Фізіологічні основи уваги.

Т. Рібо запропонував так звану моторну теорію уваги, згідно з якою основну роль у процесах уваги грають рухи. Завдяки їх виборчій і цілеспрямованій активізації концентрується і посилюється увага на предметі, а також підтримується увагу на даному предметі протягом певного часу.

Аналогічно про фізіологічні механізми уваги висловлювався О. О. Ухтомський, який вважає фізіологічною основою уваги домінантний осередок збудження.

Нервові процеси збудження і гальмування

Психічна діяльність концентрується в потрібному напрямку і одночасно відволікається від всього іншого, що досягається внаслідок закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Осередок збудження у корі великих півкуль, що з'явилося при дії зовнішнього сигналу, викликає гальмування в інших ділянках кори. Так створюються найкращі умови для сприйняття того, на що спрямована увага (І. П. Павлов).

На думку фізіолога О.О. Ухтомського в нервовій системі людини під впливом зовнішніх або внутрішніх причин з'являється осередок збудження, який на певний час підпорядковує собі інші ділянки, домінує, панує над ними, керує поведінкою. У цьому виявляється діалектика психічного життя людини, її захопленості, натхнення, інтуїції, несподіваних відкриттів.

Нейропсихологія уваги

Завдяки розвитку нейронауки можемо вивчати процеси, що відбуваються в головному мозку під час його роботи. Людський мозок досліджують за допомогою зняття електроенцефалограми (ЕЕГ) мозку в різних станах організму (сон, неспання). Рівні неспання визначаються і за зовнішніми ознаками, і за допомогою електроенцефалограф (ЕЕГ), що визначає по слабких струмах мозку його електроактивність. Можна виділити 5 стадій неспання: глибокий сон, дрімотний стан, спокійне пильнування, активне (насторожене) неспання, надмірне неспання.

Найефективніша увагу буде на стадії активного і спокійного неспання, у той час як на інших стадіях основні характеристики уваги змінюються й можуть виконувати лише якісь окремі функції.

Так, у стані дрімоти може відбутися реакція лише на 1-2 подразника, а на інші реакції може не бути. Наведу класичний приклад, мати спокійно спить при будь-якому шумі, але миттєво прокинеться при найменшому русі дитини.

Фізіологічні основи уваги займалися В.М Бехтерєв, Л.А. Орбелі, П.К. Анохін. Ведуча роль кіркових механізмів у регуляції уваги встановлена завдяки нейрофізіологічним дослідженням.

Оптимальний рівень збудливості кори надає активізації уваги вибірковий характер. При наявності осередку оптимального збудження людина постійно до чого-небудь виявляє увагу. Особливо підкреслюється важлива роль лобових областей мозку у відборі інформації. За допомогою нейрофізіологічних досліджень в мозку знайдені особливі нейрони, які отримали назву «нейронів уваги». Це клітини-детектори новизни, які спостерігаються на всій поверхні кори головного мозку і навіть у внутрішніх структурах.

Встановлено, що в глибоких відділах мозку є скупчення нервових клітин і волокон, що йдуть в різних напрямках і тісно переплітаються між собою. Це начебто мережі нервових шляхів, що з'єднують рецептори органів чуття з ділянками кори мозку.

Скупчення нервових клітин, розташоване в стовбуровій частині мозку, отримало назву ретикулярної формації. Нервові імпульси, що йдуть від цієї частини мозку, виникають в результаті впливу на органи почуттів сильних, нових або несподіваних подразників, які і збуджують кору великих півкуль. Мозок активізується неспецифічної системою, яка включає ретикулярну формацію, дифузну таламічну систему, гіпоталамічні структури, гіппокамп і т.д.