КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ ЩОДО ЗАВДАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

Наприклад, підприємство розглядає альтернативу викорис- тання вільних обігових коштів: придбати цінні папери або комп’ютер і здати його в оренду.

У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів ста-

новлять:

Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати

Варіант 1 Придбання: Вартість +

 

акцій 

акцій

+Втрати доходу від завдання =Релевантні витрати

комп’ ютера в оренду

для варіанта 1

Варіант 2 Придбати комп' ютер і :

Вартість +

 

здати його в оренду 

комп' ютера

+Втрати доходу =Релевантні витрати

від дивідендів

для варіанта 2

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і бе-

руть до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.

Поділ витрат на постійні та змінні має досить суттєве значен- ня для управління витратами. У зв’язку з цим досить важливо на практиці підійти до розмежування їх на вказані групи. Проте процес цей не є простим, як здається на перший погляд. Склад- ність полягає у тому, що переважна більшість витрат є умовно- постійними та умовно-змінними або напівпостійними та напів- змінними.

Будь-які витрати відносяться до змінних витрат, якщо їх ве-

личина залежить від обсягу виробництва. У випадку відсутності

такої залежності витрати носять назву постійних.

Постійні витратиподіляються на обов’язкові і дискреційні.

Обов’язкові витрати — це витрати номінальної потужності

або, іншими словами, це заплановані накладні витрати, які могли

б бути понесені підприємством чи організацією при нульовому

обсязі ділових операцій. Сюди відносяться усі витрати, які необ-

хідно здійснити, щоб бути у «готовності до роботи».

Дискреційні витрати виникають протягом визначеного пері-

оду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного

стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом організації.

Вони не пов’язані з обсягами виробництва або збуту. Рівень та-

ких витрат встановлюється рішенням організації; таким же рі-

шенням вони можуть бути збільшені, скорочені або усунуті. Ти-

повими прикладами дискреційних витрат є витрати на дослід-

ження і розробки, вартість рекламних засобів і витрати на про-

грами підвищення кваліфікації персоналу.

Маржинальні (граничні) витрати— це витрати на вироб-

ництво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю

їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції

зі збільшенням обсягів виробництва.

Середні витратихарактеризують собою середній розмір ви-

трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на-

даної послуги.

Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржина-

льні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного ко-

леджу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з

маржинальних витрат, та розглядати середні витрати на методи-

чне забезпечення студентів для складання бюджету.

Стосовно оцінки поведінки витрат, крім маржинальних і сере-

дніх витрат, можна виділити ще й так звані інкрементні витра-

ти. До них слід віднести витрати на додатковий обсяг продукції

(робіт) після рівня, коли вони починають поводити себе як напів-

змінні.

Скажімо, витрати на перших 50 одиниць продукції складають

5,0 тис. грн, а наступних 25 одиниць — 2,0 тис. грн. Отже, мар-

жинальні витрати на одиницю продукції в даному випадку стано-

витимуть 80 грн, у той час як середні складатимуть 93,3 грн.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки робо-

ти їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані ви-

трати.

Контрольовані витрати— це витрати, які менеджер може

безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати— це витрати, які менеджер не

може контролювати чи впливати на них.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтро-

льовані залежить від сфери повноважень менеджера.

Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку

керівника цеху підприємства та неконтрольованими для керівни-

ка цеху іншого підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції нача-

льника цеху є основні матеріальні витрати і основна заробітна

плата виробничих робітників, а неконтрольованих — амортизація

виробничого устаткування.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані ле-

жить в основі системи обліку за центрами відповідальності.

Досить своєчасною та аргументованою є запропонована вітчи-

зняним науковцем Л. В. Нападовською класифікація затрат згід-

но з цілями управління, яка наведена у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ СТОСОВНО МЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ [45, C. 140]

Закінчення табл. 2.5

Запровадження в практику роботи вітчизняних підприємств і організацій запропонованих класифікацій витрат дасть змогу іс- тотно покращити групування виробничих затрат та пристосувати його до потреб ринкової економіки.

• ⇐ Назад
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 121314
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• 20
• 21
• Далее ⇒