціально-педагогічної діяльності, що визначає коло основних професійних завдань стосовно суб'єктів та об'єктів цієї діяльності. На сьогодні її зміст розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціально-культурної анімації певних наукових та соціальних груп. Разом з тим, слід зауважити, що перелічені компоненти змісту соціально-педагогічної діяльності можуть бути елементами інших видів діяльності. Наприклад, профілактика та реабілітація є складовими медичного обслуговування населення. Тому виникає необхідність на основі змісту вичленувати ще й професійні функції соціального педагога в межах окремої діяльності з метою на­повнення їх конкретними специфічними повноваженнями.

Основними функціями діяльності соціального педагога є :

Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил у громаді та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.

Прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи групу.

Консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Правозахисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, органах соціального захисту тощо).

Попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична – передбачення і приведення до дії механізмів запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпечення захисту прав учнів у суспільстві, допомога підліткам і молоді в період соціального професійного визначення; переконання учнів у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно суспільних норм, здоров’я, способу життя тощо.

Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

Посередницька – полягає у координації та об’єднанні зусиль різних спеціалістів і організацій, які здатні захистити права дитини, встановити її статус, допомогти у вирішенні актуальних проблем.

Евристична – націлена на допомогу в створенні умов для розвитку здібностей і талантів дитини.

 

У своїй сукупності дані функції передбачають:

- з’ясування потреб і проблем особистості;

- соціально-правову турботу про дітей та їх правовий захист;

- соціально-реабілітаційну допомогу обдарованим, фізично та психічно неповносправним особам у спеціалізованих закладах та за спеціальними методиками. Функції соціально-педагогічної діяльності – це основні напря­ми роботи, в яких конкретизується її зміст.

У схематичному вигляді структуру соціально-педагогічної діяль­ності можна подати у вигляді описаних вище компонентів, що перебувають у певному взаємозв'язку.

Оскільки функції діяльності соціального педагога найбільш повно відображають зміст його професійної спрямованості, детально охарактеризуємо кожну з них. Для того, щоб реалізувати певну фун­кцію у практичній роботі, спеціаліст повинен оперувати певною сумою адекватних знань та умінь, які є специфічними для кожної з функцій.

Тому комплексна характеристика кожної з них обов'язково містить короткий опис її професійної спрямованості та знань і вмінь спеціаліста.

Комунікативна функція діяльності соціального педагога забезпечує налагодження взаємодії особистості, соціальної групи та державних і недержавних організацій, що виступають клієнтами, волонтерами, спонсорами і партнерами соціального педагога.

Рівень успішного контактування і володіння технологіями переконання і навіювання прямо пропорційні успіху соціально-педа­гогічної діяльності.

Спеціаліст повинен знати:

1) загальні положення теорії спілкування;

2) характерологічні ознаки видів та типів спілкування;

3) функції спілкування;

4) основні правила та норми спілкування;

5) провідні положення конфліктології;

6) сутність та особливості спілкування з різними соціальними групами;

7) етичні засади спілкування соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:

1) здійснювати комунікативну презентацію;

2) добирати адекватні прийоми комунікативного впливу;

3) виступати каталізатором спілкування;

4) попереджувати та долати конфліктні ситуації;

5) добирати оптимальні засоби та прийоми спілкування.

Організаторська функція характеризує соціально-педагогічну діяльність з погляду соціального менеджменту, що полягає у структуру ванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльності та координації роботи з різними соціальними інститутами та пред­ставниками споріднених професій.

Прогностична функція у соціально-педагогічній діяльності виконує змістовно-цільові (стратегічні) та організаційно-методичне (тактичні) завдання. У першу чергу це передбачення результатів зусиль соціального педагога щодо різних аспектів його професійної діяльності. З іншого боку-це ідеальне «програвання варіантів» різноманітних технологій соціально-педагогічної діяльності та вибір серед них тих, що зможуть забезпечити максимальну результативність за умови розумних витрат зусиль і часу.

Спеціаліст повинен знати:

1) роль та місце прогнозування в діяльності соціального педагога;

2) види прогнозування;

3) прийоми прогнозування;

4) зміст прогностичної діяльності соціального педагога;

5) особливості прогнозування різних напрямків та об'єктів діяльності соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:

1) дотримуватися принципів наступності, систематичності та достовірності при створенні низки прогнозів;

2) доцільно оперувати різновидами прогнозування;

3) будувати адекватний прогноз відповідно до конкретної соці­ально-педагогічної ситуації;

4) прогнозувати особливості соціалізації особистості;

5) враховувати специфіку різних соціальних груп у процесі ство­рення прогнозу професійної діяльності.

