Система розрахункових таблиць обчислення собівартості продукції
Рис. 3. 3. Загальна побудова нормативного обліку затрат [60, с. 440]
Отже, доходимо висновку, що нормативний облік може бути застосований разом з усіма розглянутими раніше варіантами тех- нології та організації виробничої діяльності. Можливі три його модифікації, а саме:
1. Облік повністю провадиться за нормативними затратами
(3Н); при цьому дані обліку періодично коригуються на розмір
відхилень (В), що виявлені від фактичних затрат (ФЗ);
3Н ± В = ФЗ. (3.23)
2. Облік провадиться паралельно за фактичними та норматив-
ними затратами:
ФЗ – ВН = ±В. (3.24)
3. Облік провадиться змішаним способом.
Найпоширенішою є перша модифікація. За такої організації
обліку бухгалтерські рахунки матеріалів, виробництва готової
продукції відображають рух цінностей у нормативних величинах.
Усі відхилення фактичних затрат від нормативних фіксуються в
міру їх виявлення. Коли закінчено звітний період, нормативні за-
трати коригуються на суму нагромаджених відхилень. Кожний
новий звітний період починається з нормативного оцінювання за-
трат.
Усі відхилення поділяються на кількісні та вартісні. Кількісні
відхилення поділяються за рахунками основних матеріалів, виро-
бництва готової продукції та рахунками реалізації (у частині
продукції, що реалізована в даному звітному періоді). Вартісні
відхилення цілком вносять до рахунку реалізації.
Питання про те, кому слід адресувати виявлені відхилення в
кожному конкретному випадку, вирішує заводська та цехова ад-
міністрація. При цьому вважається, що оперативність повідом-
лення важливіша, ніж його точність.
Особливо важливо виявляти можливі відхилення при прийн-
ятті додаткового замовлення, щоб заздалегідь з’ясувати його до-
цільність, а також засоби впливу на відхилення. З огляду на по-
требу нейтралізувати дії негативних відхилень та посилити вплив
позитивних, слід встановити наявність зв’язку між величиною
відхилень та іншими змінними затратами. Це можна зробити з
допомогою коефіцієнта кореляції.
Проте облік формування елементів затрат у разі використання
нормативного варіанту має ряд особливостей.
Сутність нормативного методу обліку затрат на виробництво
зводиться до того, що затрати обліковуються з поділом їх на три
елементи.
Перший — обліковують затрати в межах норм (бізнес-плану,
кошторису, квоти тощо).
Другий — обліковують зменшення (економію) або збільшення
(перевитрати) затрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом,
планом тощо). Внаслідок зміни норми під впливом заздалегідь
відомих причин: зміни технології, організації тощо.
Третій — обліковують відхилення затрат порівняно з нор-
мою (квотою, бізнес-планом, кошторисом тощо) у бік змен-
шення (економія) або збільшення (перевитрати) з різних
причин.
Другий і третій елементи за своєю природою (по суті своїй)
однозначні, оскільки йдеться про відхилення від норм (квоти,
плану, кошторису тощо). Тому нормативний метод можна харак-
теризувати як облік затрат у межах норм та затрат, які відхиля-
ються від норм. Кожний такий випадок має бути зафіксований в
окремому документі зі спеціальною ознакою та наявністю харак-
теристик про місце виникнення відхилення (цех, бригада, діль-
ниця тощо), причини відхилення, ініціатора (або винуватця) від-
хилення, кількісні та вартісні характеристики відхилення. Для
відображення в обліку цих даних у кожному господарстві розро-
бляють кодифікатори відхилення від норм та змін норм.
Під час обліку затрат документування завжди має бути таким,
аби забезпечити виявлення відхилень від норм (кошторису, і квот
тощо) в ході технологічного процесу за зміну, добу або інший
найкоротший технологічний цикл.
Для обліку матеріальних затрат за нормативним методом ві-
докремленому документуванню підлягають зміни та відхилення
затрат. Тому в кожному разі в документі мають бути такі дані:
затрати у межах норм, затрати внаслідок зміни норм та затрати
внаслідок відхилення від норм (від початку виробничого процесу
аж до виходу продукту).
