Характеристика форм взаємозв’язків науки та промисловості
| Група | Форми взаємодії | Характеристика та процес взаємодії |
| І | Створення спільних лабораторій | Науково-дослідна організація надає у користування підприємствам чи іншим фірмам свою дослідно-експериментальну базу та/або відповідне кадрове забезпечення для проведення досліджень, тим самим безпосередньо беручи учать у підвищенні рівня технологічного розвитку конкретного підприємства |
| Створення спін-офф фірм | З НДІ виокремлюється перспективний прикладний напрямок дослідження. НДІ продовжує займатися своїми дослідженнями, не втрачаючи академічної свободи. Підприємство бере участь у адмініструванні спін-офф фірми, наданні активів тощо, як правило, отримуючи вигоди від комерціалізації створених нововведень | |
| ІІ | Ліцензування та інші види використання інтелектуальної власності | НДІ набувають права використовувати вже готову технологію, відповідно захищену патентним правом |
| Навчання та підвищення кваліфікації працівників підприємств | Передавання нового для промисловості знання від НДІ безпосередньо працівникам підприємств, які відповідно будуть застосовувати отримані знання у діяльності свого підприємства | |
| Дослідження на замовлення, вплив яких проявляється через виконання НДДКР на контрактній основі | НДІ отримує відповідне фінансування, а підприємство – повністю володіє науковими результатами | |
| Спільні дослідження | спільне отримання нового знання, розробку технологій тощо. Перевагою даної форми є те, що наука і промисловість «об’єднуються» в одне ціле для вирішення конкретної задачі, що також дає змогу отримувати певні синергетичні ефекти | |
| ІІІ | Міграція дослідників з наукової сфери у бізнес (промисловість) | Подібна до навчання та підвищення кваліфікації промисловців в НДІ, проте, незважаючи на певні позитиви для бізнесу, така міграція може мати негативні наслідки, які проявляються у втраті кваліфікованого персоналу системою генерації знання. Разом з тим такі вчені ризикують втратити тісний зв’язок з науковими дослідженнями свого колишнього НДІ |
| Участь у конференціях та зустрічах, організованих промисловістю | Під час таких зустрічей відбувається налагодження неформальних контактів, укладаються угоди про співробітництво тощо | |
| Спільне керівництво дисертаційними дослідженнями | В цьому процесі відбувається зближення науки та промисловості, спільне вирішення поставленої задачі. Дисертант має змогу отримати нові знання, користуючись як сучасною теорією, так і практикою. | |
| Спільні публікації | Сутність впливу на промисловість з боку науки полягає у проведенні спільного дослідження, в результаті якого готується публікація | |
| Мережі між НДІ та своїми колишніми аспірантами та студентами, а також неформальні контакти НДІ з промисловістю | Такі мережі забезпечують оперативний обмін необхідною інформацією обидві сторони, налагодження та встановлення формалізованих відносин, що пізніше відображається у різноманітних дослідженнях, лобіюванні спільних інтересів в державних органах влади тощо. | |
| ІV | Створення нових інституцій, які відносяться до інноваційної інфраструктури | Створення інституцій: технопарки, бізнес-інкубатори, центри передачі (трансферу) технологій. Всі ці інституції по суті подібні одна до одної. Основним їх призначенням є інтеграція науки та промисловості, пришвидшення технологічного трансферу, підтримка наукомістких та високотехнологічних підприємств |
Джерело: складено на основі [15]
Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах реалізується через [25]:
Науково-технічний альянс – це стійке об’єднання декількох фірм різних розмірів між собою, і/або з університетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, розробці або модернізації продукції.
Учасники альянсів вносять свої вклади у вигляді інтелектуальних, матеріальних та інших ресурсів, а після досягнення результатів отримають за угодою свою частку інтелектуальної власності. Управління здійснюється або одним з провідних вчених або спеціально призначеними координаційними комітетами;
Дослідницькі консорціуми функціонують у двох формах:
− координаційного центру (секретаріату). В консорціумі утворюється секретаріат, що представляє собою організацію, яка координує виконання спільних НДДКР компаніями, університетами, лабораторіями;
− міжфірмового наукового-дослідницького центру. Консорціуми утворені за типом міжфірмового науково-дослідного центру мають власну науково-технічну базу. В центрі працюють або постійні працівники, або вчені, послані учасниками консорціуму;
3) спільні підприємства. Виділяють чотири типи технологічно орієнтованих СП: співпраця між фірмами тільки в дослідженнях; обмін випробуваннями, технологіями в межах єдиної продуктової лінії або через багато продуктів; спільна розробка продуктів; співпраця через виконання різних функцій або стадій життєвого циклу товарів.
Новим прогресивним напрямом є створення спільних лабораторій, етапами створення яких є [102]:
1) реалізація разових контрактних досліджень у рамках меморандуму про взаєморозуміння;
2 ) спільні дослідження (активний пошук можливостей для розвитку співробітництва при збільшенні потоку спільних проектів у рамках Протоколу про наміри створення Консорціуму);
3) створення Консорціуму у віртуальній формі (розробка механізмів ефективної взаємодії та співпраці в рамках консорціуму). Створення Консорціуму фактично означає , що вже існуючу співпрацю посилюватиметься протягом більш тривалого періоду часу (до 5 років з подальшим продовженням) і буде здійснено більшу кількість проектів , об'єднаних у програми з конкретною тематикою;
4) створення спільної лабораторії у вигляді юридичної особи ( наприклад , у вигляді інжинірингової компанії, що спеціалізується на вирішенні технологічних завдань у певній галузі , орієнтованої на залучення російських і міжнародних замовників і втягує у вирішення цих робіт велика кількість різних російських наукових центрів).
Венчурний бізнес (венчурне підприємництво)– це ризикова діяльність, яка фінансується за допомогою залучення венчурного капіталу і спрямована на отримання, використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних технологій, товарів, послуг.
Основні переваги венчурного бізнесу: 1) гнучкість, 2) рухливість, 3) здатність мобільно переорієнтуватися, 4) змінювати напрямки пошуку, 5) швидко вловлювати та апробувати нові ідеї тощо. Прагнення до прибутку, тиск ринку та конкуренції, конкретно поставлене завдання, жорсткі терміни змушують розробників діяти результативно і швидко, інтенсифікуючи тим самим дослідницький процес.
Венчурними фондами (фондами приватного капіталу - private equity funds) називають фінансових посередників, що вкладають кошти інвесторів у капітал приватних (не публічних, тих, що не котируються на фондовому ринку) компаній, що знаходяться на ранніх стадіях свого розвитку.