Охоронно-захисна функція спрямована на відстоювання прав та інтересів дітей і молоді на основі державних та міждержавних документів, з метою забезпечення для неповнолітніх та молоді га­рантованих їм прав та умов життєдіяльності.

Спеціаліст повинен знати:

1) основні права підлітків та молоді, закріплені в міждержав­них документах;

2) зміст діяльності основних соціальних інститутів, що реалі­зують охоронно-захисну функцію особистості;

3) зміст та повноваження діяльності соціального педагога сто­совно захисту прав клієнта;

4) обов'язки сім'ї, школи, поза навчальних закладів стосовно розвитку особистості;

5) основи української правової системи та законодавства.

Спеціаліст повинен уміти:

1) володіти механізмами правового захисту дитини в різних соціальних інститутах;

2) використовувати комплекс правових норм для захисту прав дітей та молоді;

3) застосовувати заходи державного примусу щодо осіб, які допускають протиправні дії стосовно об'єктів соціальної ро­боти;

4) створювати умови для підтримки віри клієнта в можливість досягнення позитивних результатів;

5) інформувати представників різних груп про їх права та соці­альні гаранти.

Діагностична функція покликана виявляти індивідуальні та специфічні особливості клієнта чи певної групи, дає змогу адекват­но вирішувати соціально-педагогічні завдання.

Спеціаліст повинен знати:

1) теоретичні засади психолого-педагогічної діагностики;

2) особливості діагностування об'єктів соціально-педагогічної діяльності;

3) методологію та методи соціально-педагогічної діагностики;

4) принципи діагностичної діяльності;

5) напрями психолого-педагогічної діагностики;

6) вимоги до діяльності соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:

1) визначати пріоритетні напрями та об'єкти психолого-педа­гогічної діагностики;

2) добирати оптимальний діагностичний інструментарій;

3) розробляти програму психолого-педагогічного діагностуван­ня як окремої особистості, так і мікрогруп;

4) аналізувати та узагальнювати результати діагностичної ро­боти;

5) використовувати результат діагностування в проектах про­фесійної діяльності.

Попереджувально-профілактична функція має на меті в першу чергу виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ,, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості.

Спеціаліст повинен знати:

1) причини та форми прояву девіантної поведінки підлітків та молоді;

2) зміст та форми соціально-профілактичної роботи;

3) способи та прийоми навіювання й переконання;

4) наслідки впливу можливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров'я і на життєдіяльність особистості;

5) основи здорового способу життя.

Спеціаліст повинен вміти:

1) володіти психокорекційними прийомами впливу на осо­бистість;

2) організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілактичної роботи;

3) організовувати соціально-позитивну діяльність підлітків та молоді через участь у різноманітних позанавчальних закла­дах, клубах, секціях, гуртках тощо;

4) пропагувати здоровий спосіб життя;

5) виявляти групи ризику серед підлітків та молоді;

6) володіти способами та формами профілактичної роботи з різними соціальними групами.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає у зміні та вдос­коналенні особистих якостей клієнта, особистостей життєдіяльності та створенні умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі в суспільному житті.

Спеціаліст повинен знати:

1) теоретичні засади соціальної реабілітації;

2) специфіку корекційно-реабілітаційної роботи з різними соці­альними групами;

3) види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи;

4) вимоги до фахівця, що займається соціальною реабілітацією.

Спеціаліст повинен уміти:

1) надавати допомогу особам, що потребують соціальної реа­білітації та адаптації;

2) здійснювати корекційно-реабілітаційну роботу з різними со­ціальними групами;

3) прогнозувати та планувати життєвий шлях об'єкта соціаль­ної реабілітації;

4) налагоджувати зв'язки з усіма можливими суб'єктами корек­ційно-реабілітаційної допомоги.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне по­долання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусві­домлення особистістю ставлення до себе, оточуючих та навколиш­нього середовища.

Спеціаліст повинен знати:

1) теоретичні засади психолого-педагогічної терапії;

2) проблематику соціально-терапевтичної роботи;

3) особливості соціально-терапевтичної роботи;

4) права і обов'язки фахівця з психолого-педагогічної терапії;

5) форми соціально-терапевтичної допомоги;

6) особливості надання соціально-терапевтичної допомоги різним групам клієнтів.

Спеціаліст повинен уміти:

1) надавати медичну, соціально-терапевтичну допомогу;

2) доцільно застосовувати різноманітні форми психолого-педа­гогічної терапії;

3) надавати консультативну соціально-терапевтичну допомогу;

4) проводити як індивідуальні, так і групові терапевтичні зустрічі;

5) залучати працівників різних соціальних інституцій до на­дання допомоги особистості;

6) надавати як очну, так і дистанційну психолого-педагогічну допомогу (робота на телефоні довіри).