Для нормативного обліку у звітах показують також відхилен-
ня від норм (квот, кошторису тощо) та зміни норм. Усі відхилен-
ня потребують письмових пояснень.
В усіх виробництвах, за винятком дослідних, експерименталь-
них, затрати регламентуються рецептурою, технологічними (но-
рмативними) картками та іншими документами. В деяких випад-
ках дозволено замінювати одні матеріали іншими. Такий факт
має бути оформлений спеціальним документом на заміну.
Між вхідною кількістю (масою) переданих до виробничого
процесу матеріально-речових елементів затрат та вихідною кіль-
кістю готової продукції (за умови додержання певних технологі-
чних параметрів виробничого процесу в органічних виробницт-
вах — хімічній, харчовій промисловості і т. ін.) встановлені
нормативні пропорційні залежності. Вони характеризують норму
виходу готового продукту.
На таку норму виходу впливають насамперед заміни. Крім то-
го, у процесі виробництва можуть бути виявлені різні відхилення,
наприклад, зменшення порівняно з нормою, незаплановані відхо-
ди, незапланований брак, зменшення передбаченого планом (но-
рмою) браку тощо.
У виробництвах органічного характеру іноді під впливом біо-
хімічних процесів можуть змінюватися кількісні або якісні пара-
метри переданих до виробничого процесу матеріалів. Задокумен-
тувати ці зміни (за винятком грубих технологічних порушень)
неможливо. Тому важко встановити відхилення раніше, ніж буде
передано готову продукцію на склад та визначено кількісні пара-
метри з точністю до одиниці вимірювання. Ці причини відхилен-
ня зумовлені температурно-режимними характеристиками і, як
правило, є незначними, але їх також потрібно визначати, що здій-
снюють методом техніко-економічного розрахунку. Такі розра-
хунки робляться на підставі матеріальних балансів: баланс сухих речовин, баланс крохмалю тощо.
Особлива увага має бути приділена обліку руху матеріальних
елементів затрат у процесі виробництва на різних фазах, етапах,
стадіях, переділах тощо.
Параметри побудови такого обліку були визначені у викла-
данні методики обліку матеріалів за методом повних затрат. Але
при нормативному методі постає потреба мати додаткові дані.
Тому до вже сказаного слід додати, що при нормативному варіа-
нті модель обліку затрат далі деталізують.
Насамперед, при передачі матеріалів у виробничий процес до-
кументально має бути зафіксована їх відповідність (або невідпо-
відність) нормам (квоті, кошторису, плану тощо). Це потребує
наявності нормативного господарства, яке має бути розроблене
до початку організації обліку.
Далі в моделі побудови обліку слід передбачити те, що затра-
ти поділяють на три види: у межах норм, зміни норм та відхи-
лення від норм. Для побудови обліку складають схему взаємо-
зв’язку технологічних та планово-облікових параметрів виробни-
чого процесу. Крім того, розробляють кодифікатор змін та відхи-
лень від норм (рис. 3.4).
За елементом затрат на оплату праці при обліку виробницт-
ва за нормативним методом розподільному обліку підлягає
оплата праці в межах норм, внаслідок зміни норм та в разі від-
хилення від норм. Такий розподільний облік забезпечується
завдяки первинним документам, в яких згадані ознаки виокре-
млюються.
Облік решти елементів затрат (відрахування на соціальні за-
ходи, амортизація тощо) провадять у розглянутому порядку.
Діючі норми затрат матеріальних і трудових ресурсів під
впливом науково-технічного прогресу, удосконалення організації
виробництва поступово втрачають свій прогресивний характер,
через що постає потреба переглянути й уточнити їх. Тому своє-
часне внесення змін норм до технічної та нормативної докумен-
тації дуже важливе. Відповідальність за цю роботу доцільно по-
класти на ті служби, які виконують розрахунки.
Організація обліку змін норм має передбачати: розробку кла-
сифікатора причин зміни норм; документування зміни норм; ре-
єстрацію зміни норм в журналах; внесення змін до технічної і но-
рмативної документації; повідомлення про зміни норм і
кошторисів затрат усіх зацікавлених підрозділів підприємства;
контроль і аналіз зміни норм.
Ознаки груп
Ознаки підгруп
Характер локалізації